Ухвала суду № 69062543, 19.09.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/11213/17

Головуючий у 1-й інстанції: Волошин С.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

19 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про приватизації підвальних приміщень, зобов'язання утриматись від вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в травні 2017 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом в якому просив: визнати нечинним та скасувати пункт 19 додатку 2 до рішення Вінницької міської ради №687 від 24.03.2017 щодо приватизації підвальних приміщень площею 73.5 м.кв. за адресою: м. Вінниця, вул. Гоголя, 2 та зобов'язати Вінницьку міську раду утриматись від вчинення дій, направлених на реалізацію або приватизацію підвальних приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Вінниця, вул. Гоголя, 2, а також дій, спрямованих на розпорядження цими приміщеннями.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2017 провадження у справі закрито.

Захід забезпечення адміністративного позову, застосований у справі №127/11213/17 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2017 скасовано.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку має місце спір про цивільне право на підвальні приміщення, який належить до цивільного суду, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Позивач звертаючись до адміністративного суду просив скасувати пункт 19 додатку 2 до рішення Вінницької міської ради №687 від 24.03.2017 щодо приватизації підвальних приміщень площею 73,5 м.кв. за адресою м. Вінниця, вул. Гоголя 2; зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій направлених на реалізацію або приватизацію вказаних приміщень. Пунктом 2 вказаного рішення затверджено "Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 2017 році способом аукціону (група Ф)" (додаток 2).

Правовий статус та повноваження відповідача в спірних правовідносинах визначається Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР), "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 №2163-XII (далі Закон №2163-XII) та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 №2171-XII (далі - Закон №2171-XII).

Так відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання в т. ч. затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Статтею 59 цього ж Закону встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 15 Закону 2163-XII приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об'єктів приватизації; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.

Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Розділом II Закону №2171-XII визначено порядок підготовки до приватизації.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця (ч. 3).

Також в указаній статі визначено вимоги до заяви про включення об'єктів до переліків таких що підлягають приватизації, порядок її розгляду, підстави відмови у затвердженні та правові наслідки прийняття рішення про затвердження таких переліків.

Стаття 8 Закону визначає порядок підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, відповідно до якої з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

А в Розділі III та IV визначено вже безпосередньо порядок продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки підготовки до приватизації та зокрема прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів що підлягають приватизації. При цьому, орган місцевого самоврядування може прийняти рішення як про затвердження переліку об'єктів так і про відмову в такому затвердженні. Крім того, прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом аукціону, не означає позитивного рішення про передачу вказаних об'єктів у власність. Таким чином, в спірних правовідносинах відповідач здійснює свої владно - управлінські функції по підготовці об'єктів до подальшої приватизації, а не вчиняє дії по розпорядженню ними.

Отже, висновок суду першої інстанції у справі, предметом якої є рішення міської ради "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 2017 році", про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від 17.02.2015 у справі №21-551а14, від 19.01.2016 у справі №824/167/15-а, від 16.08.2017 №6-782цс17.

Зокрема, Верховний суд зробив висновок, що орган місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (яке по свої правовій природі є аналогічним рішенню про затвердженню переліку об'єктів які підлягають приватизації, в т.ч. і тим, що передує рішенню щодо передачі земельної ділянки у власність), реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Крім того, слід зазначити, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач на власний розсуд сформулював предмет та підстави своїх вимог про порушення його прав незаконними діями суб'єкта владних повноважень. Тому, суд не повинен був довільно вдаватися до оцінки обґрунтованості такого позову та висловлюватись про те, яке право позивача порушено чи не порушено, чи правильно посилається позивач на ту чи іншу норму закону і чи правильно він сформулював предмет і підставу позов. Зазначені питання входять до кола тих, які суд має вирішити під час ухвалення рішення за наслідками розгляду справи по суті. У результаті суд ухвалює рішення або про наявність, або ж про відсутність підстав для задоволення позову в межах того предмета і з тих підстав, що заявлені позивачем.

Також апеляційний суд вважає за необхідне вказати на те, що Конституційний суд України у п. 3.2 рішення від 01.04.2010 у справі №1-6/2010 встановив, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Пунктом 4 цього ж рішення Конституційного суду України вказано, що під час вирішення "інших питань місцевого значення" ( ст. 143 Конституції України) сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.

У вищевказаному рішенні Конституційний суд України дійшов висновку, що повноваження сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження землями територіальних громад (що ідентично розпорядженню іншим нерухомим майном) охоплюється значенням у статті 143 Конституції України поняттям "інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.

Тобто, відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.04.2010 у справі №1-6/2010 повноваження міської ради у частині приватизації також охоплюються значенням поняття "інші питання місцевого значення", передбаченим ст. 143 Конституції України, а тому, здійснюючи такі повноваження, міська рада виступає як суб'єкт владних повноважень, який реалізує розпорядчі та інші функції.

Крім того Вищий адміністративний суд України в Аналізі практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 28.09.2012 прийшов до висновку, що з огляду на положення статті 17 КАС України, справи про оскарження рішень органів місцевого самоврядування з приводу вирішення питання про надання дозволу на передачу мешканцям гуртожитку житла у власність шляхом приватизації, про оскарження визначення іншого порядку використання гуртожитків є справами адміністративної юрисдикції, оскільки органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках виконують владні управлінські функції. Дана сфера правовідносин є аналогічною до тієї, спір в якій розглядається в рамках цієї судової справ.

Таким чином, наведені вище положення спростовують доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства. Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, то вказані рішення апеляційний суд не бере до уваги оскільки обставини та правовідносини в даних справах не є ідентичними. Зокрема в указаних справах судом перевірялася правомірність рішень про передачу майна у володіння.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, тому ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2017 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2017 року -скасувати.

Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.