Ухвала суду № 69063118, 14.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м.Київ К/800/19408/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Черпіцька Л.Т.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання змінити черговість кредиторських вимог, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила визнати протиправним і неправомірним включення належних їй та заявлених нею до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог другої черги на суму 338672,64 грн. до кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра» сьомої черги; зобов'язати відповідачів змінити черговість належних їй кредиторських вимог до ПАТ КБ «Надра» на суму 338672,64 грн. та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра» 2 черги.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про необґрунтованість та безпідставність віднесення частини належних їй кредиторських вимог до 7 черги, що не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимогам Конвенції №174 Міжнародної організації праці 1992 року «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», а також положенням ст.124 Конституції України та ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», порушує її права та інтереси, як кредитора, а також на переважне та привілейоване задоволення її кредиторських вимог відносно здійснення виплат іншим, непривілейованим кредиторам. Вказує, що її кредиторські вимоги виникли із актів законодавства про працю, тобто із вимог по зобов'язанням ПАТ КБ «Надра», що випливали із трудових відносин, які підтверджені судовими рішеннями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У касаційній скарзі зазначає, що за своїм характером спір між нею та відповідачами підсудний адміністративному суду та має розглядатися за правилами, встановленими КАС України

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.

Відомості про відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «НАДРА» опубліковано у газеті «Голос України від 12 червня 2015 року за №103.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03 лютого 2016 року, у справі №761/2461/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати в зв'язку із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача: компенсацію за роботу у вихідні в неробочі дні в розмірі 2645,88 грн.; компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати (індексації заробітної плати) в розмірі 1542,54 грн.; компенсаційну виплату за порушення права на оплату праці (середній заробіток за час затримки розрахунку) в сумі 338672,64 грн. Всього задоволено позовні вимоги на загальну суму 342861,06 грн.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Надра» із заявою про задоволення вимог кредитора, в якій просила прийняти та розглянути грошові вимоги до Банку на загальну суму 342861,06 грн., які складаються із зобов'язань з виплати сум, пов'язаних із трудовими відносинами та оплатою праці, та задовольнити вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості, встановленого п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до витягу з реєстру вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» від 19 листопада 2015 року вих.№22-7-29957 ОСОБА_2 визнана кредитором ПАТ «КБ «Надра», кредиторські вимоги включено до 2 черги на суму 4188,42 грн. та до 7 черги на суму 338672,64 грн.

Тобто, кредиторські вимоги по виплаті компенсації за роботу у вихідні в неробочі дні в розмірі 2645,88 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати 1542,54 грн. (всього - 4188,42 грн.) включено до 2 черги; в той же час кредиторські вимоги в частині компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці в сумі 338672,64 грн. - включено до 7 черги, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15, виходив із того, що спір у справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини виникли на стадії ліквідації банку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно п.п.1, 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Головною ознакою публічно-правового спору є участь у ньому хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень - органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Як встановлено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправним і неправомірним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб належних їй та заявлених нею до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог другої черги на суму 338672,64 грн. до кредиторських вимог сьомої черги; зобов'язати відповідачів змінити черговість належних їй кредиторських вимог до ПАТ КБ «Надра» на суму 338672,64 грн. та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра» 2 черги.

Отже, позовні вимоги стосуються зобов'язання відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог на підставі судових рішень, прийнятих в порядку цивільного судочинства, про стягнення заробітної плати. Тобто даний спір не носить характеру публічно-правового і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Такий спір належить розглядати у порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу учасників спору.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді