Постанова № 69058157, 20.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 910/7628/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Рогач Л.І., Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського судувід27.07.2016у справі№910/7628/15-гГосподарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні стільникові комунікації" 2.Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Реєстраційної службитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.ОСОБА_15 2.ОСОБА_16треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 1.ОСОБА_4 2.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна 3.ОСОБА_17 4.ОСОБА_18 5.ОСОБА_19провизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії

за участю

- позивача: - відповідача-1: - третьої особи:1) Єрмак О.В. (довіреність від 13.09.2017) 2) Тукмачов О.О. (довіреність від 01.09.2017) ОСОБА_14, (довіреність від 12.07.2017) ОСОБА_15,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (далі - позивач, Товариство) звернувшись в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні стільникові комунікації" (далі - відповідач-1) та Головного управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби (далі - відповідач-2), просило:

- визнати недійсним, посвідчений за реєстровим номером №429 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною, Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014, укладений між позивачем та відповідачем-1;

- зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про належність на праві приватної власності відповідачу-2 нерухомого майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11 289,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м, код (номер) земельної ділянки НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з серпня 2012 року вчинялися дії щодо незаконного усунення від управління позивача його законного керівника ОСОБА_15, виключення його та ОСОБА_16 зі складу учасників товариства, відчуження часток статутного фонду Товариства, які їм належали, а також незаконне відчуження майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11 289,7 кв.м та земельної ділянки, на якій він розташований.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 (головуючий суддя Ломака В.С., судді: Демидов В.О., Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.), позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014, провадження у справі в частині розгляду вимог до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Реєстраційної служби, припинено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Скаржник посилається на те, що суди прийняли оскаржувані рішення без обговорення усіх обставин справи та не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, в зв'язку з чим не встановили усіх обставин, від яких залежить правильне застосування відповідних норм і вирішення спору. Зокрема скаржник зазначає, що судами не встановлено всіх обставин, необхідних для застосування статті 92 Цивільного кодексу України, та того, що відповідачем-1 були сплачені кошти за спірним договором. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справах від 19.08.2014 №3-38гс14, від 19.08.2014 №3-59 гс14, скаржник вказує, що судами не встановлено чи відбулось подальше схвалення договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2".

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Особа, що звернулась із касаційною скаргою, подала до суду письмове клопотання, у якому підтримує доводи, викладені у касаційній скарзі, та просить розглянути касаційну скаргу у його відсутності.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та треті особи ОСОБА_16, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Постанову прийнято 20.09.2017 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 13.09.2017, відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 26.12.2011 за протоколом № 1 та зареєстрованого державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 27.12.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" створено , шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2".

Відповідно до п. п. 1.2, 5.1 вказаного Статуту, учасниками Товариства є:

ОСОБА_16 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23, 49 % статутного капіталу;

ОСОБА_20 із розміром частки у статутному капіталі 32 004,00 грн., що становить 3% статутного капіталу;

ОСОБА_21 із розміром частки у статутному капіталі 20 574,00 грн., що становить 1,9 % статутного капіталу;

ОСОБА_22 із розміром частки у статутному капіталі 251 460,00 грн., що становить 23,7% статутного капіталу;

ОСОБА_23 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23,49% статутного капіталу;

ОСОБА_15 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23,49 % статутного капіталу, самому Товариству належить частка у розмірі 9 144,00 грн., що складає 0,9% статутного капіталу.

21.08.2012 відбулися загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 3, на яких було прийнято рішення усунути з 21.08.2012 від виконання обов'язків директора товариства ОСОБА_15 та призначити з 21.08.2012 виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4, надавши йому всі необхідні повноваження для здійснення поточного керівництва товариством згідно з п. 9 Статуту.

22.08.2012 за наказом №2/08-12 в.о. директора Товариства ОСОБА_24 на підставі поданої заяви від 21 серпня 2012 року Марченко Олександр Миколайович був призначений заступником директора вказаного товариства.

22.10.2012 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства, скликані в.о. директора Товариства ОСОБА_4, і на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 5, про виключення з 22.10.2012 зі складу учасників Товариства ОСОБА_15 та ОСОБА_16, як осіб, що не виконали свого обов'язку щодо сплати своєї частки до статутного капіталу Товариства, затверджено зміни до статуту Товариства з викладенням його в новій редакції.

