Постанова № 69060924, 21.09.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1485/17

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту - ГУНП в Полтавській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, щодо не вжиття належних заходів реагування по обставинам та фактам викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області повторно провести перевірку та розглянути звернення ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року із наданням відповіді в розрізі кожного із поставлених питань у зверненні відповідно до порядку, визначеного Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням обставин встановлених судом;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, щодо не проведення службового розслідування у зв'язку з обставинами та фактами викладеними у зверненні ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області провести службове розслідування у зв'язку з обставинами та фактами викладеними у зверненні ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року з урахуванням обставин встановлених судом.

В обґрунтування позовних вимог позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1, керуючись статтею 40 Конституції України, 04 серпня 2017 року через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади, направив звернення до ГУНП в Полтавській області щодо вжиття належних заходів реагування та ініціювання притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку працівників ГУНП в Полтавській області та заступників начальника ГУНП в Полтавській області винних у порушення прав та інтересів позивача, як громадянина України та інваліда 2-ї групи. Як наслідок, на думку позивача, отримав формальну відповідь, жодне питання викладене у відповідному зверненні по суті не розглянуто, не вжиті заходи реагування, не притягнуті винні особи ГУНП в Полтавській області до відповідальності у встановленому законом порядку за порушення прав ОСОБА_1, виражених у протиправній бездіяльності відповідача, щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", відповідна бездіяльність визнана Октябрським районним судом м. Полтави, справа № 554/1177/17.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с. 28-30/.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином; надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ГУНП в Полтавській області, крім того, зазначив, що позов ОСОБА_1 не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим /а.с. 40/.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 19 вересня 2017 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

04 серпня 2017 року ОСОБА_1 через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади, направив звернення особисто начальникові ГУНП в Полтавській області полковнику поліції ОСОБА_2 щодо вжиття належних заходів реагування та ініціювання притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку працівників ГУНП в Полтавській області та заступників начальника ГУНП в Полтавській області, які надавали протиправні відповіді. Підтвердженням протиправних дій працівників поліції ГУНП в Полтавській області щодо не виконання законних вимог ОСОБА_3 викладених у зверненнях та не вжиття заходів реагування є постанова Октябрського районного суду м. Полтава справа № 554/1177/17 від 30 березня 2017 року, яка набрала законної сили та не оскаржену у відповідному порядку. Своїми протиправними діями працівники ГУНП в Полтавській області завдали позивачу моральних збитків на суму 1000000,00 грн (один мільйон гривень) /а.с. 12-13/.

Листом ГУНП в Полтавській області від 16 серпня 2017 року № Ши-155Покц /а.с. 15/ за наслідками розгляду звернення від 04 серпня 2017 року позивачу повідомлено наступне:

По-перше, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року по справі № 554/1177/17 задоволено Ваш адміністративний позов до ГУНП в Полтавській області.

Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справі України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Зобов'язано ГУНП в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_3 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції"

01 червня 2017 року дане судове рішення набрало законної сили.

На виконання постанови суду 23 червня 2017 року за вих. № 793/115/29/01-17 висновок з відповідними документами відносно позивача, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 було надіслано до МВС України та повернуті у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства.

У листі № 15/2-2331 від 03 липня 2017 року ДФОП МВС України було зазначено, що на ОСОБА_1, як поліцейського, поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію" (далі-Закон). Згідно з частиною другою статті 97 цього Закону порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293.

Таким чином, на даний час постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року по справі № 554/1177/17 виконана ГУНП в Полтавській області у повному обсязі.

По-друге, ураховуючи виконання ГУНП в Полтавській області рішення суду в повному обсязі, підстав для призначення та проведення службового розслідування не вбачається.

По-третє, що стосується вимоги щодо виплати моральної шкоди в розмірі 1000000,00 (один мільйон гривень), зазначаємо, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року не містить зобов'язань стосовно стягнення з ГУНП в Полтавській області моральної шкоди, а отже правових підстав для її виплати не має.

Позивач не погодився з наданою відповіддю, оскільки вважав, що ГУНП в Полтавській області грубо проігнорувала та залишала поза увагою вимоги законодавства під час проведення перевірки по зверненню. Крім того, відповідь від 16 серпня 2017 року № Щи-155 Покц взагалі суперечить вимогам чинного законодавства та безпосередньо Конституції України та закону України "Про звернення громадян".

ОСОБА_1 вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону України "Про звернення громадян", відповідно до якої, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, позивач 04 серпня 2017 року через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади звернувся по ГУНП в Полтавській області, на що листом від 16 серпня 2017 року № Ши-155Поцк отримав відповідь.

Відтак, суд приходь висновку, що на звернення позивача органом поліції надано відповіді.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП України в Полтавській області, щодо не проведення службового розслідування у зв'язку з обставинами та фактами викладеними у зверненні ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року та зобов'язання ГУНП України в Полтавській області провести службове розслідування у зв'язку з обставинами та фактами викладеними у зверненні ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року з урахування висновків суду, суд виходить з такого.

Суд вважає за необхідне вказати, що завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Тобто, необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є:

- безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах;

- володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав;

- вчинення неправомірного зазіхання державою на ці права у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права набувають ознак порушених.

Наявність цих ознак є необхідною умовою для одержання особою правового захисту та можливого застосування в подальшому державою заходів примусу на поновлення порушеного права шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.

У випадку, якщо особа не є безпосереднім учасником спірних правовідносин, а дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в цих відносинах не створюють для особи адміністративно-правових наслідків, то фактично має місце позов, спрямований не на відновлення порушених прав, а на досягнення інших цілей, забезпечення яких не відповідає встановленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства.

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав і, у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення має тягнути за собою відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Таким чином, особа може претендувати на захист своїх прав у судовому порядку лише в тому випадку, якщо вона є учасником відповідних відносин і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнані або оспорені її права. В іншому випадку така особа не може бути носієм порушеного права, а отже вона не може бути суб'єктом права на судовий захист.

Позивачем ОСОБА_3 не надано доказів порушення його законного інтересу в спірних правовідносинах, тобто не наведено будь-яких аргументів із відповідним документальним підтвердженням щодо настання для нього негативних наслідків, спричинених бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, відсутнє порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.

На підставі досліджених матеріалів справи та аналізу норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність факту бездіяльності відповідача з одного боку та відсутність порушених прав позивача, які потребували б судового захисту, з іншого.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі за безпідставністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відтак, позивач має право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко