Ухвала суду № 69056163, 20.09.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/392/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1651/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

Пастощука М.М. (головуючий)

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., Задвірний В.І.

з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Летичівського районного суду від 19 травня 2017 року цивільну справу за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - відділ освіти, молоді, спорту та культури Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Летичівська районна рада Хмельницької області до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з позовом заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - відділ освіти, молоді, спорту та культури Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Летичівська районна рада Хмельницької області, вказував, що рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.11.2015 р., яке набрало законної сили 21.12.2015 року, скасований наказ № 76-к відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05.05.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_8.», поновлено ОСОБА_8 на посаді методиста по початкових класах районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Летичівської райдержадміністрації, стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту на користь ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.05.2015 р. по 18.11.2015 р. у сумі 18397,73 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

На виконання рішення суду відділом освіти ОСОБА_8 виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу на загальну суму 11663,50 грн.

Наказ про звільнення ОСОБА_8 приймався безпосередньо начальником відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації ОСОБА_6

Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_8 відділу освіти, молоді, спорту та культури Летичівської райдержадміністрації та Летичівській районній раді завдано шкоду у розмірі 11663,50 грн.

Тому, у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, позивач відповідно до ст.ст. 134, 237 КЗпП України просив суд стягнути з ОСОБА_6 на користь відділу освіти, молоді, спорту та культури Летичівської райдержадміністрації Хмельницької області заподіяну шкоду в розмірі 11663,50 грн.

Рішенням Летичівського районного суду від 19 травня 2017 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь відділу освіти, молоді, спорту та культури Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області заподіяну шкоду в розмірі 11663,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Прокуратури Хмельницької області сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити вказане рішення суду - позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача заподіяну шкоду у розмірі 2677,34 грн.

На підтвердження незаконності рішення суду зазначається, що при постановленні рішення суд проігнорував роз'яснення викладенні в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», не врахував рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Суд прийшов до помилкового висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються виключно Кодексом Законів про працю України.

На день видачі наказу про звільнення ОСОБА_8 від 05.05.2015 р. № 76-к та постановлення Летичівським районним судом рішення від 19.11.2015 р. ОСОБА_6 працював начальником відділу освіти, молоді та спорту Летичівської райдержадміністрації, а тому підлягали застосуванню: ч. 4 ст. 49 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка набрала чинності з 01 травня 2016 року і згідно якої посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть матеріальну відповідальність у порядку передбаченому Законом України «Про державну службу»; ч. 4 ст. 81 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р., яка передбачає, що під час визначення розміру відшкодування враховується майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини у зв'язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.

Положення ч. 4 ст. 81 Закону України «Про державну службу», які набрали чинності з 1 травня 2016 р., дозволяють зменшити розмір відшкодування завданих збитків в залежності від обставин справи.

Згідно довідки виконавчого комітету Летичівської селищної ради від 25.11.2016 р. № 978 про склад сім'ї на утриманні ОСОБА_6 перебувають дружина та четверо неповнолітніх дітей. Відповідач на даний час тимчасово не працює і не має самостійного заробітку, єдиний грошовий дохід сім'ї це державна допомога, яку сім'я отримує на виховання прийомних дітей. Вказані обставини судом першої інстанції не враховані.

Середній заробіток, який отримував ОСОБА_6 на посаді начальника відділу освіти, молоді, спорту та культури Летичівської райдержадміністрації в 2015 році становив 2677,34 грн, тому з відповідача має бути стягнений матеріальний збиток саме у такому розмірі.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.

Представник прокуратури Хмельницької області Олійник І.О. апеляційну скаргу не визнала, у її задоволенні просила відмовити.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені.

Скасовано наказ №76-к відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05 травня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_8.».

Поновлено ОСОБА_8 на посаді методиста по початкових класах Районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області.

Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2015 року по 18 листопада 2015 року в сумі 18397,73 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_8 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області в дохід держави судовий збір в розмірі 730,80 грн.

Рішення суду вступило в законну силу 24 грудня 2015 року.

Наказ про звільнення ОСОБА_8 від 05.05.2015 р. № 76-к прийнятий начальником відділу освіти, молоді та спорту Летичівської райдержадміністрації ОСОБА_6

Вказаний наказ прийнятий з порушенням норм трудового законодавства.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 219-к від 19.11.2015 р. «Про поновлення на роботі», на виконання рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року по справі №678/154/15-ц, скасовано наказ від 05.05.2015 року №76-к про звільнення ОСОБА_8 Поновлено ОСОБА_8 на посаді методиста по початкових класах районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Летичівської райдержадміністрації Головному бухгалтеру відділу доручено виплатити ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до платіжних доручень № 237 від 24 грудня 2015 року, № 2 від 28 січня 2016 року, № 23 від 28 березня 2016 року відділом освіти, молоді та спорту Летичівської райдержадміністрації ОСОБА_8 виплачено 11663,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Листом Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 23 вересня 2016 року проінформовано Летичівський відділ Хмельницької місцевої прокуратури, що відділом освіти, молоді, спорту та культури Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області та Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області заходи по відшкодуванню шкоди, завданої особами, якими прийнято незаконні рішення про звільнення працівника методичного кабінету (методистів ОСОБА_9 та ОСОБА_8.) не здійснювалися.

Листом Летичівської районної ради Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року проінформовано Летичівський відділ Хмельницької місцевої прокуратури, що районною радою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди з осіб з вини яких спричинено шкоду.

Вказані обставини судом першої інстанції встановлені правильно та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки звільнення ОСОБА_8 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, винним у незаконному звільненні є відповідач ОСОБА_6, який приймав наказ № 76-к від 05.05.2017 р., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_6 відповідно до п. 8 ст. 134, ст. 237 КЗпП України на користь відділу освіти, молоді, спорту та культури Летичівської районної державної адміністрації матеріальної шкоди заподіяної у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику у повному розмірі.

Суд не знайшов підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь відділу освіти, молоді, спорту та культури, а тому правильно задовольнив у повному обсязі позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури.

Норми матеріального права застосовані судом правильно, порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено. Тому наявні підстави для відхилення апеляційної скарги на підставі ст. 308 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно не застосував положення Закону України «Про державну службу», які дозволяють зменшити розмір відшкодування завданих збитків в залежності від обставин справи; не врахував матеріальний та сімейний стан, як підстави для зменшення розміру відшкодування збитків, спростовуються наступними обставинами

Статтею 130 КЗпП України передбачені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 237 КЗпП України)

Статтею 137 КЗпП України передбачено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Суд першої інстанції правильно встановив, що винною особою у незаконному звільненні ОСОБА_8 - методиста по початкових класах районного методичного кабінету, є відповідач ОСОБА_6, який приймав наказ № 76-к від 05.05.2015 р. та відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України на час звільнення ОСОБА_8 був працівником, який несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.

Тому суд правильно стягнув з відповідача на користь відділу освіти заподіяну шкоду внаслідок виплати ОСОБА_8 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 11663 грн 50 коп.

Оскільки заподіяна шкода у розмірі 11663 грн 50 коп. є прямою дійсною шкодою, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зменшенні суми, яка має бути стягнута з відповідача відповідно до ст. 137 КЗпП України.

Колегія суддів Апеляційного суду, враховуючи обставини справи, характер правопорушення та його наслідки, також не вбачає можливості для зменшення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_6, на підставі ч. 4 ст. 81 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги в тій частині, що при постановленні рішення суд проігнорував роз'яснення викладенні в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки під час ухвалення рішення суд вирішив питання, які передбачені ст. 214 ЦПК України, зміст рішення відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, і воно є законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами та застосував норми законодавства, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Інші підстави, в межах доводів апеляційної скарги, для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Летичівського районного суду від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий підпис

Судді підписи

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду М.М. Пастощук

=====

Головуючий у І інстанції - Ходоровський І.Б.

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 56