Постанова № 69061339, 21.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року місто Київ № 826/11532/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Газагропром»

до

державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газагропром» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог від 08.02.2016 вх.№9015/16):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501;

- зобов'язати відповідача відшкодувати вартість податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року в розмірі 139470 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачем законно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість, визначену на підставі митної декларації ІМ-41 від 07.05.2014 №125130006/2014/582206.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року на суму 139470,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 18.08.2014 №6309/26-51-15-01-11/38139701 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 209205,00 грн., з яких 139470,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 69735,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинної на момент спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Май» (покупець) укладений контракт від 07.06.2013 №KZ-UA/04, відповідно до умов якого продавець зобов’язується поставити, а покупець – оплатити та прийняти м'ясопродукцію виробництва підприємств України відповідно реєстру підприємств третіх країн, які мають дозвіл Россельхознадзору РФ на поставку товару в Російську Федерацію та Республіку Казахстан у відповідності із Специфікаціями, які є невід’ємною частиною даного контракту.

Поряд з цим, товариство з обмеженою відповідальністю «Газагропром» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Візит» (постачальник) уклали договір поставки від 01.08.2013 №01/08-01, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити яловичину першої категорії у напівтушках та четвертинах, що належить постачальнику на праві власності, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Візит».

Так, відповідно до специфікації від 22.04.2014 до контракту від 07.06.2013 №KZ-UA/04, продавець поставить покупцю партію товару – м'ясо яловичини першої категорії, глибокої заморозки в напівтушках, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» в кількості 19900 кг. на загальну суму 63680,00 доларів США.

Згідно наданого позивачем рахунку-фактури від 28.04.2014 №1152 товариство з обмеженою відповідальністю «Газагропром» придбало у товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» м'ясо яловичини першої категорії у кількості 19000,00 кг за загальною ціною 646152,00 грн. (28,34 грн за 1 кг), відповідно до чого виписана видаткова накладна від 29.04.2014 №1152 на суму 646152,00.

В подальшому вищевказаний товар експортовано згідно контракту від 07.06.2013№KZ-UA/04, що підтверджується митною декларацією від 30.04.2014 №125130006/2014/571886.

Однак, товариству з обмеженою відповідальністю «Газагропром» повернено, як продавцю, товар без фактичного вивантаження в незмінному стані (яловичина глибокої заморозки, напівтуші, перша категорія - 19000 кг, 162 напівтуші) на вартість 697350,22 грн. (60800 доларів США), в режимі «реімпорт» відповідно до митної декларації від 07.05.2014 №125130006/2014/582206 з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість у розмірі 139470,00 грн.

Разом з тим, як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.08.2014 №6309/26-51-01-11/38139701, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром»» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що при отриманні товарів в режимі реімпорту відсутній факт придбання чи виготовлення товарів, відтак, право на податковий кредит у позивача відсутнє, що, відповідно, призвело до завищення податкового кредиту та від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року на суму 139470,00 грн.

Суд вважає викладені доводи контролюючого органу необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 77 Митного кодексу України реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини другої статті 78 Митного кодексу України у митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які:

1) були вивезені за межі митної території України у митному режимі тимчасового вивезення та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Відповідно до частини першої статті 79 Митного кодексу України застосування митного режиму реімпорту можливе за умови можливості ідентифікації органом доходів і зборів товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України.

Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу може бути здійснений експортером цих товарів або його правонаступником. (частини п’ята статті 79 Митного кодексу України).

Згідно до частини першої статті 81 Митного кодексу України, після поміщення у митний режим реімпорту товарів згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу суми вивізного мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщенні товарів згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу у митний режим реімпорту справляються відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Май» укладена додаткова угода №4 до контракту 07.06.2013 №KZ-UA/04, відповідно до умов якої в зв’язку з відмовою в пропуску через митний пункт на території Російської Федерації у відповідності з інвойсом від 22.04.2014 №16 та специфікацією від 22.04.2014 №16, покупець (товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Май») реекспортує партію товару продавцю.

При цьому, відповідно до акту перевірки від 18.08.2014 №6309/26-51-01-11/38139701 (арк.9) товар повернутий позивачу саме у відповідності до пункту 3 частини другої статті 78 Митного кодексу України, що підтверджується оформленою митною декларацією від 07.05.2014 №125130006/2014/582206, позивачем був сплачений податок на додану вартість в розмірі 139470,00 грн., що відображено в податковій звітності, а від так, у контролюючого органу відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит та відповідне від'ємне значення з податку на додану вартість.

Суд акцентує увагу, що контролюючим органом не зроблено зауважень, стосовно реальності господарської операції з контрагентами позивача чи посилань на невідповідність наданих позивачем первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501 протиправним є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача відшкодувати вартість податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року в розмірі 139470 грн., то суд вважає таку вимогу передчасною з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевказані норми Податкового кодексу України, суд вважає, що правовідносини щодо стягнення з бюджету надміру сплаченого податку на додану вартість з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою, в особі відповідного органу державної податкової служби, внаслідок не надання органу Державного казначейства України висновку з зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету протягом п'ятиденного терміну після закінчення перевірки податку або закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

Як встановлено судом, що предметом стягнення у даній справі є сума бюджетного відшкодування, відносно якої триває процедура судового оскарження, оскільки предметом розгляду даної справи є вимога позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення про зменшення бюджетного відшкодування на загальну суму 139470 грн., і, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення за наслідками його оскарження не набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.09.2014 №0034021501.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.