Окрім того, було затверджено зміни до статуту відповідача, викладено його в новій редакції.

В подальшому позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державного реєстратора Святошинського району в м. Києві державної адміністрації про визнання противоправним повідомлення від 21.11.2012 про залишення документів без розгляду щодо проведення реєстраційної дії стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства; зобов'язання Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації провести реєстраційну дію стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства, що прийняті на Загальних зборах учасників Товариства від 22.10.2012 та оформлені Протоколом № 5.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 в задоволені позову було відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду вказаного судового рішення, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 апеляційну скаргу Товариства було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 скасовано, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" задоволено.

Після виключення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зі складу учасників Товариства загальними зборами учасників були прийняті рішення:

- від 22.03.2013 про затвердження договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, прийняття нових учасників, обрання Дирекції, Генерального директора та Голови Товариства, а також внесення відповідних змін до його Статуту, які оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 6;

- від 04.04.2013 про затвердження договорів купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, прийняття нових учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства, а також внесення відповідних змін до його статуту, які оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 7;

- від 12.06.2013 про припинення Товариства шляхом його ліквідації за рішенням власника, призначення ліквідаційної комісії, які оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 9.

Також судами встановлено, що 06.02.2014 між позивачем (продавець), від імені якого на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 та протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 12 від 05.02.2014 діяв голова ліквідаційної комісії ОСОБА_4, та відповідачем-1 (покупець), від імені якого діяв директор Марченко Олександр Миколайович, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, яким є цілісний майновий комплекс загальною площею 11 289,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766,01 кв.м., код (номер) земельної ділянки НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього покупцю грошову суму на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору було визначено, що нерухоме майно передається покупцю протягом трьох днів з дня підписання Договору за актом приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно з п. 5.2. Договору було визначено, що продаж нерухомого майна за цим Договором вчиняється за узгодженою сторонами вартістю 1 661 000, 00 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 05.02.2015 р.

За змістом п. 10.4. Договору, право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке здійснюється одночасно з нотаріальним посвідченням цього Договору.

В подальшому рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6056/13-ц від 13.06.2013 за позовом ОСОБА_15 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 21.08.2012, що оформлено протоколом № 3 від 21.08.2012, в частині усунення з посади директора ОСОБА_15, поновлено ОСОБА_15 на посаді директора Товариства, стягнуто на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язано Товариство усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків та фактичного доступу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" ОСОБА_15 до робочого міста за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.09.2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2014 рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6056/13-ц від 13.06.2013 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 910/9526/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, що були прийняті на загальних зборах 22.10.2012 та оформлені протоколом № 5 позачергових загальних зборів учасників товариства, а також визнано недійсною нову редакцію статуту товариства, затверджену загальними зборами учасників товариства від 22.10.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 5011-75/13974-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014, визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства від 21.08.2012, які оформлені протоколом № 3 від 21.08.2012.

В подальшому, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту товариства, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі №910/5977/14 було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом №6 від 22.03.2013, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленим протоколом №6 від 22.03.2013, рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 7 від 04.04.2013, Статут вказаного вище товариства в редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №7 від 04.04.2013 та рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, які оформлені протоколом №9 від 12.06.2013.

Як вже зазначалось, звертаючись з даним позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач зазначав, що від імені продавця правочин був вчинений особою, яка не мала на те повноважень, адже її повноваження засновувалися на оформлених протоколами рішеннях позачергових загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 та № 12 від 05.02.2014, які в подальшому були визнані недійсними в судовому порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання вищевказаного Договору недійсним, місцевий суд виходив з того, що оспорюваний Договір від імені позивача укладений особою, яка не мала на це достатніх повноважень, оскільки рішення загальних зборів щодо призначення ОСОБА_4 директором і в подальшому головою ліквідаційної комісії Товариства скасовано, а ОСОБА_15 поновлено на посаді директора у содовому порядку.

Також суд встановив, що після відновлення законного складу учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", наступного схвалення позивачем спірного Договору не відбулось.

