Постанова № 69061075, 19.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 вересня 2017 р. № 820/2027/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Свінціцького Ф.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та карток відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА500030/2017/000001/2 від 01.03.2017 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2017/00003 від 01.03.2017 року;

- скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА500030/2017/000015/2 від 25.04.2017 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2017/00088 від 25.04.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.03.2017 р. №UА500030/2017/000001/2, від 25.04.2017 р. №UА500030/2017/000015/2 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2017 р. №UА500030/2017/00003, від 25.04.2017 р. №UА500030/2017/00088 прийняті Одеською митницею Державної фіскальної служби є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що між 07.03.2014 р. ТОВ "Модус, ЛТД" (в якості покупця) та Yaret Industrial Co., LTD (в якості продавця) укладено контракт №070314(а.с.15-17).

Відповідно до п. 1 контракту продавець продає, а покупець купує алюмінієві композитні панелі (далі товар), відповідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту. Кількість товарів встановлюється за домовленістю сторін перед кожною поставкою і фіксується у специфікації.

Згідно з п. 2 контракту ціни позицій вказані у специфікації. Умови поставки кожної партії товару вказуються згідно правил Інкотермс - 2010 у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Вартість кожної поставки оформлюється специфікацією.

Загальна вартість контракту складає 2000000 доларів США.

Для митного оформлення товару позивач надав Одеській митниці ДФС митну декларацію №500060702/2017/002577, в якій зазначено вартість товару 240175,60 доларів США.

Як вбачається з специфікації №67 від 13.01.2017 р. Yaret Industrial Co., LTD поставив позивачу товар у загальній кількості 4500 одиниць на загальну суму 240175,60 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту №070314 декларантом було подано: контракт від 07.03.2014 р. №070314, митну декларацію №500060702/2017/002577, специфікацію №67 від 13.01.2017 р., рахунок-фактуру (інвойс) від 13.01.2017 року №16WM1202-434/435/436/437/438; коносамент від 21.01.2017 року №WМS17010588; довідку про транспортні витрати від 23.02.2017 року №2302, договір (контракт) про перевезення №1008/16 від 10.08.2016 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.02.2017 року №LS-4006367 та довідка про транспортні витрати №2302 від 23.02.2017 року, прас-лист компанії виробника товару; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 112/49 від 21.02.2017 року.

Також, на запит Одеської митниці ДФС додатково було надано: переклад експортної ВМД декларації виробника товару; каталог виробника товару; виписка із бухгалтерської документації; лист від виробника товар № 2702/17 від 27.02.2017 року; довідка Товарної біржі «УРТБ»; платіжне доручення № 2077 від 28.02.2017 року, лист від перевізника товару; лист виробника товару про додаткове зниження ціни з 28.02.2017 року; акт № LS -0001974.

За результатами дослідження усіх наданих позивачем документів фахівцями Одеською митницею ДФС 01.03.2017 р. було складено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500030/2017/000001/2, на підставі якого 01.03.2017 р. було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2017/00003.

В обґрунтування причин прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2017 р. №UА500030/2017/000001/2 відповідачем зазначено, що:

- подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- декларантом не надано до митного оформлення документів, передбачених ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

- у поданих декларантом документах відсутні дані стосовно включення у вартість продукції вартості упаковки товару.

Щодо частини позовних вимог про скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА500030/2017/000015/2 від 25.04.2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2017/00088 від 25.04.2017 року, судом встановлено наступне.

В межах контракту № 070314 від 07 березня 2014 року, на підставі специфікації №68 від 23 лютого 2017 року, Yaret Industrial Co., LTD поставив ТОВ "Модус, ЛТД" товар у загальній кількості 1920 одиниць на загальну суму 95429,88 доларів США.

Для митного оформлення товару ТОВ "Модус, ЛТД" надало відповідачу митну декларацію № UА500030/2017/005045.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту №070314 декларантом було подано: контракт від 07.03.2014 р. №070314, митну декларацію № UА500030/2017/005045 від 21.04.2017 року; специфікацію №68 від 23 лютого 2017 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.02.2017 року №17WM0206-020/021; довідку про транспортні витрати від 23.02.2017 року № 1304 від 13.04.2017 року; рахунок фактура №LS -4017638 від 13 квітня 2017 року; експортна декларація виробника товару.

Також, до Одеської митниці ДФС додатково було надано: висновок ДП «Держзовнішінформ» №112/49 від 21.02.2017 року; прас-лист виробника товару; переклад експортної ВМД декларації виробника товару; каталог виробника товару; виписку із бухгалтерської документації; експертний висновок № 171/15 від 03 березня 2015 року.

Проте, Одеською митницею ДФС складено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500030/2017/000015/2 від 25.04.2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2017/00088 від 25.04.2017 року.

Відповідачем у вказаному вище рішенні вказано про наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, а саме про наявність у висновку про вартісні характеристики товару від 21.02.2017 року №112/49 відомостей щодо специфікації та характеристики товару від 21.02.2017 року №112/49 відомостей щодо специфікації та комерційного інвойсу, які до митного оформлення не надавалися. Окрім того, дія даного висновку закінчилася 15.04.2017 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митним передбачено, що оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

При заповненні митної декларації у формі єдиного адміністративного документа, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, декларантом вказується, зокрема, фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару.

Суд зауважує, що фактурною вартістю, відповідно до ч. 18 п. 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту від 07.03.2014 р. №070314 були надані документи, що передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вказує ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Суд зазначає, що посилання відповідача у рішенні №UА500030/2017/000001/2 на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є помилковим та таким, що спростовується первинними документами поданими відповідачу та долучених до даного адміністративного позову, а саме: 1) в процесі митного оформлення з боку позивача було надано повний перелік документів (договір транспортування, лист перевізника, довідка про транспортні витрати, рахунок-фактура, платіжне доручення) на підтвердження витрат на транспортування; 2) в специфікації № 67 від 13 січня 2017 р. відсутні відомості стосовно включення упаковки до суми вартості товару, а натомість, у п. 7 зазначається: «Упаковка: загальний вантаж запакований контейнери 20 фунтів без упаковки з прокладками з ДСІ і картону».

До того ж, позивачем до митного оформлення також було пред'явлено оригінал митної декларації країни відправлення №223120170000530671 від 24.02.2017 року, який в свою чергу підтверджував задекларовану товариством позивача ціну імпортованого товару.

З огляду на вказане, документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, документи надані ТОВ "Модус, ЛТД" чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Додатково суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (ч. 10 ст. 55 МК України).

Однак, митним органом, не було дотримано строків передбачених ч. 9 ст. 55 МК України, оскільки 29 березня 2017 року позивачем були здані додаткові документи до канцелярії Одеської митниці ДФС та на адресу ТОВ "Модус, ЛТД" була надіслана відповідь Одеської митниці ДФС № 401/5/15-70-61 від 06.04.2017 року.

З наведеного слідує, що 06 квітня 2017 року є сьомим днем з дня подання додаткових документів.

Відносно наявності у митного органу сумніву щодо вартісних характеристик товару від 21.02.2017 року №112/49 відомостей щодо специфікації та характеристики товару від 21.02.2017 року №112/49 відомостей щодо специфікації та комерційного інвойсу, які до митного оформлення не надавалися. Окрім того, дія даного висновку закінчилася 15.04.2017 року, про що вказано у рішенні №UА500030/2017/000015/2, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Наявність сумнівів щодо достовірності висновку про вартісні характеристики товару від 21.02.2017 року № 112/49 не можна вважати як підставу наявності розбіжностей у поданих декларантом документах, оскільки даний документ не є обов'язковим для подання митному органу, відповідно до ст. 53 МК України.

До того ж, визначального впливу на формування ціни, зазначеної позивачем у власній декларації, даний документ не мав.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що дана підстава є формальною, та не може породжувати жодних зобов'язань у платника податків та бути підставою для витребування додаткових документів чи прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи встановлені судом обставини, митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни поставлених товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність рішень про коригування митної вартості товарів від 01.03.2017 р. №UА500030/2017/000001/2, від 25.04.2017 р. №UА500030/2017/000015/2 та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2017 р. №UА500030/2017/00003, від 25.04.2017 р. №UА500030/2017/00088, що прийняті Одеською митницею ДФС.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та карток відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.03.2017 №UА500030/2017/000001/2, від 25.04.2017 №UА500030/2017/000015/2.

Скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2017 №UА500030/2017/00003, від 25.04.2017 №UА500030/2017/00088.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (код ЄДРПОУ 21203457, поштовий індекс 61082, м. Харків, пр. Московський, буд.144) у розмірі 6400 грн. (шість тисяч чотириста гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2017 р.

Суддя Мар'єнко Л.М.