Постанова № 69061296, 22.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2017 року № 826/6074/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1до треті особи:Головного управління Національної поліції у м.Києві (відповідач 1), Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач 2), Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві (відповідач 3) Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у м.Києві (третя особа 1), Апеляційної атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м.Києві (третя особа 2)провизнання протиправним рішення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, треті особи: Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у м.Києві, Апеляційна атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у м.Києві, в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

1.визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві № 126 о/с від 28.12.2016 р. «щодо особового складу» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві та призначення на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві;

2. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві № 203 о/с від 04.03.2016 р. «щодо особового складу» в частині звільнення 04.03.2016 р. зі служби в поліції згідно із п. 8 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві;

3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві з 28.12.2015 р.;

4. стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві (код ЄДРПОУ 40108583, адреса місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Володимирська, буд. 15) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5677,41 грн.;

5. зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, адреса місцезнаходження: 01030, м.Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55) утриматись від видання наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 в Державну службу України з надзвичайних ситуацій по переведенню з Головного управління Національної поліції у м.Києві.

Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача із займаної посади та переведення його на іншу роботу до іншої організації.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю, оскільки відповідачем 1 незаконно всупереч вимогам п. 28 розділу 4 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було звільнено з посади начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві та призначено на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, не з підстав прямо вказаних у п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а в подальшому звільнено з вказаної посади за переходом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Наведене порушило права позивача, адже визнання нездійснимими та незаконними висновків атестаційних комісій у іншій справі № 826/6072/16, яка розглядається Окружним адміністративним судом м.Києва у іншому складі суду, позбавило його можливості бути поновленим на посаді начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві з підстав протиправності та необґрунтованості висновків атестаційної комісії та заявити позовну вимогу про поновлення його на посаді, якби він був звільнений відповідачем у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто через службову невідповідність.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість.

Представники відповідачів 2, 3 третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Заперечень або пояснень по суті заявлених вимог не надали.

Представник відповідача 3 листом вих. від 23.03.2017 № 3764 повідомив, що відповідно до вимог положень Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено юридичну особу публічного права Головне управління Національної поліції у м.Києві, Солом'янське управління поліції є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у м.Києві та не має статусу юридичної особи публічного права, посади представників управління відсутні. У зв'язку із наведеним повідомив про неможливість направлення представника в судове засідання та просить розглядати справу без участі свого представника.

Зважаючи на неявку в судове засідання представників відповідачів 2, 3, третіх осіб 1, 2, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 до 04.03.2016 р. працював на наступних посадах:

08.1997-04.1999 р.р. - оперуповноважений відділення карного розшуку Самбірського районного відділу УМВС України в Львівській області;

04.1999-11.2001 р.р. - оперуповноважений відділу карного розшуку Дніпровського районного управління Головного управління МВС Україниу м.Києві;

11.2001-07.2002 р.р. - оперуповноважений групи карного розшуку 2-го територіального відділу міліції Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

07.2002-10.2002 р.р. - старший оперуповноважений групи карного розшуку 1-го територіального відділу міліції Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

10.2002-12.2005 р.р. - заступник начальника відділу карного розшуку Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

12.2005-10.2008 р.р. - начальник відділу карного розшуку Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

10.2008-04.2009 р.р. - виконуючий обов'язки заступника начальника відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) Головного управління МВС України у Київській області;

04.2009-06.2009 р.р. - заступник начальника відділу - начальник кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) Головного управління МВС України в Київській області.

06.2009-11.2009 р.р. - старший оперуповноважений сектору карного розшуку територіального відділення міліції Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

11.2009-12.2012 р.р. - старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу розкриття умисних убивств та злочинів проти особи управління карного розшуку Головного управління МВС України в м.Києві;

03.2013-07.2014 р.р. - заступник начальника управління - начальник кримінальної міліції Печерського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

07.2014-09.2015 р.р. - заступник начальника управління - начальник відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в м.Києві;

09.2015-11.2015 р.р. - заступник начальника управління - начальник кримінальної міліції Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві;

З грудня 2015 р. по 04.03.2016 р. начальник відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві.

Наказом № 203 о/с від 04.03.2016 р. підполковника поліції ОСОБА_1 (С-531450) начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції було звільнено зі служби згідно із п. 8 (у зв'язку із переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Підставою для звільнення став лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.02.2016 р. № 01-1884 та рапорт ОСОБА_1 від 29.02.2016 р.

В той же час, на виконання ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС України від 17.11.2015 р. № 1465, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 р. за № 1445/27890, яким затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, позивач проходив тестування та атестування на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, за результатами яких, Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м.Києві було прийнято рішення про невідповідність займаній посаді позивача та, що останній підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі атестаційного листа від 14.12.2015 р. з яким позивач був ознайомлений 24.12.2015 р.

