Рішення № 69048746, 21.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/881/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2256/17Головуючий у 1-й інстанції Колос Ю. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової плати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Лобова О.А., Хіль Л.М.,

При секретарі: Маладиці Л.В.

За участю: представника позивача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 24 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги вмотивовувала тим, що вона є головою фермерського господарства «Демера» та очолює громадську організацію «Люстрація Шишачини», як громадський діяч дуже тісно співпрацює із Шишацькою та Яреськівської сільської ради.

Відповідача, у відеозаписі, розміщеному відповідачкою в мережі Інтернет на її сторінці на веб-сайті «Facebook» 15 липня 2016 року поширила про неї недостовірну інформацію, а саме твердження: «ця дама, яка діє не згідно закону….її вигнали з Великобагачанського району, народ дав 10 днів, щоб її там не було… вона не займається проблемами…Надія Іванівна, вона вся землями обросла».

Позивачка вважає, що дані висловлювання принижують її честь, гідність і ділову репутацію та створюють негативне враження і відношення до неї, як громадського активіста, голови громадської організації «Люстрація Шишаччини» та голови фермерського господарства «Деметра». Про відеозапис дізналися колеги та співробітники позивачки, що поставило під сумнів репутацію позивачки та спричинило їй душевні страждання. Внаслідок поширення відповідачкою недостовірної інформації позивачка перенесла стрес, у неї піднявся артеріальний тиск та вона змушена була викликати швидку допомогу, а в подальшому лікуватися у лікаря за місцем проживання.

Просила суд зобовязати відповідачку спростувати вищевказані відомості шляхом розміщення на своїй сторінці в мережі Інтернет на сайті «Facebook» офіційного вибачення перед позивачкою та повідомлення про те, що поширена інформація недостовірна, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4, зобовязати відповідачку ОСОБА_3 на сесії Яреськівської сільської ради принести публічне вибачення за розповсюдження недостовірної інформації відносно позивача, стягнути 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 552 гривні на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4000 гривень на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката.

Заочним рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 24 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивачки на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що міститься у відеозаписі, розміщеному відповідачкою ОСОБА_3 15 липня 2016 року в мережі Інтернет на її сторінці на веб-сайті «Facebook» а саме промову ОСОБА_3 такого змісту: «ця дама, яка діє не згідно закону….її вигнали з Великобагачанського району, народ дав 10 днів, щоб її там не було… вона не займається проблемами…Надія Іванівна, вона вся землями обросла».

Зобов?язано ОСОБА_3 спростувати вищевказані відомості шляхом розміщення на своїй сторінці в мережі Інтернет на веб-сайті «Facebook» офіційного вибачення перед позивачем ОСОБА_4 та повідомлення про те, що поширена інформація недостовірна, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 552 гривні на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 гривень на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката, а всього стягнуто 23552 (двадцять три тисячі п?ятсот п?ятдесят дві) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_3 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в звязку з порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що справа розглянута неповноважним судом. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт висловнена інформація стосується саме позивача.

Суд, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, приходить до висновку про задоволення скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2016 року в мережі Інтернет на веб-сайті «Facebook» на своїй сторінці відповідачем ОСОБА_3 було розміщено відеоролик в якому містилося висловлювання наступного змісту: «ця дама, яка діє не згідно закону….її вигнали з Великобагачанського району, народ дав 10 днів, щоб її там не було… вона не займається проблемами…Надія Іванівна, вона вся землями обросла».

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про те, що зміст зазначеної. Щодо позивачки інформації, наводить користувачів веб-сейту на думку, що позивачка не дотримується законів та зловживає своїм правами, формує негативне ставлення до позивача та підриває її авторитет як громадського активіста, голови громадської організації «Люстрація Шишаччини».

Вирішуючи питання обгрунтованості та правомірності таких висновків місцевого суду, колегія суддів виходить з наступного.

Нормами статті 21 Конституції України гарантовано, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права та свободи людини є невідчуджуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Нормами частини 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Також згідно статті 62 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції, кожний обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним до тих пір поки його винність не буде встановлена законним чином.

Нормами ч. 1 ст. 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім?ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум ВСУ №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», роз?яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширення інформації, що стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ч. 1 ст. 55 Конституції України гарантує громадянам право на судовий захист прав та свобод. Право на захист честі, гідності та ділової репутації передбачено Цивільним кодексом України та ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних, порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що в ході здійснення відповідачем ОСОБА_3, яка обіймає посаду сільського голови, в ході прийому громадян, які представилися як представника громадської організації «Люстрація Шишаччини» та громадська організація «Айдар», в ході дискусії були здійснені висловлювання наступного змісту: «ця дама, яка діє не згідно закону….її вигнали з Великобагачанського району, народ дав 10 днів, щоб її там не було… вона не займається проблемами…Надія Іванівна, вона вся землями обросла».

Дане висловлювання не містить чіткої ідентифікації особи, якої воно стосується, у загальному змісті розмови учасників бесіди, взагалі не простежується взаємозв?язок висловлювань відповідача в напрямку особи ОСОБА_4 Також воно не містить образливих да дискримінуючих висловлювань, які б можна було пов?язати з особою позивачки.

Законодавство розмежовує інформацію фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, якими, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ст. 30Закону України «Про інформацію»)

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення прави у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

«Українська Прес-Група» проти України» (Заява №72713/01) рішення Європейського Суду з прав людини від 29 березня 2005 року.

У своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється ст. 10 Конвенції (див. наведене вище рішення у справі Lingens v. Austria, с. 28, § 46).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (див. зазначене вище рішення De Haes Gijsels v. Belgium, стор. 236, § 47).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що висловлення ОСОБА_3 містять в собі критику та власну оцінку факту, який мав місце, і категоричність цих висловлювань зумовлена обставинами.

Окрім цього судом встановлено, що позивач, обіймає посаду громадського діяча голови громадської організації «Люстрація Шишаччини», внаслідок чого являється публічною особою.

Суд бере до уваги розяснення, наведені у п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до якого у розгляді справ щодо публічних осіб слід керуватися положеннями Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_5 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_6 Європи про право на недоторканість приватного життя.

У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У звязку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків, і повинні це усвідомлювати.

В даному випадку в діях відповідача має місце реалізація свого конституційного права на вираження своїх поглядів, а не намір поширити недостовірну інформацію з метою приниження ділової репутації позивача, а тому в діях ОСОБА_4 не вбачається порушень немайнових благ позивача.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду у позадоговірних відносинах передбачені ст. ст. 23 і 1167 ЦК України. За загальним правилом така відповідальність наступає за наявності протиправності і вини особи, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Доводи апелянта щодо неповноважності суду не заслуговують на увагу та є надуманими, оскільки суди створюються відповідно до діючого законодавства про судоустрій ( в даний час ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а Шишацький районний суд Полтавської області наявний у переліку існуючих судів держави.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 рокув частині задоволення позовних вимог і компенсації судових витрат, повязаних з розглядом справи (судового збору та витрат на правову допомогу) та ухвалення нового про відмову у їх задоволенні.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 24 березня 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог і компенсації судових витрат, повязаних з розглядом справи (судового збору та витрат на правову допомогу).

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду

Полтавської області __ ОСОБА_1