Ухвала суду № 69049539, 22.09.2017, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/893/17-ц

Провадження №2/701/451/17

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

22 вересня 2017 року суддя Маньківського районного суду, Черкаської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Єврокар Україна" про визнання договору фінансового лізингу недійсним, про захист прав споживача та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання договору фінансового лізингу недійсним, про захист прав споживача та стягнення коштів.

Позовна заява містить дві вимоги: стягнення грошових коштів, визнання недійсним укладений договір лізингу.

Відповідно до частини п?ятої статті 119 ЦПК України, частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 640 грн. за вимогу майнового характеру та 640 грн. за вимогу немайнового характеру.

Позивачем зазначені вимоги законів не виконано і судовий збір не сплачено з посиланням на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить положенням статті 5 Закону України «Про судовий збір», яка не звільняє осіб, які звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів від сплати судового збору.

Вирішуючи питання колізії норм наведених вище законів, які мають однакову юридичну силу, слід виходити з того, що в цій ситуації пріоритет повинен мати той закон, який ухвалено пізніше, а також той закон, який є спеціальним у регулюванні відносин, повязаних з оплатою судового збору.

Так, норма частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що звільняє споживачів від сплати судового збору, діє в редакції Закону від 08.07.2011 р. № 3674-VI; у той же час, стаття 5 Закону України «Про судовий збір», яка не надає особам, що звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів, пільги щодо сплати судового збору, діє в редакції Закону від 06.10.2011 № 3828-VI.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має стаття 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів; водночас, преамбулою Закону України «Про судовий збір» встановлено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об?єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Таким чином, Закон України «Про судовий збір» є спеціальним актом в сфері справляння судового збору, а також у сфері визначення платників судового збору, об?єктів та розмірів ставок судового збору, порядку сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Отже, і за другим (спеціальним) критерієм, в питаннях сплати судового збору, пріоритет у застосуванні має саме Закон України «Про судовий збір», оскільки він є спеціальним нормативним актом у регулюванні цих питань.

Вищевикладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що позивач, як споживач послуг відповідача, не звільнений від сплати судового збору за подачу цього позову до суду.

Сформульована правова позиція узгоджується і з практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

Згідно із частиною першою статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119-120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п?яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Керуючись ст. ст. 121, 293 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ "Єврокар Україна" про визнання договору фінансового лізингу недійсним, про захист прав споживача та стягнення коштів, залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків шляхом сплати судового збору в сумі 1280 грн. 00 коп., в термін, що не перевищує п?яти днів з моменту отримання ухвали.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору :

Отримувач коштів : УДКСУ у Маньківському районі Черкаської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37981920

Банк отримувач :ГУДКCУ м. Черкаси

Код банку отримувача (МФО): 854018

Рахунок отримувача : 31219206700294

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: Судовий збір, за цивільним позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Маньківський районний суд Черкаської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 02887757 (суду, де розглядається справа)".

Повідомити позивача про необхідність в строк який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки та розяснити, що в іншому випадку позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1