Ухвала суду № 69056898, 22.09.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/13862/17

провадження 2/201/3023/2017

УХВАЛА

22 вересня 2017 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестиційно-інноваційний центр», Фонд державного майна України про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 вересня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Державного підприємства «Інвестиційно-інноваційний центр», Фонд державного майна України про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про визнання договору зберігання недійсним, з підстав порушення на його думку вимог закону при вчиненні зазначеного правочину, крім того вказана позовна заява не містить вимог про застосування наслідків недійсності правочину або вимог про визнання права власності на нерухоме майно, володіння чи користування ним чи інше, а тому правила про виключну підсудність у даному випадку не застосовуються.

З огляду на викладене, даний позов повинний бути пред'явлений за загальним правилом підсудності відповідно до положень ст. 109 ЦПК України, що узгоджується з заявленими вимогами позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням, однак місцезнаходження відповідачів (юридичної особи) за цим позовом, є не у Соборному районі м. Дніпро.

З урахуванням зазначеного та вище викладеного у даному випадку відсутні передбачені вищезазначеною нормою підстави для розгляду справи цим судом та вказана позовна заява не підсудна цьому суду.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Таким чином, вважаю за необхідне позовну заяву повернути позивачу та рекомендувати звернутися з цим позовом до належного суду.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 109, ст. ст. 114, 115, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестиційно-інноваційний центр», Фонд державного майна України про визнання правочину недійсним вважати неподаною і повернути позивачу та рекомендувати йому звернутися з цим позовом до належного суду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя