Рішення № 69063788, 19.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4484/17 Справа № 203/4115/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 05

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м. Дніпро 19 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2, в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах її малолітнього сина ОСОБА_5, треті особи - орган опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6, у червні 2014 року звернувся до суду з позовом, в інтересах недієздатного ОСОБА_3, до ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах її малолітнього сина ОСОБА_5 та після уточнення позовних вимог просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_9 шляхом виселення ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, без надання іншого житлового приміщення, зняти їх з реєстраційного обліку /т.1 а.с. 2-4, 68-70, 133-135/.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року було витребувано у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та повернуто її у власність ОСОБА_3, тому він є єдиним та повноважним власником спірної квартири, але ОСОБА_4 продовжує проживати в квартирі разом з дитиною, а власника туди не пускає.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі /т.2 а.с. 147-150/.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2, який є опікуном недієздатного ОСОБА_3, і звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.2 а.с. 154-157/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 на праві власності в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.09.2001 року / т.2 а.с. 7/.

09.10.2009 року ОСОБА_3 укладає договір купівлі - продажу цієї квартири з ОСОБА_8, договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., реєстровий № 2946 /т.1 а.с. 9-11/.

ОСОБА_8 11.12.2009 року укладає договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_4, договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лоян Т.С., реєстровий номер 2307 /т.1 а.с.12-13/.

Згідно довідки КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради № 3596 від 04.08.2014 року та довідки № 13 від 03.01.2017 року в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та її син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1 а.с. 59, 226/.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2010 року ОСОБА_3 визнано недієздатним. Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3, який мешкає за адресою АДРЕСА_4. Призначено опікуном ОСОБА_3 його сина ОСОБА_2 /т.1 а.с. 15/.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2010 року визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 укладений 09.10.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 - недійсним /т.1 а.с. 16/.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.09.2011 року рішення залишено без змін /т.1 а.с. 17-18/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_8, стягнуто з ОСОБА_2, який є опікуном ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 - 179 863 грн. еквівалент 18 000 доларів США, 8300 грн. - вартість пластикових вікон; нотаріальні витрати в сумі 1441, 80 грн.; податок до пенсійного фонду - 1441, 80 грн.; та моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 192 046, 60 грн.

Також задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2, який є опікуном ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 192 441 грн. - вартість ремонтних робіт квартири, 1600 грн. - нотаріальні витрати; 1600 грн. - податок до пенсійного фонду; 1000 грн. - моральної шкоди, а всього 196 641 грн. /т.1 а.с. 32-35/.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 коштів змінено, та зменшено суму до 181 304,8 грн. В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог - відмовлено /т.1 а.с. 114-116/.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року витребувано у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 та повернуто її у власність ОСОБА_3 /т.1 а.с. 23-25/.

23.09.2016 року, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 18.09.2001 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно /т.1 а.с. 203/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилається на те, що стороною позивача не доведено факт чинення відповідачами перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_6 та підстав для виселення відповідачки з дитиною без надання іншого житлового приміщення, також суд послався на те, що відповідачка вселилася до квартири як добросовісний набувач, придбала квартиру за оплатним договором, іншого житла не має. Тому з цих підстав, суд першої інстанції вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зняття з реєстрації місця проживання відповідачів, так як вони є похідними від вимоги про виселення, крім того позивачем не надано доказів які б свідчили, що позивач не має можливості захистити свої права в передбаченому законом позасудовому порядку.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5. На цей час в квартирі проживає та зареєстрована відповідач ОСОБА_4 та її малолітній син ОСОБА_5. Позивач просить усунути перешкоди у користування власністю, виселити відповідача та її малолітнього сина з квартири та зняти їх з реєстрації.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1382-ІV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як вбачається з указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон № 1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язано з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі, так як саме недієздатний ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_6.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_12 в спірній квартирі не проживає, то їх не можна прийняти до уваги, так як за статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Будь-які підстави проживання ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина в цій квартирі на сьогоднішній день відсутні, а тому необхідно усунути власнику квартири перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 та її малолітнього сина з квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3, перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_6

Виселити ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири АДРЕСА_7, без надання іншого житлового приміщення.

Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 та її малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою АДРЕСА_8.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.