Ухвала суду № 69046975, 22.09.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

:

Справа № 359/6718/17,

провадження № 2-з/359/75/2017

УХВАЛА

22 вересня 2017 року м.Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова - Лесів І.В., вивчивши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

встановив:

01.09.2017 ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в якому просить: скасувати наказ Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 24.07.2017 №01-07-192 «Про зміну істотних умов праці», посилаючись на те, що вказаним наказом з 25.09.2017 їй встановлено посадовий оклад у розмірі 6070 гривень на місяць, тобто в порівнянні з діючим окладом 014485 грн. зменшується майже у 2,5 рази.

Ухвалою судді від 04.09.2017 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений на 16.10.2017.

21.09.2017 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить зупинити дію наказу від 24.07.2017 №01-07-192 «Про зміну істотних умов праці». При цьому зазначено, що копію наказу відповідач позивачу не надав. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначив, що 24 липня 2017 року ОСОБА_1 була під розпис ознайомлена з попередженням про зміну істотних умов праці, в якому зазначено, що у разі відмови від продовження роботи в звязку із змінами істотних умов праці згідно з діючим законодавством позивач підлягає звільненню з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

Заявником зазначено, що у разі задоволенні судом позову ОСОБА_1 про скасування наказу від 24.07.2017 №01-07-192, факт звільнення суттєво ускладнить виконання такого рішення суду, оскільки позивач спочатку повинна буде поновитись на роботі.

Дослідивши подану заяву, матеріали вищезазначеної цивільної справи 359/6718/17, провадження №2/359/2358/2017 за позовом ОСОБА_1 до ДП «МА «Бориспіль» про скасування наказу, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

За змістом ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується в тому числі: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; 8) встановленням обовязку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до обєктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору.

За змістом ч.2 цієї статті, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як розяснено Верховним Судом України в п.4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

.

Крім того, в п.5 Постанови зазначено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, слід дійти до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, про яке просить представник позивача шляхом зупинення оскаржуваного наказу з підстав, що можуть виникнути складнощі у виконанні рішення суду у разі звільнення позивача при відмові від роботи за зміненими істотними умовами праці, призведе до фактичного задоволення вимог позивача до розгляду справи по суті, в той час як завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, з дотриманням принципів законності, змагальності та диспозитивності цивільного процесу.

Та обставина, що позивач може бути звільнена роботодавцем на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу, враховуючи, що між сторонами виник цивільно-правовий спір, який може бути вирішений у спосіб, визначений чинним трудовим законодавством, а також що звернення до суду за захистом прав і законних інтересів від порушень, що можуть виникнути в майбутньому, не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153,210,293,294,296 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом пяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя І. В. Муранова-Лесів