Постанова № 69059659, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/15430/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Сороколіта Є.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Шимко Л.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2017р.

у справі №910/15430/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за заявою Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі № 910/15430/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

про стягнення 9 873 778,65 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення 9 873 778,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі № 910/15430/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 957 411,59 грн. пені, 520 559,36 грн. 3% річних, 1 438 396,12 грн. інфляційних втрат та 148 106,68 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

20.07.2017р. до Господарського суду міста Києва від Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі № 910/15430/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017р. відмовлено в задоволенні заяви Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про надання відстрочки боржнику у виконанні рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу, задовольнити заяву та відстрочити виконання рішення на п'ять місяців з дати набуття чинності ухвали.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначав про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо об'єктивного розгляду всіх обставин і доказів у справі. Вказував, що судом не досліджувалися належним чином доводи боржника, не було взято до уваги майнові інтереси та фінансовий стан сторін спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017р., апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017р.

11.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

11.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби надійшло повідомлення, в якому державний виконавець зазначав, що виконавчий документ, виданий на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. по справі №910/15430/16 до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Заява Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про надання відстрочки у виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі № 910/15430/16 мотивована наступним:

- відповідно до Звіту про фінансовий стан боржник є збитковим підприємством, тоді як стягувач отримав чистий прибуток більше 20 млрд. грн., що підтверджується наданими балансовими звітами про фінансовий стан ПАТ «НАК «Нафтогаз України»;

- заявник знаходиться у складній фінансовій ситуації, причинами якого якої є дефіцит коштів, пов'язаний із систематичними неплатежами з боку населення, різке зростання тарифів на природний газ, які встановлюються не заявником. Заборгованість споживачів по оплаті за спожитий газ зростає, що підтверджується наданою довідкою про стан дебіторської заборгованості за природний газ в розрізі категорій споживачів від 18.07.2017р.;

- нормативні акти, що регулюють питання поставки природного газу, не забезпечать отримання відповідачем коштів, які покриють суму заборгованості і суми штрафних санкцій;

- заявник є посередником між стягувачем та населенням, купує газ у стягувача та постачає населенню у порядку та за ціною, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України, від волі відповідача не залежить результат господарської діяльності;

- грошові кошти, які заявник отримує від побутових споживачів , надходять на рахунки із спеціальним режимом використання та підлягають перерозподілу без згоди на це заявника та йдуть на користь стягувача по наявних договорах, а залишок грошей, що залишається у заявника, покриває витрати на заробітну плату та підтримання технологічного процесу з постачання природного газу;

- норматив перерахування коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання на рахунок заявника становить менше 1%, а на рахунок стягувача - більше 90% (інша частина коштів надходить на рахунки газотранспортного та газорозподільного підприємств);

- відповідно до банківських довідок кошти на рахунках заявника, у розмірі визначеному виконавчим документом, відсутні;

- у зв'язку з закінченням опалювального сезону промислові та бюджетні споживачі споживають мінімальні об'єми природного газу. Частина промислових споживачів у зв'язку з наявністю заборгованості відключені від газу та, відповідно, кошти від даних категорій споживачів на рахунки заявника не будуть надходити до початку нового опалювального сезону;

- надання відстрочки до початку нового опалювального сезону надасть можливість здійснити погашення заборгованості заявником без зупинки діяльності підприємства, відстрочка на такий незначний період не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співрозмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора;

- присуджена до стягнення сума не є сумою основної заборгованості по договору, а складається із сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, при тому, що основна заборгованість погашена;

- заявник є важливим та значущим підприємством у місті Києві стратегічного значення та забезпечує столицю України газом. Оскільки він знаходиться у скрутному матеріальному стані, арешт коштів на рахунках та продаж майна може привести до зупинення його діяльності;

- заявник та позивач поставлені в нерівні умови нормативними документами в галузі постачання природного газу, і від волі заявника реально не залежить забезпечення своєчасності оплати спожитого населенням природного газу, тоді як стягувач використовує своє становище єдиного можливого постачальника природного газу для побутових споживачів і нав'язав заявнику дискримінаційні умови договорів на постачання природного газу для побутових потреб споживачів;

- результат господарської діяльності боржника буде позитивним, а фінансовий стан покращиться лише після початку опалювального сезону, оскільки юридичні особи використовують газ виключно для опалення та на даний час газопостачання на промисловості та комунально-побутові об'єкти припинено. Відстрочка виконання рішення суду до нового опалювального сезону надасть можливість акумулювати необхідну грошову суму для виконання рішення суду по даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тими ж підставами, що і заява про відстрочку виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені апелянтом обставини не можуть бути враховані, а відстрочка у виконанні рішення надана з наступних мотивів.

Згідно з пунктами 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, обов'язковими умовами відстрочки виконання рішення від 07.11.2016р. мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. У будь-якого разі відсутність у боржника коштів до виняткових обставин не відноситься, в силу прямої норми закону - ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про можливість отримання ним прибутку до початку нового опалювального сезону, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки, фінансове становище товариства утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Зазначене підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004р. державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до положень ст. 617 Цивільного кодексу України, обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Тобто, отримання боржниками доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому було заздалегідь заплановано, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.09.2011р. по справі № 6-51287св10.

Докази на підтвердження відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення боргу, заявником всупереч приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Таким чином, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 02.03.2016р. у справі № 905/1516/14.

Доводи заявника в частині того, що від нього не залежить результат його господарської діяльності, судом оцінюються критично, оскільки підприємство несе власний ризик господарської діяльності.

Разом з цим такі доводи заявника не переконують суд у тому, що результати його господарської діяльності після початку опалювального сезону будуть позитивними, внаслідок чого його фінансовий стан в майбутньому покращиться, що згодом надасть йому можливість акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення у цій справі.

Одночасно колегія враховує, що надання відстрочки боржнику у виконанні ним рішення на 5 місяців порушить принцип збалансованості інтересів сторін. При цьому, наявність інфляційних процесів у економіці держави, негативно вплине і на стягувача, який є підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі. Суд враховує, що інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період відстрочки істотно знецінюються, і як наслідок, призводять до погіршення фінансового стану кредитора.

Тож, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви боржника у наданні йому відстрочки виконання судового рішення.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, цих обставин не спростовують, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2017р. у справі №910/15430/16 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2017р. у справі №910/15430/16 - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 910/15430/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Г.А. Жук