Ухвала суду № 69063171, 14.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м.Київ К/800/33058/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними дії щодо коригування митної вартості товару, декларування кого відбулося відповідно до ВМД від 06 листопада 2015 року №100250002/2015/060810; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2016 року №100250002/2015/000148/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07 листопада 2015 року №100250002/2015/00197, прийнятих Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними і необґрунтованими.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено частково; скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2016 року № 100250002/2015/000148/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 листопада 2015 року №100250002/2015/00197; в решті позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішень в частині задоволення вимог про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06 листопада 2015 року позивачем - Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» через свого митного брокера з метою митного оформлення товару (вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильногазована. Виготовлена 01 жовтня 2015 - 17 жовтня 2015 року. Розфасована: 12 скляних пляшок по 0,5 л у поліетиленових упаковках - 2166 поліетиленових упаковок: 25992 скляних пляшок. Термін придатності 24 місяці. Відповідає вимогам ДСТУ 878-93 та СТГ 50:2010. Всього: 12996 л. Виробник - IDS BorjomiGeorgia, а GeorgianBranchof IDS BorjomiBeveragesCo.N.V. Країна виробництва: GE. Торговельна марка - «BORJOMI»), ввезеного на підставі укладеного з IDS BorjomiGeorgia LLC (Грузія) контракту від 13 січня 2015 року №СТ20-001/1501, Додаткової угоди № 1 до Контракту від 02 березня 2015 року та інвойсу від 20 жовтня 2015 року № GE20150320, до митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №100250002/2015/060810, у якій митна вартість товару визначена з використанням основного методу визначення митої вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару декларантом подано митному органу: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0807937 від 21 жовтня 2015 року; інвойс від 20 жовтня 2015 року № GE20150320; пакувальний лист б/н від 20 жовтня 2015 року; додаток № 1 від 02 березня 2015 року до контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501; додаток № 2 від 10 червня 2015 року до контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501; додаток № 3 від 12 червня 2015 року до контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501; договір про надання послуг митного брокера від 25 червня 2015 року № Т822/15; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 21 жовтня 2015 року № 2730; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №GEO2015 01/003628 від 21 жовтня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення від 22 жовтня 2015 року №С2457.

З посиланням на виявлення під час здійснення митного контролю у наданих декларантом на підтвердження числових значень складових митної вартості документах розбіжностей, ознак підробки, відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митним органом 15 жовтня 2015 року запропоновано декларанту надати додаткові (за наявністю) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації, що підтверджують заявлену вартість товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

Декларант листом від 06 листопада 2015 року за вих.№ 06-11-001 повідомив митний орган про те, що ним надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч.2 ст.53 МК України, та додатково надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса, свифти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист, policy.

За наслідками розгляду додатково наданих позивачем документів на вимогу митного органу, останнім виявлено відсутність у них відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, зокрема, у зв'язку із тим що наданий декларантом прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст.7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту.

06 листопада 2015 року митним органом прийнято рішення №100250002/2015/000148/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість товару, що імпортується, визначено на рівні 1,0200 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

У гр.33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст.53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у гл.9 МК України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: в наданій міжнародній товаротранспортній накладній СМR в графі 14 зазначений номер документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який надано до митного оформлення; у графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною: 0,51 USD * 25992 пл. / 12 996 л = 1,02 USD/л. Декларанту запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи. Декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначив у листі. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст.59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною товару щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які передано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст.60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст.62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст.63 Кодексу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щональбільшої міри ґрунтується а раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях товарів. Відповідно до ч.5 ст.55 Кодексу декларантом проведено консультацію з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (МД від 28 червня 2015 року №500040403/2015/2705.

Також 07 листопада 2015 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00197.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг за ВМД від 06 листопада 2015 року №100250002/2015/060844 зі сплатою митних платежів у розмірі, визначеному митним органом.

Листом від 18 січня 2016 року №27/4-16ц позивачем додатково надано Київській міській митниці ДФС додаткові документи: платіжне доручення від 16 листопада 2015 року №48 та виписку з бухгалтерської документації.

Київська міська митниця листом від 26 січня 2016 року №518/10/26-70-25-02 повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2015 року №100250002/2015/000148/2 у зв'язку з тим, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних, а заявлені відомості не підтверджено документально.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, то судами попередніх інстанцій наведені митницею обставини з'ясовувалися з наданням відповідної оцінки.

Зокрема, з посиланням на наявні у справі докази, спростовані доводи відповідача щодо відсутності печаток та штампів митних органів на митній декларації країни відправлення, щодо недійсності наданого страхового полюсу та неможливості обрахування вартості страхування, щодо суб'єктивної спрямованості прайс-листа, а також щодо впливу взаємозв'язку покупця і продавця на ціну товару.

На підстави викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З урахуванням вищевказаного рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2016 року №100250002/2015/000148/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07 листопада 2015 року № 100250002/2015/00197б є правильними та підлягають залишенню без змін.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 06 листопада 2015 року №100250002/2015/060810, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із відсутності підстав у їх задоволенні. В цій частині рішення митницею не оскаржуються, і, з урахуванням встановлених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судом касаційної інстанції, не переглядаються.

Доводи касаційної скарги збігаються з доводами, викладеними у запереченнях проти позову та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки, встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді