Ухвала суду № 69063217, 19.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Київ К/800/22595/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Горбатюка С.А., Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №552/6031/16-а за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого під час виконання обов'язків військової служби, зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат скласти та надіслати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, визначеної частиною другою статті 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України, зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Позов обґрунтований тим, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інвалід 2 групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого під час виконання обов'язків військової служби на території Афганістану, проте Міністерством оборони України протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що особам, які звільнилися з прикордонних військ одноразова грошова допомога не здійснюється Міністерством оборони України.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого під час виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти та надіслати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, визначеної частиною другою статті 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) затвердженого постановою КМУ 25.12.2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності . Витрати по справі віднесено за рахунок держави.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із протиправності дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги через наявність обов'язку саме у Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з отриманням інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Київського районного суду м.Полтави від 13 грудня 2016 року скасовано в частині віднесення витрат по справі за рахунок держави. В іншій частині постанову Київського районного суду м.Полтави від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування віднесених витрат по справі за рахунок держави мотивовано тим, що за нормами ст.94 КАСУ не передбачено віднесення судових витрат по справі за рахунок держави.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що одноразова грошова допомога військовослужбовцю у зв'язку з виконанням інтернаціонального обов'язку в період бойових дій на території Афганістану повинна виплачуватись позивачу за рахунок коштів Державної прикордонної служби України, а не Міністерства оборони України, Міністерство оборони України є неналежним відповідачем по справі, оскільки Міністерство оборони не є правонаступником Міністерства оборони СРСР.

У запереченнях на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України просить відхилити касаційну скаргу Міністерства оборони України, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без мін.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення судів передніх інстанцій залишити без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 17 березня 1982 року по 01 листопада 1982 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території республіки Афганістан.

Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04 лютого 2016 року № 419 захворювання старшого лейтенанта у відставці ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Довідкою до акта МСЕК серії НОМЕР_1 від 22 березня 2016 року Полтавської обласної МСЕК підтверджено факт встановлення другої групи інвалідності, яка зумовлена захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

13 квітня 2016 року позивач звернувся до Чорнухинського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

18 квітня 2016 року Полтавським обласним військовим комісаріатом подано документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги старшого лейтенанта у відставці ОСОБА_2, який отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії та визнаний інвалідом 2 групи з 21 березня 2016 року.

Листом Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 248/3/6/2349 направленим до Полтавського обласного військового комісаріату, відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 „Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з тих підстав, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ одноразова грошова допомога не здійснюється Міністерством оборони України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Як встановлено п. б ч.1 ст. 16-2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Зазначена позиція судів першої та апеляційної інстанцій узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року по справі №21-466а14 та від 21 квітня 2015 року №21-135а15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975).

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку № 795).

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як встановлено п. 17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Полтавським ОВК було дотримано процедуру визначену Порядком № 975, Міноборони України відмовило у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги та повернуто документи з підстав відсутності у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України, позивачу необхідно направити документи до Адміністрації прикордонної служби.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ „Про військові формування" підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України „Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року № 3 „Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону" установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі Міністерства оборони України, звідки його і було звільнено, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що обов'язком Міністерства оборони України в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції в частині скасування віднесених витрат по справі за рахунок держави у зв'язку із частковим задоволенням позову, звільненням позивача від сплати судових витрат як інваліда 2 групи, відсутності доказів понесених судових витрат відповідачем, тому на підставі норм статті 94 КАСУ відсутні підстави для компенсації цих витрат за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2016 року, змінену ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: