Ухвала суду № 69061885, 19.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17436/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймак-синтез" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймак-синтез" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймак-синтез" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2015 року « 000342202 та № 0003412202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що надані позивачем документи є недостатніми, з урахуванням наданих податковим органом доказів фактичної, технічної, технологічної неможливості вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.06.2015 № 747 та направлення на перевірку від 16.06.2015 № 489 (том 3 а.с. 133-134) контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Строймак-синтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Єн-групп» та покупцями за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

За результатами перевірки складено акт від 02 липня 2015 року № 2814/26-56-22-02-03/31868702 (том 3 а.с. 136-163).

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток в сумі 888 570 грн.;

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 972 576 грн., у тому числі за жовтень 2014 року- 847 500 грн., листопад 2014 року - 125 076 грн. (том 3 а.с. 136-163).

За результатами перевірки та на підставі висновків акту, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2015 року:

№0003402202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 110 730 грн., з них за основним платежем - 888 570 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 222 142,5 грн.;

№0003412202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 215 720 грн., з них за основним платежем - 972 576 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 243 144 грн. (том 3 а.с. 164-165).

Податковий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Єн-групп».

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (орендар) та ТОВ «Екоенерджи» (орендодавець) було укладено договір оренди № 1/01.10.14Ор від 01.10.2014, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти в строкове платне користування нежиле приміщення, що знаходиться за адресою м. Кривий ріг, вул. Луганська,1а, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах даного договору й утримувати прийняте в оренду приміщення у належному стані (том 1 а.с. 17-20).

10 листопада 2014 року між позивачем та ТОВ «Екоенерджи» було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщення № 1/01.10.14 Ор від 01.10.2014 (том 1 а.с. 22).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивач надав суду копії акту приймання-передачі приміщення в оренду від 10.10.2014, акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 10.02.2015 (том 1 а.с. 21, 23).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строймак-синтез» (принципал) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи» (агент) було укладено агентський договір від 01.09.2012 № 01/09-АП, за умовами якого агент за дорученням принципала від імені і за рахунок принципала вчиняє юридичні та інші дії, визначені у цьому договорі, на здійснення всього комплексу дій, необхідних для підготовки реалізації. А принципал сплачує агенту передбачену цим договором винагороду (том 1 а.с. 24-26).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав суду копію звіту агента (том 1 а.с. 27).

Крім того, 01 жовтня 2014 року між позивачем (поклажодавець) та ТОВ «Екоенерджи» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 2/01.10.14 Вз, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно згідно з актом прийому - передачі з правом доступу до майна службових осіб поклажодавця (том 1 а.с. 29-30).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивач надав суду копії акту приймання передачі товару від 10.10.2014 та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000039 (том 1 а.с. 31, 32).

Крім того, між позивачем (покупець)та ТОВ «Єн-Групп» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.10.2014 №01/01.10.14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у визначені строки покупцеві товар: мішок біг-бег 2-х петлевий з вкладишем (80*80*140), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього вказану грошову суму (том 2 а.с. 11).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивач надав суду копії видаткових та податкових накладних (том 3 а.с. 12-43).

05 листопад 2014 року між ТОВ «Єн-Групп» (первісний кредитор) та ТОВ «Білд» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № Ц0511/14, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 01/01.10.14 від 01 жотвня 2014 року, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ «Строй мак-синтез» (том 1 а.с. 54).

На підтвердження оплати позивачем коштів ТОВ «Будівельно-виробнича фірма «Білд», позивачем надано суду копії банківських виписок.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Єн-Групп» (виконавець) укладено договір про надання послуг пакування та перепакування біг-бегів від 03.11.2014 №0311/14П, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором (том 3 а.с. 1-2).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії актів виконаних робіт та податкові накладні (том 3 а.с. 3-36).

28 листопада 2014 року між ТОВ «ЄН-Групп» (первісний кредитор) та ТОВ «Консалтингова компанія «Престиж Груп»» (новий кредитор) було укладено договір від №01/28-Ц про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг № 0311/14П від 03.11.2014 в частині послуг, наданих згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) №№ ОУ-0000020 від 04.11.2014, ОУ-0000021 від 04.11.2014, ОУ-0000034 від 07.11.2014, ОУ-0000035 від 07.11.2014, ОУ-0000054 від 11.11.2014, № ОУ-0000055 від 11.11.2014, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Трой мак-синтез» (том 1 а.с. 51).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Єн-Групп» було укладено договір надання бухгалтерських послуг від 01.10.2014 №0110/14Б, за умовами якого замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати за плату бухгалтерські послуги згідно переліку (том 2 а.с. 50-52).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав суду копії податкової накладної, актів здачі прийняття робіт (надання послуг) (том 2 а.с. 53-55), бухгалтерського звіту (том 2 а.с. 191-277).

06 листопада 2014 року між ТОВ «ЄН-Групп» (первісний кредитор) та ТОВ «Заліком» (новий кредитор) було укладено договір №061114/Ц про відступлення права вимоги за договором від 01.10.2014 №0110/14Б. На підтвердження оплати позивачем коштів ТОВ «Заліком», позивачем надано суду копії банківських виписок.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Єн-Групп» (виконавець) було укладено договір надання юридичних послуг від 01.10.2014 №0110/14Ю, за умовами якого замовник дає завдання виконавцю та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому зазначені юридичні послуги (том 2 а.с. 49-46).

На підтвердження факту виконання зазначеного договору позивач надав суду копії податкової накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № оу-0000262, згідно якого позивачу було надано 1 послугу вартістю 166 666 грн. 67 коп (без ПДВ), акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000262 (том 2 а.с. 47-49) та звіт про надання юридичних послуг № 262-СМС-Ю від 31.10.2014 (том 2 а.с. 136-190).

27 січня 2015 року між ТОВ «ЄН-Групп» (первісний кредитор) та ТОВ «Уфіна» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №Ц2701/15 за договором надання юридичних послуг від 01.10.2014 №0110/14Ю (том 2 а.с. 6-8). На підтвердження оплати позивачем коштів ТОВ «Уфіна», позивачем надано суду копії банківських виписок.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Єн-Групп» (виконавець) було укладено договір надання маркетингових послуг від 01.10.2014 №0110/14М, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (том 2 а.с. 56-58).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав суду копії податкової накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та маркетингове дослідження ринку добрив України (том 2 а.с. 59-135).

З 06 листопада 2014 року між ТОВ «ЄН-Групп» (первісний кредитор) та ТОВ «Уфіна» (новий кредитор) було укладено договір від 06.11.2014 №Ц0611/14 про відступлення права вимоги за договором від 01.10.2014 №0110/М (том 1 а.с. 47-48). На підтвердження оплати позивачем коштів ТОВ «Уфіна», позивачем надано суду копії банківських виписок.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені первинні документи, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами ПК.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14.

Жодних бухгалтерських документів, що підтверджують дійсність економічного змісту господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екоенерджи» та доказів руху активів на рахунках позивача за результатами здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом матеріали справи не містять.

Крім того, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

На думку колегії суддів, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача мають адміністративно-господарські можливості на виконання взятих на себе зобов'язань по господарських операціях, наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Така ж сама правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року у справі № 826/252/15.

Колегія суддів приймає до уваги доводи податкового органу про те, що згідно поданого ТОВ «Екоенерджи» звіту про суми нарахованої заробітної плати та додатків до неї за період жовтень 2014 року на підприємстві зареєстровано 4 особи., при цьому жодні угоди (договори) цивільно-правового характеру товариством не укладалися.

Крім того, операції з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано суду жодного примірника консультацій, правових висновків, довідок з правових питань та доказів участі представників ТОВ «Єн-Групп» в судах чи інших державних органах, чи будь-яких інших письмових підтверджень надання виконавцем юридичних послуг позивачу, окрім наявного в матеріалах справи звіту.

Також, не надано відповідних та належних доказів фактичного здійснення ТОВ «Єн-Групп» послуг з проведення маркетингових досліджень та бухгалтерських послуг, згідно договорів надання бухгалтерських послуг від 01.10.2014 №0110/14Б та маркетингових послуг від 01.10.2014 №0110/14М, не надано документів, які б дозволяли розкрити зміст та обсяг господарських операцій, мету їх вчинення в цілях господарської діяльності позивача та ідентифікувати осіб, причетних до вчинення таких операцій.

В судовому засіданні представник позивача також не змогла пояснити, які саме юридичні, бухгалтерські та маркетингові послуги надавались ТОВ «Єн-Групп» на виконання умов вищевказаних договорів.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

На думку колегії суддів, такі ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Єн-Групп», виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймак-синтез" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.