Постанова № 69059646, 19.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 5002-10/1364-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.09.2017 по справі №5002-10/1364-2012 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2015

у справі № 5002-10/1364-2012 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім-Авто", 4.Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод залізобетонних виробів"

про стягнення 42 760 259,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім-Авто" (далі - відповідач 3), Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод залізобетонних виробів" (далі - відповідач 4) про стягнення 42 760 259,39 грн заборгованості за кредитним договором №160 від 27.12.2005, у тому числі - шляхом звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно відповідачів за договором застави №160-з/-4 від 22.01.2007, договором застави №160-з/-5 від 22.01.2007, договором застави №160-з/-6 від 22.06.2009, договором застави від 28.12.2005 (реєстровий № 12024), договором іпотеки від 28.12.2005 (реєстровий № 6179), договором іпотеки від 30.12.2005 (реєстровий № 8185), договором іпотеки від 30.12.2005 (реєстровий № 8187), договором іпотеки від 30.12.2005 (реєстровий № 8189), договором застави від 30.12.2005 (реєстровий № 8191), договором застави від 30.12.2005 (реєстровий № 8192) згідно переліку майна, вказаного у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2015 у справі №5002-10/1364-2012 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" та Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод залізобетонних виробів" відповідно до договору поруки №160-п/-1 від 27.12.2005 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за кредитним договором №160 від 27.12.2005 станом на 11.04.2012 у розмірі 42 760 259,39 грн, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 34 421 150,96 грн, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 7 538 209,57 грн, заборгованості по сплаті пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом у розмірі 800 898,86 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" згідно договору поруки №160-п/ф від 12.02.2009 - 14 146 євро 77 євроцентів, що в еквіваленті становить 148 330,29 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" згідно договору поруки №160-п/ф/2 від 12.03.2009 - 15 879 євро 99 євроцентів, що в еквіваленті становить 166 503,35 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" згідно договору поруки №160-п/ф/3 від 07.07.2009 - 27 742 євро 03 євроценти, що в еквіваленті становить 290 878,07 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" на користь Публічного акціонерного товариства" Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" згідно договору поруки №160-п/ф/4 від 18.09.2009 - 11 723 євро 61 євроценти, що в еквіваленті становить 122 923,27 грн; в решті позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2015 у справі №5002-10/1364-2012 частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на не правильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідачі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Вислухавши думку представника позивача та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначених вище представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 27.12.2005 між позивачем (банк) та відповідачем 1 (позичальник) було укладено кредитний договір №160, а також ряд договорів про внесення змін до нього, у тому числі - №1/160 від 21.02.2007, №2/160 від 18.01.2008, №3/160 від 28.11.2008, №4/160 від 30.04.2009, №5/160 від 30.06.2009, №6/160 від 08.02.2010, №7/160 від 20.08.2010, №8/160 від 30.09.2010, №9/160 від 17.12.2010 (далі-Кредитний договір)

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику валютний кредит у сумі 34 421 150,96 грн на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Згідно із п.2.2 Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 01.07.2015.

Пунктом 3.2 Кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 14 % річних.

Нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по передостанній робочий день поточного місяця, а також в день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом і сплачуються позичальником в іноземній валюті з поточних рахунків позичальника у філії "Кримське центральне відділення "Промінвестбанку". При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з першого по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця (п.3.5 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п.3.4, 3.5 цього договору.

У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п.п. 3.3, 3.4 цього договору для нарахування та сплати процентів, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття (п.3.7 Кредитного договору).

У відповідності до пп.5.3.5 п.5.3 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника незалежно від настання строку остаточного погашення кредиту сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за надання кредиту, та/або неустойки за умови, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених кредитним договором.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або комісійної винагороди за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п.6.3 Кредитного договору).

З пункту 7.7 Кредитного договору вбачається, що банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) протягом 10 років.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виконано свої зобов'язання за Кредитним договором шляхом надання відповідачу 1 кредитних коштів у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою філії "Кримське центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк" № 02/1021 від 12.04.2012.

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 зобов'язань, передбачених Кредитним договором, позивач 09.09.2011 направив йому претензію-вимогу №14/4123 від 09.09.2011, в якій вимагав від останнього у тридцятиденний термін погашення в повному обсязі заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 30.08.2011 складала 39 269 282,40 грн.

07.10.2011 позивач отримав від відповідач 1 відповідь на претензію-вимогу №631 від 07.10.2011, в якій відповідач 1 підтвердив наявність заборгованості у зазначеному обсязі та просив не нараховувати пеню за прострочення оплати відсотків.

Проте, відповідач 1 свої зобов'язання за Кредитним договором так і не виконав, що додатково призвело до виникнення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 4 848 313,11 грн, яка складається з відсотків за користування кредитом у розмірі 4 610 359,52 грн та пені за прострочення оплати відсотків у розмірі 237 953,59 грн.

В зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором позивач уклав з відповідачем 1 договір застави №160-з/-4 від 22.01.2007, згідно якого в забезпечення вимог банку передано предмет застави (автотранспорті засоби), перелік яких викладений у додатку №3 згідно договорів про внесення змін №2/160-з/-4 від 22.06.2009, № 3/160-з/-4 від 14.08.2010, №4/160-з/-4 від 26.10.2010 до договору застави №160-з/-4 від 22.01.2007; договір застави № 160-з/-5 від 22.01.2007, згідно якого в забезпечення вимог банку передано предмет застави (обладнання та комплектуючі до нього), перелік яких викладений у додатку № 3, згідно договору про внесення змін №4/160-з/-5 від 26.10.2010 до договору застави №160-з/-5 від 22.01.2007; договір застави №160-з/-6 від 22.06.2009, згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на рухоме майно (предмет застави), а саме: кран баштовий "LIEBHERR" моделі 200 ЄС-Н12, заводський номер 45171 (реєстраційний № 9774) заставною вартістю 1162900,00 грн; договір застави №160-з/-7 від 22.06.2009, згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на рухоме майно (предмет застави), а саме - кран баштовий "LIEBHERR" модель 200ЕС-Н12, заводський номер 45170 (реєстраційний № 9775) заставною вартістю 1162900,00 грн.

Також між позивачем та відповідачем 2 в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором було укладено договір застави від 28.12.2005 (реєстровий № 12024), згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на рухоме майно (предмет застави), а саме: автомобіль вантажний спеціальний бетонозмішувач марки MAN NUTZFAHRZEUGE T, 2001 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) - № WMAT45ZZZ1L027060, об`єм двигуна - 11967 куб. см. D, реєстраційний № 18385 КО; автомобіль вантажний спеціальний бетонозмішувач марки MAN NUTZFAHRZEUGE T, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) - № WMAT45ZZZ2L029746, об`єм двигуна - 11967 куб. см. D, реєстраційний № 18386 КО; автомобіль вантажний спеціальний бетонозмішувач марки IVECO EUROTRAKKER, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) - № WJMJ3JPS10C077512, об`єм двигуна - 7790 куб. см. D, реєстраційний № 16885 КО; автобус пасажирський марки А091 БОГДАН, 21 пас. місць, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) - № Y7ВА091003В001051, об`єм двигуна - 4600 куб. см. D, реєстраційний № 17583 КО; вантажний самоскид марки ЗИЛ 433362 КО-951, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) - № Н16233471384, об`єм двигуна - 6000 куб. см. D, реєстраційний № 17548 КО; екскаватор марки АТЕК-881, 1998 року випуску, заводський № 19792, двигун № 154836, об`єм двигуна - 6330 куб. см., реєстраційний № 09684 КН, - загальною заставною вартістю 740000,00 грн. та договір поруки № 160-п/-4 від 27.12.2005 р., відповідно до умов якого відповідач 2 у разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по Кредитному договору, зобов'язується виконати зобов'язання боржника перед кредитором в обсязі заставної вартості майна, переданого в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Крім того, між позивачем та відповідачами 1, 3 було укладено договір іпотеки від 08.12.2005 (реєстровий № 6179, згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: житловий будинок, що зводиться на земельній ділянці, площею 2228 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 50, заставною вартістю 15000000,00 грн, а також з відповідачем 3 був укладений договір поруки №160-п/-2 від 27.12.2005, відповідно до умов якого останній у разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по Кредитному договору, зобов'язується виконати зобов'язання боржника перед кредитором в обсязі заставної вартості майна, переданого в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було укладено договір поруки № 160-п/ф від 12.03.2009 р., відповідно до умов якого відповідач 2 у разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по Кредитному договору зобов'язується виконати зобов'язання зі сплати несплачених позичальником кредитору сум у розмірі 14 146,77 євро; договір поруки № 160-п/ф/2 від 12.03.2009, відповідно до умов якого відповідач 2 у разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по Кредитному договору зобов'язується виконати зобов'язання зі сплати несплачених позичальником кредитору сум у розмірі 15 879,99 євро; договір поруки №160-п/ф/3 від 07.07.2009, відповідно до умов якого відповідач 2 у разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по Кредитному договору зобов'язується виконати зобов'язання зі сплати несплачених позичальником кредитору сум у розмірі 27 742,03 євро; договір поруки № 160-п/ф/4 від 18.09.2009, відповідно до умов якого відповідач 2 у разі невиконання відповідачем 2 зобов'язань по Кредитному договору зобов'язується виконати зобов'язання зі сплати несплачених позичальником кредитору сум у розмірі 11 723,61 євро.

Також із відповідачем 4 було укладено договір поруки №160-п/-1 від 27.12.2005, відповідно до умов якого останній у разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по Кредитному договору зобов'язується виконати зобов'язання боржника перед кредитором (позивачем) в обсязі заставної вартості майна, переданого в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором; договір іпотеки від 30.12.2005 (реєстровий № 8185), згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5, що складаються зі складу готової продукції, загальною площею 13445,50 кв. м., зазначеного в плані літ. "Б" з трьома сходами до літ. "Б", огорожами, проїздами, майданчиками та дорогами у цілому; договір іпотеки від 30.12.2005 (реєстровий № 8187), згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5 та складається з арматурного цеху літ."В", прибудови "в" (перший поверх), прибудови "в" (другий поверх), навісу літ. "в1", загальною площею 6232,10 кв. м.; виробничого корпусу літ. "Г", прибудов: "г", "г1", "г2", "г3", "г4" загальною площею 13339,30 кв. м.; бетоноперемішувального цеху літ. "Д", навісу літ. "д" загальною площею 1473,10 кв. м.; кормпресорної літ "Е" з підвалом загальною площею 238,70 кв. м.; автоваговою літ. "Ж" площею 19,80 кв. м.; навісу автовагової літ. "Ж1", гаражу літ. "Ж2", гаражу літ. "Ж3"; відділення хім. додатків літ. "З" площею 133,50 кв. м.; рампи № 3; складу літ. "И" з підвалом загальною площею 28,10 кв. м.; внутризаводскої з/д № 1; полігону № 2; котельній літ. "К" площею 1059,90 кв. м.; димової труби № 12; складу солі літ. "к1", прибудови літ. "к2", "к3", резервуарів для мазуту № 8, № 9, № 10, підземного резервуару № 14, ТП літ. "Ф", мазутонасосної літ. "Л" з підвалом, прибудови літ. "л1" загальною площею 175,40 кв. м., складу літ. "л2"; складу літ. "М"; складу літ. "Н"; складу літ. "н1"; надбудови літ. "П"; складу літ. "Р", складу літ. "С"; ПТО літ. "Т", навісу літ. "т1"; ТП літ. "О", повітряної галереї № 4, № 6, підземної галереї № 5, № 7; складу цементу із 6 сілосів літ. "У", прибудови літ. "у1", навісу літ. "у2", цементного складу металевого літ. "у3", очісних споруд № 11, резервуару для зберігання води № 13; договір іпотеки від 30.12.2005 (реєстровий № 8189), згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: ізольований комплекс приміщень в адміністративно-побутовому корпусі, що знаходиться за адресою: м. Севастополь , Фіолентовське шосе, 5/3, які складаються з: ізольованого комплексу приміщень в адміністративно-побутовому корпусі, що складається з: в адміністративному будинку літ. "А": приміщень 2-го поверху загальною площею 378,70 кв. м.; приміщень 3-го поверху загальною площею 382,80 кв. м.; приміщень 4-го поверху загальною площею 381,40 кв. м.; приміщень 5-го поверху загальною площею 272,80 кв. м.; приміщень 6-го поверху загальною площею 274,70 кв. м.; приміщень 7-го поверху загальною площею 278,30 кв. м.; приміщень 8-го поверху загальною площею 275,70 кв. м.; приміщень 9-го поверху загальною площею 274,40 кв. м.; приміщень технічного поверху загальною площею 72,50 кв. м. Загальна площа приміщень 2-9 поверхів, технічного поверху адміністративного будинку літ. "А" - 2591,30 кв. м. в 1-му поверсі адміністративного будинку літ. "А", в одноповерхових побутових будинках літ. "А1", лит. "А2", у 1-м поверсі побутового будинку літ. "А3" приміщень: с 1-1 по 1-44, з 1-48 по 1-58, з 1-66 по 1-71, с Y1-1 по Y1-10, з Y-1 по Y-4 загальною площею 1005,20 кв. м.; 2-го поверху побутового будинку літ. "А3" загальною площею 467,90 кв. м.; підвалу побутового будинку літ. "А3" загальною площею 272,00 кв. м.; навісів літ. "а1", лит. "а2", лит. "а3", ганків (4 шт.); договір застави від 30.12.2005 р. (реєстровий № 8191), згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на рухоме майно (предмет застави), а саме - кран мостовий Г/П 10 тн ел. СГП, інвентарний 6201, випуску 1984 року; кран мостовий Г/П 10 тн ел. СГП, інвентарний 6202, випуску 1984 року; кран мостовий Г/П 16 тн ел. СГП, інвентарний 6203, випуску 1984 року; кран мостовий Г/П 16 тн ел. СГП, інвентарний 6204, випуску 1984 року, - що знаходяться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, загальною заставною вартістю 20700,00 грн.; договір застави від 30.12.2005 (реєстровий № 8192), згідно якого в забезпечення вимог банку передано майнові права на рухоме майно - предмет застави, обладнання, перелік якого міститься у додатку № 1 до договору.

За умовами вищевказаних договорів відповідач 2, 3 та 4 виступили поручителями (майновими поручителями, заставодавцями, іпотекодавцями) в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за Кредитним договором у повному обсязі.

Приписами статті 541 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК України).

Частиною другою ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

В силу частини першої ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, із зазначених вище правових норм випливає, що поручитель за договором поруки несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

У відповідності до ст.572 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено вище, відповідач 1 у визначений Кредитним договором строк взяті на себе договірні зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків.

Відповідачем 1 не спростовано належними та допустимими доказами вище встановленого в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 1 суми 42 760 259,39 грн, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 34 421 150,96 грн та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 7 538 209,57 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 800 898,86 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або комісійної винагороди за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

З огляду на встановлений вище факт порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором, банк отримав право на нарахування встановленої договором пені, зокрема, за прострочення сплати процентів за користування кредитом. При цьому, визначений банком розмір пені є обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню на користь позивача у заявленому останнім розмірі.

З урахуванням викладеного та з'ясування судом факту наявності заборгованості відповідача 1 (ТОВ фірми "Консоль ЛТД") перед позивачем, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 4 ( ВАТ "Севастопольський завод залізобетонних виробів") основної заборгованості за Кредитним договором №160 від 27.12.2005 в сумі 34 421 150,96 грн, 7 538 209,57 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 800 898,86 грн підлягають задоволенню.

Також, судова колегія визнає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи вимоги банку до відповідача 2 (ТОВ "Реал Естейт") в частині стягнення згідно договору поруки №160-п/ф від 12.02.2009 - 14 146,77 євро, що в еквіваленті станом на 12.04.2012 становить 148 330,29 грн; згідно договору поруки №160-п/ф/2 від 12.03.2009 - 15 879,99 євро, що в еквіваленті станом на 12.04.2012 становить 166 503,35 грн; згідно договору поруки №160-п/ф/3 від 07.07.2009 - 27 742,03 євро, що в еквіваленті станом на 12.04.2012 становить 290 878,07 грн; згідно договору поруки №160-п/ф/4 від 18.09.2009 - 11 723,61 євро, що в еквіваленті станом на 12.04.2012 становить 122 923,27 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1, 2, 4 грошових коштів на підставі наведених вище договорів, укладених між даними сторонами.

Стосовно позовних вимог про звернення стягнення на предмети застави та іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде встановлена згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

В силу ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до ст.41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, Закон України "Про іпотеку" визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Таким чином, зазначення початкової ціни предметів іпотеки та застави для їх подальшої реалізації в рішенні суду є обов'язковим.

Наведена правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 № 6-53цс15 та від 21.12.2016 №6-2839цс16.

З метою встановлення початкової вартості предметів застави та іпотеки, на які позивач просить звернути стягнення суми заборгованості та які зазначені у вказаних вище договорах, укладених між банком та відповідачами, враховуючи ненадання позивачем до матеріалів справи оцінки вартості зазначених предметів станом на час вирішення даного спору, як судом першої так і апеляційної інстанції призначалися судові експертизи з метою визначення, якою є вартість об'єктів рухомого та нерухомого майна, звернення стягнення на яке є предметом позовних вимог банку у даній справі.

Однак матеріали справи поверталися від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду першої та апеляційної інстанції з повідомленням про неможливість надання висновку судової експертизи у справі №5002-10/1364-2012, оскільки, як зазначено в останніх, на виконання вимог клопотання експертів не були надані акти технічного стану, технічні умови та технічну документацію, відомості про рік випуску та дату введення в експлуатацію, повні товарні і технічні характеристики об'єктів дослідження, що унеможливлює визначення вартості об'єктів дослідження.

Судом першої так і апеляційної інстанції своїми ухвалами зобов'язували учасників процесу надати суду витребувані експертами документи. Крім того, позивач був попереджений про те, що у випадку неподання у судове засідання витребуваних господарським судом документів, позов може бути залишений судом без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано у повному обсязі актів технічного стану, технічних умов та технічної документації, відомостей про рік випуску та дату введення в експлуатацію, повних товарних і технічних характеристик об'єктів дослідження, що, за висновком експертів, унеможливлює проведення судової експертизи та встановлення вартості предметів застави та іпотеки, звернення стягнення на які є предметом позовних вимог банку.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції в даному випадку правовірними щодо залишення позовних вимог в цій частині без розгляду.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 79, 99-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2015 у справі №5002-10/1364-2012 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського Київської області від 08.09.2015 у справі №5002-10/1364-2012 залишити без змін.

3.Матеріали справи №5002-10/1364-2012 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна