Ухвала суду № 69054351, 12.09.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/1519/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.

Провадження № 22-ц/778/2721/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

За участю секретаря: Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 Після смерті останнього відкрилась спадщина, яка складається з 39/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Щодо зазначеної спадщини ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О. ІНФОРМАЦІЯ_2. за реєстровим № 869, на користь ОСОБА_4

Спадкоємців за законом після померлого ОСОБА_5 немає.

20.02.2012р. позивачем подано заяву про прийняття спадщини, на підставі якої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Дячук О.М. заведено спадкову справу.

Постановою приватного нотаріуса від 14.03.2017р. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки дані щодо характеристик житлового будинку, частка у праві власності на який входить до складу спадщини за заповітом, не відповідають відомостям, занесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внаслідок відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач вимушений звернутись за захистом свого права до суду.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 01.06.1990р. державним нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-2188, ОСОБА_5 належало 39/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В постійне користування ОСОБА_5 в житловому будинку А перейшли приміщення: коридор 1-2 площею 5,6 кв.м, кімнати жилі: 1-3 площею 17,5 кв.м., 1-4 площею 9,2 кв.м., кухня 1-5 площею 8,0 кв.м., в службовій прибудові «а» коридор 1-1 площею 4,3 кв.м., вбиральня В, 1/2 частина паркану № 1, 1/2 частина водогону № 2.

Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, викладених в технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який складено БТІ станом на 13.04.1990р., загальна площа будинку літ. А складає 89,5 кв.м., житлова площа - 52,4 кв.м.

Після придбання у власність 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5 в 1990р. здійснив прибудову ганку на одну сходинку до службової прибудови літ. а площею 3,6 кв.м., внаслідок чого частина службової прибудови літ. а, яка перейшла у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.1990р., збільшилась з розміру 4,3 кв.м. до розміру 7,9 кв.м.

Після здійсненої ОСОБА_5 прибудови ганку на одну сходинку до частини службової прибудови літ. а, технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, складений БТІ станом на 13.04.1990р., було погашено з причини внесення змін до характеристики будинку та складено технічний паспорт станом на 27.09.2010р. Власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зазначені ОСОБА_5 (39/100 часток) та ОСОБА_3 (61/100 частка).

Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку літ. А, викладених в технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який складений ОП ЗМБТІ станом на 27.09.2010р., загальна площа житлового будинку літ. А складає 92,6 кв.м., житлова площа - 51,9 кв.м.

При цьому, відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, викладених в технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, станом на 27.09.2010р., ганок до літ. а на одну сходинку, бетонний, збудовано в 1990р. Таким чином, зміни технічних характеристик житлового будинку відбулись в 1990р.

Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001р. № 127 визначено, що не належить до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі, споруди, прибудови до них, які побудовані до 05 серпня 1992р.

Позивач вважає, що за таких обставин зміна технічних характеристик житлового будинку не є перешкодою у визнанні за ним права на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_5

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 1217, 1218, 1233, 1297 ЦК України,ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на 39/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 39/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця) і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.06.1990р. державним нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-2188, ОСОБА_5 належало 39/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9-10).

В постійне користування ОСОБА_5 в житловому будинку А перейшли приміщення: коридор 1-2 площею 5,6 кв.м, кімнати жилі: 1-3 площею 17,5 кв.м., 1-4 площею 9,2 кв.м., кухня 1-5 площею 8,0 кв.м., в службовій прибудові «а» коридор 1-1 площею 4,3 кв.м., вбиральня В, 1/2 частина паркану № 1, 1/2 частина водогону № 2.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 склав заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., зареєстрований в реєстрі за № 869, яким все його майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження (т. 1, а.с. 6).

20.02.2012р. ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 41).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.03.2017р. приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Дячук О.М. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що у спадковій справі є документи, які містять суперечливі дані щодо характеристик житлового будинку, частка у праві власності на який входить до складу спадщини, та не відповідають відомостям занесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищевикладене підтверджується копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 40-207).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов вірного висновку, що спір виник в зв'язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально. ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, у встановлений законом для прийняття спадщини строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Тому права позивача підлягають захисту в обраний ним спосіб,та за ОСОБА_4 слід визнати право власності на спадкове майно у вигляді 39/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем у справі, спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, суд першої інстанції, розглядаючи справу, встановив коло осіб, які мають право на спадкове майно, правильно визначив, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, не має. За встановлених обставин Запорізька міська рада є належним відповідачем у справі.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на необхідність залучення судом до участі у справі приватного нотаріуса, яка відмовила в оформленні права на спадщину, оскільки рішення в справі не впливає на її права та обов'язки щодо однієї із сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 наголошує на тому, що суд «навіть не допитав приватного нотаріуса з питань, в чому полягають невідповідності в документах, як їх усунути і що належить вчинити та кому і т.і.».

Вказані доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно. Так, підстави відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом докладно викладені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Дячук О.М. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.03.2017р. А щодо питань усунення невідповідностей в документах, переліку дій, які належить вчинити та кому саме, то роз'яснення цих питань нотаріусом не було необхідним для ухвалення рішення у цій справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 обрав невірний спосіб захисту своїх спадкових прав спростовані під час апеляційного розгляду справи. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 Постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Як зазначалося вище, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.03.2017р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Дячук О.М. було відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 шляхом отримання рішення у цій справі «узаконить» самочинне будівництво не знайшли свого підтвердження. Як зазначалось вище, оскаржуваним рішенням суду за ОСОБА_4 визнано право власності на 39/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 Вказаним рішенням право власності на жодне самочинне будівництво судом не визнано.

Доводи апеляційної скарги про те, що після ухвалення рішення ОСОБА_4 вправі пред'явити позов про поділ в натурі житлового будинку, внаслідок чого можуть бути порушені права ОСОБА_3 як власника 61/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат, понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2017 року у цій справізалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: