Ухвала суду № 69052575, 19.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/542/2017(м)

266/1097/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19" вересня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря : Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 червня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 243 936 грн. Згідно умов договору відповідач повинна була з жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року повернути вказану суму позивачу. В порушення умов договору ОСОБА_1 грошові кошти добровільно не повернула. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму боргу у розмірі 243 936 грн. ,а також судовий збір.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму позики в розмірі 243 936 грн. та судові витрати в розмірі 2 714,96 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення, мотивуючи тим,що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права ,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неповно з*ясовано обставини ,що мають значення для справи. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що єдиним документом, який надано позивачем на підтвердження своїх вимог є розписка, з якої вбачається, що відповідач отримувала кошти від позивача, проте жодних посилань, що відповідач отримувала в борг грошові кошти, або отримала суму позики від позивача та щодо обов*язку повернення коштів в розписці не зазначено.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1-ОСОБА_3, що діє на підставі договору про надання юридичних послуг, підтримала доводи апеляційної скарги .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с.173).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2015 року ОСОБА_1 була власноручно написана розписка, в якій вона зазначає, що отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у наступних сумах: 5 000 доларів США, 3 000 доларів США, 22 000 грн., 12 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2,суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення договору позики та передачі грошових коштів у гривнях та саме у доларах США підтверджується розпискою. Суми у доларах США було позначено для скорочення загальноприйнятим символом «$», тому суд відхилив як необгрунтовані твердження відповідача про неможливість ідентифікації вказаної іноземної валюти як долара США. Дата укладення договору - 19 червня 2015 року зазначена у розписці та засвідчена підписами сторін. Про те, що грошові кошти позивачем були передані відповідачу у якості позики в борг, свідчить позначення власноруч відповідачем у тексті розписки посилання на дату повернення боргу. Усі, передбачені законом для письмової форми договору позики реквізити у розписці зазначені. Іншого у судовому засіданні відповідач не довела. Достовірно встановивши укладення сторонами договору позики грошових коштів, умови якого відповідач добровільно не виконала,суд стягнув грошову суму в межах позовних вимог позивача.

Ці висновки суду є обґрунтованими і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст.212 ЦПК України їм надана належна правова оцінка.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом зазначеної норми закону наявність розписки у кредитора свідчить про існування боргу.

Отже ,на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачу розписку про позичені гроші із зобов*язанням повернення . Така форма договору надана за бажання сторін.

Враховуючи наведене є безпідставними доводи відповідача про те,що розписка від 19 червня 2015 року не є борговим документом, оскільки не містить відомостей щодо передачі грошових коштів в якості позики, обов*язку повернути кошти, строків передачі та повернення коштів, оскільки борговий документ озаглавлений як розписка,в якій зазначено грошову суму та дату повернення ,зазначено власноручний підпис відповідача,дата видачі та прийняття розписки позивачем .

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред*явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред*явлення позикодавцем вимоги про це,якщо інше не встановлено договором.

Судом також встановлено ,що сторони встановили строк повернення позики до 31 грудня 2015 року .

Відповідно до ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

На підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи відповідача про те, що він взагалі не отримував від позивача грошові кошти,спростовуються текстом розписки від 19 червня 2015 року.

Позивач на підтвердження факту укладення договору позики та передачі відповідачу грошей надав апеляційному суду борговий документ - оригінал письмової розписки відповідача (а.с.187). Тоді як відповідачем не було надано суду допустимих, переконливих доказів на підтвердження того, що грошові кошти не були отримані. Факт підписання відповідачем розписки від 19 червня 2015 року є доказом отримання ним від позивача позики у розмірі 5 000 доларів США, 3 000 доларів США, 22 000 грн., 12 000 грн. Тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Крім того,слід зазначити ,що ОСОБА_1 обізнана щодо змісту написаної нею боргової розписки , та з 19 червня 2015 року не оскаржувала договір позики з підстав неотримання нею грошових коштів .

Доводи апеляційної скарги відповідача про те,що вона брала на себе обов*язок повертати борг та додаткового запису в розписці про те,що з жовтня місяця почне погашати борг до 31 грудня 2015 року не вчиняла ,не заслуговують на увагу , оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи та відмовою від проведення почеркознавчої експертизи розписки (а.с.86-87,105). Тобто,відповідач не скористався своїм правом на спростування даного доказу шляхом проведення експертизи ,або надання доказів.

Вказані вимоги позивача ґрунтуються на законі ,тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог .

Відповідачем не надано доказів того,що між сторонами виникли інші правовідносини ,не пов*язані з виконанням боргового зобов*язання.Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи. Наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про існування невиконаного зобов*язання.

Апеляційний суд вважає,що суд першої інстанції ,вирішуючи даний спір,повно,всебічно і об'єктивно перевірив доводи сторін,встановленим фактам і доказам дав правильну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом правильно застосовано норми матеріального права та не було порушено норм процесуального права,що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги є непереконливими , були предметом дослідження суду першої інстанції , висновки суду вони не спростовують.

У відповідності до ч.1.ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: