Ухвала суду № 69056718, 21.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Майбоженко А.М.

№ 22-ц/796/10663/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 756/8388/17-ц

м. Київ

У Х В А Л А

21 вересня 2017 року суддя судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва Борисова О.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 295, 297 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 14 вересня 2017 року подав апеляційну скаргу в якій також зазначав, що відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Апеляційним судом м. Києва виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, що набрав чинності з 01 вересня 2015 року, статтю 5 про пільги щодо сплати судового збору, зокрема п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції відповідно до якої не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Також, Закон України «Про судовий збір» в редакції від 01 січня 2017 року ( з подальшими змінами та доповненнями) не містить пільг щодо сплати судового збору для споживачів.

При цьому, згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті п'ятої Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону України «Про судовий збір».

Статті 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1 - 6 Закону України «Про судовий збір, зокрема, статті п'ятої зазначеного закону в редакції Закону України «Про судовий збір» №484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №6-185ц17, яка згідно з ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000 грн.).

За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року подані до суду позовні заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19 червня 2017 року звернуся до суду з позовом, в якому просив:

зобов'язати адвоката ОСОБА_2 відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду у розмірі 68946 Євро;

зобов'язати адвоката ОСОБА_2 відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 71960 Євро.

А тому з урахуванням наведеного, позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Виходячи з вищевикладеного, апелянту необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги за вимогу немайнового характеру в розмірі 704 грн. та за вимогу майнового характеру в розмірі 8800 грн., що разом становить 9504 грн.

Проте, позивач ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду від 28 серпня 2017 року.

А тому, апелянту необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 9504 грн. на реквізити: одержувач - УДКС у Солом'янському р-ні м. Києва, Банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, розрахунковий рахунок: 31210206780010, МФО банку: 820019 ЄДРПОУ 38050812 та надати до Апеляційного суду м. Києва оригінал квитанції.

Керуючись ст. ст.73, 295, 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Борисова О.В.