Ухвала суду № 69060898, 22.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4397/17

У Х В А Л А

22 вересня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2016р. по 12.07.2016р.

14.09.2017р. (вх. № 25418/17) від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких викладено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

До судового засідання 19.09.2017р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду розглянуто в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Виходячи з принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п. 3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно матеріалів справи, адміністративний позов надійшов до суду 29.08.2017 р. (вхід. № 4395/17).

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Обґрунтовуючи клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, представник відповідача зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. у справі № 815/1690/16, що набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції № 173 о/с від 08.04.2016 р. в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади, поновлено позивача на посаді старшого інспектора Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відтак, на думку представника відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки з урахуванням приписів ч.5 ст.99 КАС України, повинен був заявити вимогу про стягнення грошових коштів під час розгляду адміністративної справи № 815/1690/16.

Суд вважає такі твердження безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 р. у справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи зазначену норму закону, право звернення позивача до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, в тому числі і за час вимушеного прогулу, не може бути обмежене будь-яким строком.

Згідно ст. 1, ч.2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013 р., в положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу чинного законодавства, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1 та 12 Закону України «Про оплату праці», правових висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 р., у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто уcіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат, в зв'язку з чим клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 100, 128, 155, 160, 165, 167 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області, - відмовити.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Суддя: Г.П. Самойлюк