Здійснивши повторний розгляд справи, апеляційний суд визнав, що спірний Договір не відповідає загальним умовам чинності правочину, від імені продавця майно було відчужене особою, яка не мала повноважень діяти від його імені, про що відповідач-1 повинен був знати, проявивши принаймні розумну обачність, участь відповідача-1 у спірному правочині була формальною дією для виведення високоліквідного майна з ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськатара-2", а тому суд підтримав висновки першої інстанції про визнання спірного правочину недійсним.

Однак судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Окрім того, частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абзацу 1 частин 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з вимогами частини 3 статті 237 цього ж Кодексу представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання вищевказаного Договору недійсним, місцевий суд виходив з того, що оспорюваний Договір від імені позивача укладений особою, яка не мала на це достатніх повноважень, оскільки рішення загальних зборів щодо призначення ОСОБА_4 директором і в подальшому головою ліквідаційної комісії Товариства скасовано, а ОСОБА_15 поновлено на посаді директора у содовому порядку.

Залишаючи без змін це рішення суду апеляційна інстанція виходила із цих же мотивів, та додатково зазначила, що відповідач-1 повинен був проявити принаймні розумну обачність щодо повноважень продавця, у зв'язку із чим дійшов висновку, що участь відповідача-1 у спірному правочині була формальною дією для виведення високоліквідного майна з ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськатара-2".

Згідно приписів статей 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) вбачається, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

При цьому частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційна інстанція виходила із зазначених положень законодавства.

Разом з тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що загальними зборами Товариства були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 про: продаж відповідачу-2 нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11289,7 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_1, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 14.08.2013, індексний №7983702, зареєстрованого з інженерними комунікаціями за ціною, що становить 1993200,00 грн. з ПДВ; затвердження договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289,7 кв.м, який розташований за вказаною адресою, та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на його підписання, доручено ліквідаційній комісії в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 представляти інтереси позивача в усіх установах, організаціях, та підприємствах з питань, пов'язаних з продажем цього об'єкта нерухомості, визначати розмір та порядок оформлення прилеглої території для обслуговування цього об'єкта, виконувати усі процедури, пов'язані з продажем цього об'єкта нерухомості; надання права Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_4 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому - передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Отже із встановлених судами обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 укладаючи спірний договір діяв не лише як Голова ліквідаційної комісії, а й вбачається, що загальними зборами позивача було прийнято рішення про продаж відповідачу-2 нерухомого майна.

Судами також було встановлено, що загальними зборами учасників Товариства було прийнято рішення від 12.06.2013 про припинення Товариства шляхом його ліквідації за рішенням власника, призначення ліквідаційної комісії, яке оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 9.

Суди цих обставин справи у їх сукупності не дослідили, правової оцінки їм не надали, у зв'язку із чим неможливо дійти висновку про те, що продаж нерухомого майна за спірним правочином було здійснено у зв'язку із виведенням із власності позивача високоліквідного майна, а не у зв'язку із фінансовими труднощами чи наміром припинити Товариство шляхом його ліквідації за рішенням власника.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і достеменно підтверджених висновків.

Пославшись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 зі справи №6-62цс16, як таку, що має враховуватися судами, суд апеляційної інстанції не врахував, що Верховний Суд України у своїх правових висновках зазначив, що визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору, такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. При цьому Верховний Суд України у своїй постанові зазначив, що підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Крім того, Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.

Таким чином, як зазначено Верховним Судом України, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Як вбачається із постанови Верховного Суду України зі справи №6-62цс16 позивач посилався на те, що особа, яка придбала майно, на час укладення договору і за кілька років до того була зареєстрована як малозабезпечена особа, працювала прибиральницею, в тому числі без укладання трудового договору, не мала коштів для оплати придбаного приміщення згідно з договором.

Отже підстави позову наведеної справи, та справи, що переглядається у касаційному порядку, є відмінними, що судом апеляційної інстанції не було враховано, а відтак і застосування таких правових висновків Верховного Суду України є необгрунтованим.

Виходячи із встановлених судами обставин справи та наведених ними мотивів, якими вони керувалися приймаючи судові рішення, висновки суду апеляційної інстанції про те, що участь відповідача-1 у спірному правочині була формальною дією для виведення високоліквідного майна з ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськатара-2", є передчасними, а відтак і незаконними.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №910/7628/15-г в частині вирішення спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

І.П. Ходаківська