Ухвала суду № 69062005, 20.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10396/16 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Позивач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - Відповідач) у якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках до повного погашення боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 22.06.2016 за Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» обліковується податковий борг в загальній сумі 367 953 306,39 грн. Зазначене підтверджується довідкою №13719/10/28-10-17-2-23 від 22.06.2016 (а.с.14), зокрема:

· з податку на прибуток у розмірі 201 639 237,56 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 134 425 477,06 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 213 760,50 грн.;

· з податку на додану вартість у розмірі 166 314 068,83 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 109 799 433,33 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 56 514 635,50 грн.

Зазначений борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015 №0000444201 та №0000454201.

Правомірність вказаних податкових повідомлень-рішень підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №826/14818/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016.

З метою погашення заборгованості, податковим органом на адресу відповідача направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 07.06.2016 року №77-18, яку вручено Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» - 10.06.2016.

Також на адресу Відповідача позивачем направлено рішення про опис майна в податкову заставу від 07.06.2015 року № 12670/10/28-10-17-2-23, яке також вручено платнику податків 10.06.2016.

Згідно Акту опису майна від 15.06.2016 року №27 встановлено відсутність на день складення цього акту майна, що може бути описано у податкову заставу.

Оскільки, станом на момент подання позову, Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» самостійно не погашено податковий борг, а майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу у останнього відсутнє, податковий орган звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з даним позовом контролюючий орган мав звернутись до суду не раніше 07.08.2016, між тим звернувся 08.07.2016, тим самим порушивши процедуру щодо накладення арешту на кошти та інші цінності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із абз. 1 п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 цього Кодексу).

Правовими положення п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Правовими положеннями п.п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України.

Крім того, в силу приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Доказів сплати податкового боргу, у встановлені ПК України строки, відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що узгоджені в досудовому порядку суми грошових зобов'язань набули статусу податкового боргу, а тому у позивача були наявні правові підстави для виставлення податкової вимоги.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом п. 94.4 ст. 94 ПК України, згідно з якою, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

Так, відповідно до п.п. 20.1.33 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відповідно до п. 91.3 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п.91.3 ПК України 15.06.2016 року податковим керуючим складено акт опису майна №27, в якому зазначено про відсутність на день складення акту майна, що може бути описано в податкову заставу.

Відповідно до п.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Правовими положеннями п. 95.2 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту контролюючий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, враховуючи положення п.20.1.33 в контексті п.95.2 ПК України, податковий орган мав право на звернення до суду з даним позовом не раніше 07.08.2016, тобто через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги.

Між тим, як вбачається зі штампу Окружного адміністративного суду міста Києва, з даним позовом контролюючий орган звернувся до суду 08.07.2016, тим самим порушивши процедуру накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, відповідно до норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.