На вказаний висновок атестаційної комісії від 14.12.2015 р. позивачем було подано скаргу до апеляційної атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м.Києві, яка 13.01.2016 р. була відхилена.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на підставі Витягу із наказу від 20.01.2017 р. № 26, виданого Державною службою України з надзвичайних ситуацій, полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1, головного фахівця відділу запобігання проявам корупції Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 176 пп. 4 (у зв'язку із скороченням штатів).

Вважаючи спірні накази протиправними, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону N 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п. 3 розділу І Інструкції № 1465.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 57 Закону N 580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, вище перелічені підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.

Вище викладене узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 березня 2014 року №21-13а14.

Відповідно до ст. 8 Закону N 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений у ч. 2 ст. 57 вказаного Закону.

Частиною 4 ст. 57 Закону N 580-VIII визначено особу, яка за наявності законодавчо визначених підстав уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені судом факти та прийняті рішення, які набрали законної сили, є преюдиційними для суду.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.02.2017 р. по справі № 826/6072/16 за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в м.Києві № 2, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у м.Києві, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів та рішень, зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 12.07.2017 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року щодо ОСОБА_1. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Враховуючи, що вищенаведене судове рішення набрало законної сили, останнє має приюдиційне значення для суду.

Отже, враховуючи, що вказані вище висновки Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність ОСОБА_1 та рішення Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року визнано протиправними та скасовано, відтак, наказ ГУ НП у м.Києві № 126 о/с від 28.12.2015 р. «щодо особового складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві та призначення на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві слід визнати протиправним та скасувати.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач 29.02.2016 р. за власним бажанням подав начальнику ГУ НП у м.Києві рапорт, в якому просив звільнити його зі служби в поліції згідно із п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із переводом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Наведене також підтверджується листом Міністерства надзвичайних ситуацій від 11.02.2016 р. № 01-1884/282 «про переведення осіб» згідно якого Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Голови Національної поліції України Деканоідзе Х. з проханням погодити переведення для подальшого проходження служби в ДСНС ОСОБА_1, начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві на підставі його звернення.

Таким чином, передумовою для звільнення позивача за оскаржуваним наказом від 04.03.2016 р. № 203 о/с став лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.02.2016 р. № 01-1884 та рапорт ОСОБА_1 від 29.02.2016 р.

Отже, у випадку подачі позивачем власноручно написаного рапорту про переведення для подальшого проходження служби в ДСНС норми ч. 2 ст. 57 Закону N 580-VIII не розповсюджуються.

Водночас, вирішуючи дану справу суд враховує відсутність в матеріалах справи доказів погодження звільнення позивача Головою Національної поліції України, що також невідображено у оскаржуваному наказі про звільнення.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, беручи до уваги те, що судом визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у м.Києві № 126 о/с від 28.12.2015 р., яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві та призначено на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, відповідно, як наслідок, слід задовольнити вимогу позивача, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві № 203 о/с від 04.03.2016 р. «щодо особового складу» в частині звільнення 04.03.2016 р. зі служби в поліції згідно із п. 8 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, - у зв'язку із чим ОСОБА_1 слід поновити на посаді начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві з 29.12.2015 р., тобто з дня наступного за звільненням.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій утриматись від видання наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 в Державну службу України з надзвичайних ситуацій по переведенню з Головного управління Національної поліції у м.Києві, оскільки матеріали справи свідчать, що останнього було прийнято та наказом від 20.01.2017 р. № 26 звільнено зі служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 5677,41 грн. з огляду на наступне.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

У частині другій зазначеної статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

В той же час, згідно наданих довідок про доходи від 04.09.2017 р. № 222/4/157/239/341, від 04.09.2017 р. № 483, від 01.09.2017 р. № 1433, від 01.09.2017 р. № 1434, від 01.09.2017 р. № 1435 позивач працював та отримував заробітну плату включно по серпень 2017 року, а тому підстави для нарахування йому середньої заробітної плати за вимушений прогул у суду відсутні.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві з 29 грудня 2015 року.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 69 - 71, 94, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві № 126 о/с від 28.12.2016 р. «щодо особового складу» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Соломянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві та призначення на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві № 203 о/с від 04.03.2016 р. «щодо особового складу» в частині звільнення 04.03.2016 р. зі служби в поліції згідно із п. 8 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві з 29 грудня 2015 року.

5. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві з 29 грудня 2015 року.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська