Постанова № 69059665, 21.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа№ 910/9053/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

За участю представників: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017

у справі №910/9053/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

про відшкодування 1 919,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі, позивач або ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі, відповідач або ПрАТ «СК «Український страховий стандарт») про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 1 919,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виплатив страхове відшкодування у зв'язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Hyundai, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, водієм транспортного засобу Ford, д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790 та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9053/17 у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_3, що спричинив ДТП, діяв з 26.12.2013 по 25.02.2014, тобто станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (12.06.2014) не був чинний.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9053/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що факт чинності Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790 станом на 12.06.2014 (дата ДТП) підтверджується рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 09.07.2015 у справі №135/571/15-ц, яке набрало законної сили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.09.2017.

19.09.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9053/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; просив здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

У судове засідання, призначене на 21.09.2017, представники сторін не з'явились.

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ОСОБА_2 укладено договір страхування №330577697.13, відповідно до якого застраховано автомобіль НОМЕР_4.

Із довідки №9398936 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 12.06.2014 на дорозі Р-33 Вінниця-Турбів-Гайсин-Велика Михайлівка-М-16/126 км. 1 м. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу Ford, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області №135/1033/14-п від 23.07.2014 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страхувальник подав заяву страховику про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку-фактури №АБ-0004765 від 18.06.2014 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, складає 1 919,24 грн.

Зі страхового акту №116014 від 27.06.2014 вбачається, що розмір виплати становить 1 919,24 грн.

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на виконання умов договору страхування виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 1 919,24 грн., що підтверджується платіжним доручення № 6247 від 07.07.2014.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування №330577697.13, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Згідно положень статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач зазначає, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_5, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790.

Позивач звертався до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування за Полісом №АС/6609790 у розмірі 1 919,24 грн. Однак, станом на дату подання позовної заяви та на час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування за Полісом №АС/6609790.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» дійсно було укладено поліс №АС/6609790, проте, на момент настання ДТП він не був дійсний, так як страховий платіж в сумі 72,90 грн. сплачений страхувальником 25.12.2013 та строк дії договору становив 2 місяці.

Колегією суддів не приймаються до уваги зазначені твердження відповідача з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 09.07.2015 у справі №135/571/15-ц відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу за спірним ДТП у розмірі 1 919,245 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд встановив, що Поліс страхування №АС/6609790 станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (12.06.2014) був чинний, оскільки строк дії полісу встановлений з 26.12.2013 по 25.12.2014, а тому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт». У рішенні зазначається, що судом було оглянуто оригінал полісу страхування №АС/6609790.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову у справі №135/571/15-ц, суд у рішенні вказав на те, що оскільки страхова сума (ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Український страховий стандарт») за шкоду, заподіяну майну згідно страхового поліса №АС/6609790, становить 50 000,00 грн., а пред'явлена відповідачеві ОСОБА_3 сума страхового відшкодування 1 919,24 грн. є меншою суми ліміту відповідальності, позов задоволенню не підлягає з огляду на норми статті 1194 Цивільного кодексу України.

Рішення Ладижинського районного суду Вінницької області від 09.07.2015 у справі №135/571/15-ц набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

При цьому, відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (справа «Брумареску проти Румунії», пункт 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Таким чином, факт чинності Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790 станом на дату ДТП (12.06.2014), встановлений рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 09.07.2015 у справі №135/571/15-ц, є преюдиційним та не підлягає повторному доведенню.

Посилання відповідача та суду першої інстанції в оскарженому рішенні на дані інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про те, що датою закінчення дії полісу є 25.02.2014, а статус бланку полісу: поліс укладений, але не діяв на 12.06.2014 (ДТП), у даному випадку не приймаються судом до уваги, оскільки встановлені рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 09.07.2015 у справі №135/571/15-ц факти є преюдиційними, а таке рішення, яке набрало законної сили, не може бути постановлене під сумнів та є остаточним.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790 визначено розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6609790 становить 500 грн. 00 коп.

Отже, з урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування - 1 919,24 грн.), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом №АС/6609790 у сумі 500,00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 419,24 грн. (1 919,24 грн. - 500,00 грн.).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9053/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» підлягає частковому задоволенню з огляду на встановлені вище обставини.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9053/17задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9053/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; код ЄДРПОУ 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування в сумі 1 419 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 24 коп. Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; код ЄДРПОУ 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; код ЄДРПОУ 16285602) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 183 (одна тисяча сто вісімдесят три) грн. 17 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 301 (одна тисяча триста одна) грн. 49 коп. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/9053/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв