Ухвала суду № 69064417, 14.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. м.Київ К/800/43566/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича, в якому, з урахуванням заяви від 22 квітня 2015 року про зміну позовних вимог, просила: визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 10 липня 2014 року №45153; визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Уповноваженої особи Гончарова Сергія Івановича щодо невключення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за вказаним договором; зобов'язати Уповноважену особу Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_2, стосовно якої необхідно здійснити відшкодування коштів у розмірі 200000 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 10 липня 2014 року №45153 за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 10 липня 2014 року №45153 у розмірі 200000 грн. за рахунок Фонду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про безпідставність та протиправність визнання договору банківського вкладу нікчемним та невключення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10 липня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» (банк) укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» №45153, відповідно до п.1.1 якого банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 16215,71 дол.США у тимчасове строкове користування а строк до 11 серпня 2014 року (дата повернення вкладу) та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору.

Згідно п.2.1.1 договору банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 та прийняти вклад.

Відповідно до п.2.3.1 договору вкладник зобов'язався на протязі трьох днів з дати укладання цього Договору про вклад внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. Внесення суми вкладу оформляється відповідним розрахунково-касовим документом, який підтверджує внесення (перерахування) грошових коштів та зберігається у Вкладника.

Платіжними дорученнями від 10 липня 2014 року №TR.59460.347.298 та №TR.59460.348.298 банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 16180,32 доларів США та 35,39 доларів США на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, відкритий відповідно до п.2.1.1 вказаного вище договору.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», згідно якого з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ».

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

Відповідно до оголошення, розміщеного на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

28 листопада 2014 року за телефоном гарячої лінії до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» позивачу стало відомо про те, що її не має у Загальному переліку на виплату відшкодування.

12 грудня 2014 року позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просила включити її до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у листі від 18 грудня 2014 року №001/1895 повідомила позивача, що договір банківського вкладу від 10 липня 2014 року №45153 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України.

Вважаючи дії та рішення відповідачів щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним, невключення її до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності оскаржуваних дій та рішень Уповноваженої особи Фонду з урахуванням наведених відповідачем доводів щодо укладення позивачем договору банківського вкладу без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку, яке виконувалося за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку, що погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності. Також, суди мотивували свої рішення відсутністю з боку відповідачів неправомірної бездіяльності, оскільки позивачем не було оскаржено у встановленому чинним законодавством порядку наказ Уповноваженої особи Фонду від 18 листопада 2014 року №6 про визнання нікчемними транзакцій та правочинів.

Вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, а ухвалені у справі рішення - прийнятими без належного і повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та такими, що не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

Судами попередніх інстанцій у рішеннях зазначено, що підставою для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників є визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 10 липня 2014 року №45153 відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки такий правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч.3 ст.38 Закону №4452-VI).

Згідно ч.4 ст.38 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч.5 ст.38 Закону №4452-VI у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

У ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з цим, відповідачами не наведено, а судами не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору банківського вкладу не може ґрунтуватися на припущеннях, а має бути доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

В силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Крім того, судами належним чином не перевірено на відповідність законодавству наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» від 18 листопада 2014 року № 6, тоді як перевірка законності вказаного наказу є ключовою у вирішенні даного спору.

Крім того, судами зазначено, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону №4452, створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», якою встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків іншого клієнта, розмір вкладів яких становив більше, ніж 200000 грн. Зазначено, що у період з 01 липня 2014 року по 16 липня 2014 року відбулося значене збільшення загальної гарантованої суми, коли було укладено договори на відкриття майже 5,7 тис. рахунків на загальну суму 527700000 грн. Робоча комісія прийшла до висновку, що вказані дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що у справі не встановлено фактів взаємозв'язку позивача із власником великого рахунку, зокрема перерахування коштів з рахунку на рахунок.

Натомість, кошти у розмірі 16180,32 доларів США та 35,39 доларів США зараховані на рахунок позивача згідно платіжних доручень від 10 липня 2014 року №TR.59460.347.298 та №TR.59460.348.298, в яких зазначено, що платником є ОСОБА_2.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді