Рішення № 69059326, 11.09.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 922/1720/17

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Байбак О.І.

судді: Мамалуй О.О. , Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Логістік компані", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків про стягнення 659965,04 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №12 ві 23.05.2017 р.);

відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Логістік компані", м. Дніпро (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 28861 від 07.09.2017 р.) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків (далі за текстом - відповідач) борг за договором транспортного експедитування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 р., в т.ч.:

504 837,61 грн. заборгованості за вантажні перевезення;

35 601,90 грн. пені ;

100 967,60 грн. штрафу;

3922,25 грн. 3% річних;

14625,68 грн. інфляційних втрат;

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов вищевказаного договору щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги з організації доставки вантажів міжнародними сполученнями.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В процесі розгляду справи позивач шляхом подання відповідних заяв неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Ухвалами господарського суду від 17.07.2017 р., від 07.08.2017 р. зазначені заяви були задоволені, розгляд позовних вимог продовжувався з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2017 р. за відповідним клопотанням відповідача для розгляду справи призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.08.2017 р., для розгляду справи визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Байбак О.І., судді Мамалуй О.О., Калініченко Н.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2017 р. колегіальний розгляд справи призначено на 11.09.2017 р.

Позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 28861 від 07.09.2017 р.) позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

451008,93 грн. - заборгованості за вантажні перевезення;

70174,77 грн. - пені;

100967,60 грн. - штрафу;

8086,91 грн. - 3% річних;

30361,17 грн. - інфляційних втрат.

Зазначена заява мотивовано з посиланням на часткову сплачу відповідачем заборгованості в процесі розгляду даної справи, та нарахуванням відповідачу штрафних санкцій, інфляційних та річних за час розгляду даної справи в господарському суді.

Оскільки згідно з вимогами ст. 22 ГПК України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, вищевказана заява останнього підлягає задоволенню, а розгляд позовних вимог суд продовжує з її урахуванням.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву ((від 07.08.2017 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав детального розрахунку штрафних санкцій, інфляційних та річних нарахованих до стягнення з відповідача, та не врахував часткових оплат, здійснених позивачем в процесі розгляду даної справи.

На судове засідання 11.09.2017 р. прибув представник позивача, який просить суд задовольнити заявлений позов в редакції останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач на судове засідання 11.09.2017 р. свого уповноваженого представника не направив, однак, звернувся до суду з клопотанням (вх. № 29019 від 11.09.2017 р.), в якому просить суд слухання справи перенести на іншу дату з посиланням на зайнятість в іншому судовому процесі свого уповноваженого представника.

Однак, зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки дана справа розглядається судом вже тривалий час, протягом якого відповідач не був позбавлений можливості реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. надати в обґрунтування своєї правової позиції всі необхідні документи та пояснення, а також направити на судове засідання свого представника.

Крім того, розгляд даної справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням представника відповідача.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач, як юридична особа, у випадку неможливості прибуття на судове засідання одного представника не позбавлений можливості направити іншого представника.

За змістом ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому, обставин, які б зумовлювали неможливість розгляду справи в даному судовому засідання колегія суддів не вбачає.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2017 р. між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як замовником, укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 (далі за текстом договір; а. с. 19-21), за умовами якого експедитор зобовязується від власного імені здійснювати організацію доставки вантажів міжнародними сполученнями, залучаючи для здійснення перевезень третю особу на підставі договору, укладеного між експедитором та третьою особою (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник, зокрема зобовязався підготувати вантаж до обумовленого строку завантаження (упакувати, маркувати, підготувати перевізні та страхові документи кожному вантажотримувачу окремо, перепустки на право проїзду до місця завантаження та відвантаження та на право вивезення та ввезення вантажу); забезпечити належне оформлення товаросупрвідних та митних документів, необхідних для безперешкодного проїзду автомобілів через країни та кордон переходи, за якими здійснюється перевезення; забезпечити з дотриманням техніки безпеки завантаження, а також його відвантаження.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що замовник з метою перевезення його вантажу зобовязаний надавати експедитору оригінали або факс-копію транспортної заявки, які є невідємною частиною договору, за 48 год. до дати завантаження з підписом відповідальної особи та печаткою в довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вага та обєм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів; дата та час завантаження; адреса завантаження; вантажовідправник; контактна особа під час завантаження та її телефон; адреса відвантаження; контактна особа під час відвантаження та її телефон; конрдонперехід; вартість послуг, строк доставки, додаткові умови (вантаж у складі збірного за необхідності), інші умови, які сторони домовляться вважати істотними.

За умовами п. п. 3.3, 3.4 договору експедитор зобовязався забезпечити подачу третьою особою під завантаження транспортного засобу; своєчасну (перед завантаженням) подачу необхідних документів (TIR, CMR, довідка перевізника стосовно транспортних витрат від (до) кордону України) за домовленістю сторін; правильність завантаження, приймання вантажу від вантажовідправника в цілісній упаковці та за кількістю місць; перевірку правильності зроблених в перевізних документах записів відносно числа вантажних місць, їх маркування та нумерації; надати довірений вантаж вантажоотримувачу у вказані в заявці строки.

Пунктами 4.1-4.2, 4.6 договору встановлено, що плата за послуги транспортного експедирування на кожне перевезення фіксується в заявці. Взаєморозрахунки за цим договором проводяться в гривні.

Для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму, вказану в транспортній заявці, з врахуванням умов оплати, передбачених п. 4.1 договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та вартість послуг експедитування, розмір яких відображається в двосторонньому акті.

Штраф за прострочення оплати більш, ніж на 5 днів 5% від суми фрахту за кожні 5 днів прострочення.

Згідно з п. 5.3 договору за невиконання, часткове невиконання зобовязань зі сплати вартості виконаних послуг, замовник виплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу та 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь період прострочення платежу по день оплати. Збитки стягуються понад штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2018 р., а в частині виконання сторонами обовязків до повного їх виконання. Якщо кожна зі сторін за два місяці до завершення строку дії даного договору не попередить іншу сторону щодо розірвання договору, то строк дії цього договору вважається продовженим на кожним наступний календарний рік.

Матеріали справи також свідчать про те, що в рамках зазначеного договору замовник здійснив замовлення виконавцеві послуг з експедирування за заявками № 8 від 01.08.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 7 від 01.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 2 від 01.03.2017 р. на суму 56271,53 грн., № 9 від 01.03.2017 р. на суму 52389,41 грн., №1 від 01.03.2017 р. на суму 50950,14 грн., № 6 від 01.03.2017 р. на суму 50950,14 грн., № 5 від 01.03.2017 р. на суму 50950,14 грн., № 4 від 01.03.2017 р. на суму 53828,68 грн., № 3 від 01.03.2017 р. на суму 53828,68 грн., № 16 від 18.01.2017 р. на суму 61629,73 грн., № 9 від 01.03.2017 р. на суму 59646,48 грн., № 14 від 18.01.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 10 від 01.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 11 від 01.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 17 від 01.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 15 від 18.01.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 7 від 18.01.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 3 від 18.01.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 1 від 18.01.2017 р. на суму 1920 евро на р/с в гривнях по курсу НБУ.

Дані заявки містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Суд констатує, що зазначені заявки містять умови щодо порядку розрахунків за надані експедиційні послуги, а саме, 50% - передоплата в день митного оформлення, та 50% - після розвантаження автомобіля протягом 1-2 днів.

Позивач належним чином виконав зазначені заявки, про що свідчать залучені до матеріалів справи міжнародні товарно-транспортні накладні, та підписані сторонами та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 57 від 21.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 56 від 21.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 66 від 27.03.2017 р. на суму 56271,53 грн., № 54 від 17.03.2017 р. на суму 52389,41 грн., № 50 від 16.03.2017 р. на суму 50950,14 грн. на суму 50950,14 грн., № 47 від 15.03.2017 р. на суму 50950,14 грн., № 55 від 20.03.2017 р. на суму 50950,14 грн., № 49 від 15.03.2017 р. на суму 53828,68 грн., № 48 від 15.03.2017 р. на суму 53828,68 грн., № 46 від 15.03.2017 р. на суму 61629,73 грн., № 45 від 13.03.2017 р. на суму 59646,48 грн., № 36 від 07.03.2017 р. на суму 59626,73 грн., № 39 від 09.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 43 від 10.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 38 від 09.03.2017 р. на суму 58146,48 грн., № 40 від 10.03.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 34 від 06.03.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 33 від 06.03.2017 р. на суму 59629,73 грн., № 29 від 28.02.2017 р. на суму 58177,77 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою оплати наданих послуг, позивач у відповідності до вимог п. 4.3 договору виставляв відповідачу відповідні рахунки (а. с. 41-59).

Проте, зобовязання щодо сплати наданих позивачем послуг з організації перевезень відповідач в повному обсязі не виконав, його заборгованість перед позивачем станом на момент винесення даного рішення становить 451008,93 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач в процесі виконання умов договору прострочив виконання своїх зобовязань з оплати, внаслідок чого позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано йому 70174,77 грн. пені, 100967,60 грн. штрафу, 8086,91 грн. 3% річних, 30361,17 грн. інфляційних втрат.

Суд констатує, що позивачем здійснено зазначені нарахування як за сплаченими відповідачем заявками за якими оплата надходила невчасно, так і за тими, що станом на момент винесення даного судового рішення є не сплаченими.

Обставини щодо стягнення заборгованості, інфляційних, 3% річних, пені та штрафу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. мови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктами 1-4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 р. в сумі 451008,93 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Суд констатує, що матеріали справи містять складений між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 18.01.2017 р. по 20.07.2017 р., згідно з якими відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем за договором.

Строк виконання відповідачем своїх зобовязань з оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 451008,93 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобовязань з оплати наданих послуг підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, інфляційні та річні останнім нараховані за період прострочення за кожною заявкою, укладеною в рамках спірного договору, за загальний період прострочення з 03.03.2017 р. по 04.09.2017 р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок зазначених нарахувань, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд констатує, що інфляційні та річні становлять більшу суму ніж та, що заявлена позивачем до стягнення.

Разом з тим врахувавши, що з урахуванням вимог ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання на його адресу не надходило, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8086,91 грн. 3% річних та 30361,17 грн. інфляційних втрат.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено вище, п. 5.3 договору передбачено відповідальність відповідача у випадку прострочення оплати послуг, а саме: пеню у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Крім того, п. 4.6 договору передбачає можливість нарахування позивачем штрафу за прострочення оплати більше, ніж на 5 днів 5% від суми фрахту за кожні 5 днів прострочення.

Зазначене надає право позивачу на нарахування пені та штрафу за допущені відповідачем прострочення виконання зобовязань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд констатує його арифметичну вірність. Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач при його нарахуванні обмежився 20% від загальної суми штрафу, який мав можливість нарахувати відповідачу. За таких обставин, позов в частині стягнення 100967,60 грн. штрафу підлягає задоволенню

Щодо розрахунку пені суд констатує, що його позивачем нараховано за кожною заявкою, укладеною в рамках спірного договору, за загальний період прострочення з 03.03.2017 р. по 04.09.2017 р., та з урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та ч. 6 ст. 232 ГК України які обмежують розмір пені та строк її можливого нарахування.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд констатує, що розмір пені становить більшу суму ніж та, що заявлена позивачем до стягнення.

Враховуючи, що з урахуванням вимог ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання на його адресу не надходило, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 70174,77 грн. пені.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 9908,99 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 43, 44, 49, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (адреса: 61057, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35579031) на користь Приватного підприємства "Логістік компані" (адреса: 49006, м. Дніпро, вул. Таллінська, буд. 4; код ЄДРПОУ 39284432):

451008,93 грн. заборгованості за вантажні перевезення;

70174,77 грн. пені;

100967,60 грн. штрафу;

8086,91 грн. 3% річних;

30361,17 грн. інфляційних втрат.

9908,99 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4