Рішення № 6906572, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/536 12.10.09 За позовом                    Приватного підприємства «Трансвіт» До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-ФОРС» Про                              стягнення заборгованості 30831,27 грн.                                                                                                     Суддя Ковтун С.А. Представники сторін: Від позивача                     Дем’яненко М.В. (за дов.)

Від відповідача                     не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом приватне підприємство «Трансвіт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-ФОРС»про стягнення 30831,27 грн., а саме: основного боргу в сумі 19028,07 грн., пені в сумі 3873,55 грн., трьох процентів річних в сумі 493,13 грн., збитків від інфляції в сумі 2679,5 грн. та штрафу в сумі 4757,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати товару, поставленого за умовами договору № 025 від 14.11.2006 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 р. порушено провадження у справі № 6/536, розгляд справи призначено на 12.10.2009 р..

Відповідач на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не подав, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.11.2006 р. між приватним підприємством «Трансвіт»(продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-ТАС», яке 26.12.2007 р. змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-ФОРС»(покупецем), укладений договір № 025 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) продавець зобов'язується з дня набрання чинності Договором і до кінця строку його дії здійснювати поставку автомобільних запчастин (далі - Товар), а покупець зобов'язується приймати Товар відповідно до видаткової накладної та своєчасно оплачувати їх на умовах Договору.

Згідно з ч. 2 п. 2.4. Договору покупець зобов'язаний здійснити повну сплату відвантаженого Товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання Товару на підставі видаткових накладних.

На виконання умов Договору продавець на підставі видаткових накладних у період з 01.10.2008 р. по 27.10.2008 р. поставив покупцю товар на суму 19028,07 грн., який було прийнято останнім, що підтверджується відповідними довіреностями, наданими в матеріали справи.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином, заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача становить 19028,07 грн.

Станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідачем перед позивачем не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 19028,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 19028,07 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.3. Договору передбачено у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати будь-яких платежів, обов'язок по сплаті яких покладений на покупця за цим Договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що, якщо період прострочення перевищує 20 календарних днів, то покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, який судом перевірено та прийнято як вірний, з відповідача підлягає стягненню 3873,55 грн. пені та 4757,02 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних в розмірі 493,14 грн. та збитки від інфляції в розмірі 2679,50 грн. (21707,57 грн. заборгованість з урахуванням інфляційних витрат).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ФОРС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, рахунок 26004104570102 в ВАТ «Сведбанк», МФО 320650, код 32669677) на користь приватного підприємства «Трансвіт»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 130/57, оф. 144, рахунок 26000000780001 в КФ АТ «Укрінбанк», МФО 300250, код 30183470) 21707,57 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 493,13 грн. трьох відсотків річних, 3873,55 грн. пені, 4757,02 грн. штрафу, 308,32 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 27.11.2009 р..