Рішення № 69056587, 20.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/8400/17 Головуючий у 1 інстанції - Осаулов А.А.

Унікальний № справи №761/22754/15-ц Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого - Панченка М.М.

Суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

При секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просив винести рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним картковим договором №б/н від 26.05.2008 року у загальній сумі 30.844 грн. 27 коп., що складається: із заборгованості за тілом кредита - 7.348,44 грн.; за відсотками - 16.961,16 грн.; по пені та комісії - 4.827,8 грн.; по штрафу 250 грн., як фіксована частина, та 1456,87 грн., як процентна складова.

Послався на те, що 26.05.2008 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно якого ПАТ «КБ «Приватбанк» відкрив на ім»я ОСОБА_1 картковий рахунок з лімітом кредитування картки під 36% на рік на залишок заборгованості.

Оскільки, як вважав позивач, позичальник ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої кредитні зобов»язання з погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, він звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 19 січня 2016 року позов задоволено частково /а.с.46-50/.

Судовим рішенням стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованість у загальній сумі 15.674,18 грн., що складається: із заборгованості по тілу кредита - 7.348,44 грн.; за відсотками - 7.590,94 грн.; по пені та комісії - 734,8 грн.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати указане рішення, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі /а.с.57/.

Послався на те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності з часу останнього чергового погашення кредиту, про застосування якого він просив суд у своєму електронному листі від 18.01.2016 року. При цьому, суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні цієї заяви, як такої, що надійшла до суду /а.с.59,60/.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Встановлено, що 26.05.2008 року №б/н між позивачем та відповідачем укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого, ПАТ «КБ «Приватбанк» відкрив на ім»я ОСОБА_1 гривневий картковий рахунок з лімітом кредитування картки у сумі 1.200 грн. під 36% річних на залишок заборгованості. Строк дії договору 12 місяців, а строк дії картки до травня 2012 року /а.с.10-17/.

Відповідач ОСОБА_1 у договорі підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у «Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків не виконав, зв'язку з чим станом на 30.06.2015 року у нього виникла заборгованість на загальну суму 30.844грн.27 коп., що складається: із заборгованості за тілом кредита - 7.348,44 грн.; за відсотками - 16.961,16 грн.; по пені та комісії - 4.827,8 грн.; по штрафу 250 грн., як фіксована частина, та 1456,87 грн., як процентна складова.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 15.674,18 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо з огляду на таке.

В суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, яке мотивоване тим, що на час звернення позивача до суду з цим позовом сплинув трирічний строк позовної давності, який належить вираховувати з дати закінчення дії картки.

Згідно п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява держателя про закриття карткового рахунку, а також при умові наявності коштів на рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картковому рахунку (в останній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Згідно зі ст. 256 ЦК України особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні Карти і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою частиною кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З матеріалів справи вбачається, що дія картки закінчилась у травні 2012 року /а.с.59/.

Позивачем не надано доказів продовження строку дії карти. Матеріали справи не містять даних, що після закінчення строку дії платіжної картки відповідач отримував у ПАТ КБ «ПриватБанк» нову кредитну картку.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки з позовом до суду звернувся лише в серпні 2015 року.

Як зазначалося вище, відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

А, згідно, з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, статтею 266 ЦК України визначено, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З наведеного вбачається, що суд дійшов хибного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 15.674 грн.18коп., оскільки позивачем пропущено трирічний строк позовної давності з часу закінчення дії кредитної Картки, і не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись статтями 256,257,261,266,267 ЦК України, ст.ст. 303, 304,307,309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 339 (триста тридцять дев»ять)грн.28коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді