Постанова № 69058180, 20.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 922/4229/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Алєєвої І.В., Корсака В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід19.04.2017у справі№ 922/4229/16Господарського судуХарківської областіза позовомзаступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал"третя особаОСОБА_4провизнання недійсною довіреностіза участю

- відповідача:Картавих С.М. (договір № 05/05 від 05.05.2017) - прокурора:Гришина Т.А. (посвідчення № 044815 від 16.11.2016),

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області (далі - прокурор) звернувшись в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал" (далі - відповідач, ТОВ "Дон - Термінал"), просив визнати недійсною довіреність від 01.08.2016, видану ТОВ "Дон - Термінал" в особі директора ОСОБА_7, в частині представництва ОСОБА_4 інтересів ТОВ "Дон - Термінал" перед органами Державної фіскальної служби (далі - ДФС), в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_4 до спливу року з дня припинення діяльності у Головному управлінні ДФС у Харківській області представляв інтереси ТОВ "Дон-Термінал" в Харківському окружному адміністративному суді у справі №820/5055/16 за позовом ТОВ "Дон-Термінал" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі довіреності від 01.08.2016 виданої ТОВ "Дон - Термінал".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2017 (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Оскарженою у касаційному порядку постановою Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Білецька А.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є, постановою від 19.04.2017 це рішення місцевого суду скасував і прийняв нове, яким позов задовольнив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення місцевого суду. Скаржник вважає, що апеляційна інстанція фактично заборонивши ТОВ "Дон-Термінал" використовувати ОСОБА_4 в якості представника у відношеннях з усіма органами ДФС, порушила норми матеріального і процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не використала наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4 з 12.09.2013 працював у Головному управлінні Міндоходів у Харківській області на посаді головного державного інспектора відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління правової роботи.

Згідно з наказом №150-о від 11.08.2015 ОСОБА_4 призначено у порядку переведення з Головного управління ДФС у Харківській області на посаду заступника начальника відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Наказом №103-о від 29.06.2016 його звільнено з посади завідувача сектору організації та проведення перевірок суб'єктів декларування про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру управління податків і зборів з фізичних осіб Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 Кодекс законів про працю України.

Отже, упродовж періоду з 11.08.2015 до 29.06.2016 ОСОБА_4 працював в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_4 11.08.2015 був попереджений про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, про що свідчить підпис останнього на Попередженнях про обмеження, спрямовані про запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю.

Також судами встановлено, що ОСОБА_4 до спливу року з дня припинення діяльності у Головному управлінні ДФС у Харківській області представляв інтереси ТОВ "Дон-Термінал" в Харківському окружному адміністративному суді у справі №820/5055/16 за позовом цього товариства до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі довіреності від 01.08.2016 виданої ТОВ "Дон - Термінал". Під час розгляду цієї справи у вказаному суді ОСОБА_4 подано заяву у порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що на момент звільнення 29.06.2016 ОСОБА_4 працював у окремому територіальному органі Державної фіскальної служби України - Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС, а не в Головному управління ДФС у Харківській області, тому на ОСОБА_4 обмеження встановлені пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону України Про запобігання корупції" не розповсюджуються.

Крім того, суд визнав безпідставним посилання прокурора на те, що попереднім місцем роботи ОСОБА_4 було Головне управління ДФС у Харківській області, оскільки з 11.08.2015 його було переведено до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС. Крім того, після переведення з Головного управління ДФС у Харківській області - 11.08.2015 ОСОБА_4 представляв інтереси ТОВ "Дон - Термінал" у справі №820/5055/16, де відповідачем було Головне управління ДФС у Харківській області після спливу строку в один рік, а саме 28.09.2016.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, апеляційна інстанція визнала, що в розумінні статті 26-ї частини 1-ї пункту 3-го Закону України "Про запобігання корупції" органом, в якому працював ОСОБА_4 на момент звільнення і за участю якого у справі, зокрема, судовій, ОСОБА_4 не може представляти інтереси будь-якої іншої особи, в тому числі відповідача, упродовж року з часу припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави (29.06.2016), є Державна фіскальна служба України.

Тому, оскільки Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, то на ОСОБА_4 розповсюджуються обмеження, зазначені у пункті 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про запобігання корупції", а саме: заборона протягом року з дня припинення відповідної діяльності (29.06.2016) представляти інтереси ТОВ "Дон-Термінал" в Харківському окружному адміністративному суді у справі №820/5055/16 за позовом ТОВ "Дон-Термінал" до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі довіреності від 01.08.2016, виданої ТОВ "Дон-Термінал", на підставі якої це товриство в особі директора ОСОБА_7 уповноважило ОСОБА_4 представляти інтереси ТОВ перед органами Державної фіскальної служби в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях, у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Однак із висновками судів погодитися не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про запобігання корупції" особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Приймаючи рішення суди обох інстанцій виходили із того, що обмеження, визначені пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про запобігання корупції" щодо заборони для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно представництва інтересів будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності, вчиненого протягом року з дня припинення відповідної діяльності, є правовою підставою для визнання недійсною довіреності, на підставі якої таке представництво здійснено.

Представництво за довіреністю врегульовано статтею 244 Цивільного кодексу України. Так, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1). Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (ч.2). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.3).

Отже, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника.

Оскільки довіреність є одностороннім правочином, її чинність не залежить від волевиявлення особи, якій її видано.

Із наведених вище приписів пункту 3-го частини 1 статті 26 Закону України "Про запобігання корупції" вбачається, що заборону визначено для вчинення відповідних представницьких дій у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), і така заборона стосується саме особи, яка свого часу була уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому положення цієї норми права не поширює заборон на видачу довіреності іншою особою для здійснення такого представництва.

У відповідності до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Отже правочин визнається недійсним, якщо саме у момент його вчинення було недодержання вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином положення цієї норми права не визначають дії, які вчинені після вчинення правочину, підставою для визнання його недійсним, а тому у позові належить відмовляти саме із цих підстав.

Оскільки судові рішення обох інстанцій прийнято із неправильним застосуванням зазначених норм матеріального права, а відповідно до приписів статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд лише з підстав порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, але таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, суд касаційної інстанції перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувавши судові рішення прийняти нове, про відмову у позові.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.11 Господарського процесуального кодексу України витрати із сплати судового збору із касаційної скарги належить покласти на прокуратуру. Виходячи із того, що сплата судового збору із касаційної скарги була наслідком апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, постановленого на користь заявника, а таке оскарження здійснено прокуратурою Харківської області, суд касаційної інстанції вважає за необхідне такі витрати покласти на останню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2017 у справі №922/4229/16 скасувати і прийняти нове.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з прокуратури Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал" витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1653 (тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

В.А. Корсак