Ухвала суду № 69062103, 18.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8051/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Матковської З.М..,

при секретарі судового засідання:Керод Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року у справі № 299/1892/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виноградівського обєднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виноградівського обєднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області в якому просить визнати дії Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови зарахувати в загальний страховий стаж період роботи ОСОБА_1 у кооперативі «Електрон» з 01.10.1988 року по 01.08.1992 рік незаконними; зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області включити до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) у кооперативі «Електрон» з 01.10.1988 року по 01.08.1992 року і призначити належну за Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсію.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; адміністративний позов ОСОБА_1 до Виноградівського обєднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії залишено без руху.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1, який вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони повідомлялися судом про час та місце розгляду справи, явки представників в судове засідання не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити а позовну заяву належить залишити без руху, оскільки всупереч ч. 3 ст. 106 КАС України до клопотання не долучено документ про сплату судового збору та не надано доказів звільнення від його сплати.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Вимоги до позовної заяви визначені у статті 106 КАС України, частиною 3 якої передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір.

Разом з тим, приписами ча.1 ст.88 КАС України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі ст.8 Закону України Про судовий збір де зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже за змістом наведених норм, судам надано право, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. При цьому, КАС України покладає на суд обовязок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

З матеріалів справи вбачається, що разом з позовною заявою ОСОБА_1 було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком розмір пенсії становить 1111грн. в місяць, крім того на їхньому утриманні перебуває неповнолітня дочка, тобто його майновий стан є таким, що унеможливлює виконання приписів КАС України щодо обовязку сплати судового збору за подання позовної заяви.

Проте, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху із встановленням строку для сплати позивачем судового збору, послався лише на ненаведення останнім достатніх аргументів в підтвердження неможливості сплати судового збору та ненадання відповідних доказів, однак, при цьому, не навів, як таких, мотивів й обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування, в даному випадку, положень ст.88 КАС України, як і не надав позивачеві можливості подати будь-які додаткові докази в підтвердження заявленого ним клопотання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху у звязку з недолученням документа про сплату судового збору, та відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а відтак ухвала Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху не відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції, залишивши без руху позовну заяву ОСОБА_1 позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст. 6 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року у справі № 299/1892/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 21.09.2017р.