Ухвала суду № 69058903, 21.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.09.2017

Справа №910/6396/17

За заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс»

про

відстрочку виконання рішення

у справі

№910/6396/17

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс»

про

стягнення 172 554,86 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про стягнення заборгованості за Договором поставки №01/05-16 від 25.05.2016 р. у розмірі 172 554,86 грн., з яких: 141 745,55 грн. - основна заборгованість, 19 218,57 грн. - пеня, 9 255,50 грн. - збитки від інфляції та 2 335,24 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. у справі №910/6396/17, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» 141 745,55 грн. основного боргу, 19 218,57 грн. пені, 9 255,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2 330,74 грн. - 3% річних, 2 588,25 грн. витрат по сплаті судового збору та 1 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

14.08.2017 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

08.08.2017 р. до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. у справі №910/6396/17 до 01.01.2018 р.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» на даний час знаходиться у скрутному фінансовому становищі, яке виникло внаслідок наявності інших кредиторських заборгованостей, а також арешту коштів боржника, накладеного державною виконавчою службою в межах проведення виконавчих дій. За твердженнями відповідача (боржника) надання відстрочки виконання рішення надасть йому можливість сплатити в подальшому борг позивачу, оскільки наразі ним вживаються заходи для стягнення дебіторської заборгованості.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/2312 від 08.08.2017 р. у зв'язку із відпусткою судді Сівакової В.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6396/17, за результатом проведення якого заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. у справі №910/6396/17 передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2017 р. суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/6396/17 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.08.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2017 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача (боржника), а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. відкладено на 29.08.2017 р.

Судове засідання призначене на 29.08.2017 р. не відбулось у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 р. з огляду на вихід судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. призначено на 21.09.2017 р.

07.09.2017 р. до загального відділу суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких проти поданої відповідачем заяви про відстрочку виконання рішення суду заперечує та просить відмовити в її задоволенні.

Представники позивача та відповідача (заявника), що належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в судове засідання 21.09.2017 р. не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на те, що неявка позивача та відповідача у судове засідання 21.09.2017 р. не перешкоджає вирішенню питання про відстрочення виконання рішення суду, а в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви, остання на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Так, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. у справі №910/6396/17, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

За приписом ст. 4-5, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі №910/6396/17, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства рішення від 08.06.2017 р. по вказаній справі до теперішнього часу не виконано. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписом ст. 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач (боржник) посилається на скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс».

Проте, відповідач всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, що ускладнюють виконання рішення суду від 08.06.2017 р., як і не надав доказів на підтвердження існування таких виняткових обставин.

Так, відповідачем (боржником), всупереч ст. 34 Господарського процесуального кодексу України документально не доведено проведення відносно нього виконавчих дій, зокрема, накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс».

При цьому, відповідачем (боржником) також не обґрунтовано, яким чином накладення арешту на кошти боржника є перешкодою для виконання рішення суду, а також всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано та не надано доказів того, що заходи виконавчих проваджень завдають йому, а також його працівникам, суттєвої шкоди.

Також, відповідач не обґрунтував і документально не довів, яким чином заявлена відповідачем неможливість виконати зобов’язання за іншими договорами та судовими рішеннями, виплатити заробітну плату працівникам, сплатити податки і збори та інші обов’язкові платежі – є такими винятковим обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду у даній конкретній справі або роблять його виконання неможливим.

Документальних доказів перебування відповідача у вкрай скрутному фінансовому становищі та загрози банкрутства внаслідок вказаних вище обставин відповідач суду всупереч ст. 34 Господарського процесуального кодексу України також не надав.

Відповідачем (боржником) також не доведено, що він зможе у строк до 01.01.2018 р. виконати рішення суду у випадку надання йому розстрочки.

Наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду під час розгляду заяви 21.09.2017 р. судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, з огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України щодо умов, за яких може бути розстрочене виконання судового рішення, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. у справі №910/6396/17.

Суд звертає увагу заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» не позбавлене права та можливості повторно звернутися до господарського суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України суд -,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Простосервіс» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. у справі №910/6396/17 - відмовити.

Суддя В.О. Демидов