Рішення № 6904889, 25.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.09 р.                     Справа № 40/318                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк

до відповідача: закритого акціонерного товариства „ Макіївський металургійний завод” м. Макіївка

про стягнення 540 грн. 50 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Нікульська А.О. - юрисконсульт

від відповідача Селіхов М.С. - юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, відповідно до вимог частини четвертої статті 77 ГПК України з 11 год. 24.11.09р. до 13 год. 40 хвил. 24.11.09р., та з 13 год. 40 хвил. 24.11.09р. до 13 год. 20 хвил. 25.11.09р. у судовому засіданні були оголошені перерви.

Суть спору:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 540 грн. 50 коп. згідно договору оренди .№3079/2006 від 27.12.06р. нерухомого державного майна – будівлі трансформаторного кіоску.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

·          викладені у позовній заяві обставини суперечать договірним відносинам сторін та чинному законодавству;

·          в розумінні вимог статті 202 ЦК України, лист позивача № 11-06-03-05610 від 26.05.09р. про відмову від договору є одностороннім правочином;

·          зазначений лист від імені позивача було підписано заступником начальника відділення Л.І. Шевченко;

·          втім, згідно положення про відділення заступники начальника відділення Л.І Шевченко взагалі не є представником позивача в розумінні вимог ст. 237 ЦК України;

·          оскільки лист підписано особою, яка не має відповідних повноважень, позивачем при здійснені повідомлення відповідача про відмову від договору недодержано вимог відносно обсягу цивільної дієздатності, а тому цей лист не створив відповідних юридичних наслідків, а саме спірний договір оренди не був належаним чином розірвано і не припинив свою дію згідно вимог закону;

·           у відповідача не виникло обов’язку щодо повернення майна за договором оренди;

·          з урахуванням викладеного, позивач порушені вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 80 92, 203, 215, 216, 237, 782, 795 ЦК України, і він не мав права вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, оскільки таке прострочення не мало місця.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги, доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.12.06р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, надалі Орендодавець, та закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод”, надалі Орендар, було укладено договору оренди .№3079/2006 нерухомого державного майна – будівлі трансформаторного кіоску, загальною площею 44,8 кв. м., яке розташовано за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна, знаходиться на балансі і не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат”, надалі – Балансоутримувач.

Факт передачі спірного майна підтверджено актом прийому – передачі нерухомості від 27.12.2006р., що відповідає вимогам пунктів 2.1 та 7.1 договору.

Строк дії договору визначено сторонами у пункті 10.1, а саме його укладено строк на 360 ( триста шістдесят) днів, і діє він з 27.12.2006р. по 22.12.2007р. включно, с правом майбутньої пролонгації зазначеної у пункті 10.6 договору.

Оскільки майно було повернуто несвоєчасно на адресу Балансоутримувача, позивач намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 540 грн. 50 коп., зокрема, з травня 2009р ( за 3 дні) по липень 2009р. ( за 1 день) відповідно до вимог частини 2 статті 785 ЦК України.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 5.7 договору, у разі його припинення, Орендар зобов’язаний за актом прийому-передачі повернути об’єкт оренди Орендодавцю.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, а доводи відповідача хибними, виходячи із наступного:

Предмет договору перебуває у комунальній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.

За приписами ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобов’язаний негайно повернути орендодавцеві об’єкт оренди.

Листом №11-06-03-05610 від 26.05.09р., позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди .№3079/2006 від 27.12.06р. нерухомого державного майна – та необхідність повернення цього майна із оренди з актом прийому-передачі на адресу Балансоутримувача. Факт отримання листа відповідачем підтверджено поштовим повідомленням про вручення від 28.05.08р.

Приписи частини другої статті 782 ЦК України вказують, що у разі одержання відмови наймодавця від договору оренди (найму) договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обв’язку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи підтверджують те, що, майно було повернуто відповідачем за актом прийому-передачі лише 01.07.09р. Таким чином, відповідачем було прострочено повернення майна на користь Балансоутримувача за вимогами закону та договору.

Заперечення відповідача, викладені у його поясненнях, спростовуються наступним, зокрема:

Ш           відповідно до приписів статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

Ш           форма правочину – це способи волевиявлення сторін, яку обирають сторони під час його вчинення;

Ш           розірвання цивільно-правових договорів шляхом відмови однієї із сторін від договору на захист порушеного права визначено у частини 3 статті 651 ЦК України та приписах ст.ст. 188, 291 ГК України;

Ш          зокрема, договір може бути розірваний в результаті односторонньої зміни договору, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно – правові наслідки для обох сторін договору;

Ш          згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє;

Ш          представництво згідно вимог ст. 242-244 ЦК України виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами законодавства;

Ш          за ст. 239 ЦК України правочин, здійснений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє;

Ш          натомість, представництво яке ґрунтується на договорі може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи;

Ш          особи, призначені повноважним органом керівника, а саме: заступники керівника під час вчинення правочинів діють у межах своєї компетенції;

Ш           тобто, письмові угоди, односторонні правочини можуть бути укладені від імені юридичної особи її представником також на підставі акту юридичної особи на представництво перед третіми особами на підставі установчих документів;

Ш          відповідно до вимог частини 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень;

Ш           пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.94р. за № 412 „Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті”, із змінами та доповненнями встановлено, що начальник відділення розподіляє обов’язки між заступниками;

Ш           наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 12.02.09р. за № 24-к встановлено тимчасове підпорядкування підрозділів відділення та розподіл функціональних обов’язків між заступниками начальника відділення;

Ш           згідно вказаного положення, Шевченко Лідія Іванівна є заступником Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області;

Ш          з метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції відділення, начальником відділення було делеговані повноваження заступникам, крім підписання документів, визначених в пункті 3 цього положення;

Ш           заступнику відділення Шевченко Л.І. відповідно до пункту 4 вказаного вище наказу надано право підписувати наступні документи, зокрема:

ь           листи про закінчення строку дії договору оренди;

ь          продовження терміну дії договору оренди або відмову в його продовженні.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що заступник відділення Шевченко Лідія Іванівна діяла у межах наданих їй положенням повноважень на підставі акту юридичної особи, а тому посилання відповідача на її обов’язкове представництво за довіреністю на час відмови від договору не відповідають чинному законодавству.

Судом з’ясовано, що спірний лист позивача про відмову від договору оренди нерухомого майна - є одностороннім право чином. А тому відповідь відповідача, якому було адресовано пропозицію укласти договір, про її прийняття є повною та безумовною. Відповідач отримав листа позивача про відмову від договору оренди, однак ніяких заперечень відносно припинення договору на адресу позивача не надіслав.

Майно було повернуто на адресу Балансоутримувача за актом прийому-передачі - 01.07.09р. Таким чином, відповідачем вчинені дії відповідно до вказаних у листі пропозицій позивача щодо відміни від договору оренди, з якими в силу закону відповідач погодився.

Законодавець визначає, що сторона на адресу якої надіслано пропозиції щодо внесення змін, розірвання, відмови від договору та припинення правовідносин за ним, у тому відсутність у посадових або службових осіб належних на то повноважень на укладення та підписання договорів листів тощо, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження. Доказів такої перевірки представник відповідача суду не надав.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди згідно наданого розрахунку за період прострочення , з травня 2009р ( за 3 дні) по липень 2009р. ( за 1 день), яка дорівнює 540 грн. 50 коп. за договором, який припинив свою дію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України позивач звільнений від сплати державного мита у встановленому законом порядку, а тому воно підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету, оскільки останній не звільнений від сплати державного мита.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „ Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представника позивача та відповідача, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.ч 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 92, 237, 239, 242-244, 737, 739, 759, 782, ч. 2 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 188, 283, 285, 286, 291 ГК України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 77, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області задовольнити .

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, 86101, м. Донецька область, м. Макіївка Кіровський район, вул. Металургійна, 47, ід. код 33185989, на користь:

- державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 31110094700064, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач УДК у м. Макіївці ГУДКУ у Донецькій області, ід. код 34686736, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 540 грн. 50 коп., видавши наказ;

- держбюджету України державне мито в сумі 102 грн., видавши наказ та надіславши його для виконання до Макіївської Державної податкової інспекції у Донецької області.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя