Ухвала суду № 6904689, 02.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.12.09р. Справа № 10/323-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Дімекс" ( м. Дніпропетровськ ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Банку "Фінанси та Кредит" в особі обласної Дніпропетровської філії Банк "Фінанси та Кредит"( м. Дніпропетровськ )

Третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргариту Миколаївну ( м. Дніпропетровськ )

Третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ( м. Дніпропетровськ )

про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

Від Позивача: Бобошко В. М. ( дов. від 01.02.09 р. № 01/02 Д ) - прелставник

Від Відповідача: Перепелиця Ю. В. ( дов. від 21.10.2009 р. ) - представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про визнання виконавчого напису № 4417 приватного нотаріуса Ярмолюк Маргарити Миколаївни від 16.10.2009 р. таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення. Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги у виконавчому написі невірно вказаний опис та площа приміщень та споруд. Таким чином приватній нотаріус з порушенням ст. ст. 87-89 Закону України „Про нотаріат" не провів точний аналіз поданих документів від установи банку та запропонував звернути стягнення не враховуючи зміну опису та площі нерухомого майна що є порушенням права власності згідно ст. 321 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи на їх безпідставність.

Третя особа 1 у письмових поясненнях зазначила, що виконавчий напис був виконаний відповідно і на підставі документів наданих банком.

Представники третіх осіб у судове засідання не з”явилися.

Позивачем надано суду доповнення до позовної заяви, в якому товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Дімекс” просить суд прийняти позовну заяву до свого провадження та визнати недійсними : договір про відновлювальну кредитну лінію № 042/06-06-КЛ від 19.04.2006 р., іпотечний договір № 042/06 від 19.04.2006 р., додатковий договір № 042/06-КЛ від 05.06.2006 р., а також зобовязати Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцеву І. О. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором № 042/06 від 19.04.2006 р., зареєстровано в реєстрі за №1173.

Тобто, своєю заявою про доповнення до позовної заяви товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Дімекс” має намір збільшити кількість заявлених позовних вимог, шляхом розгляду судом нових предметів спору та відповідно інших підстав ніж ті, що були зазначені у позовній заяві, на підставі якої було порушено провадження по справі. Також слід зазначити, що доповнені позовні вимоги вже стосуються і іншої сторони - Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцеву І. О., яке не є відповідачем по справі.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України передбачає, що Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява Позивача по своїй суті не є власне заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві ( див. абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами і доповненнями). Фактично йдеться про об'єднання в одній позовній заяві трьох різних вимог ( про визнання права власності на майно, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов”язання іншу ніж відповідач особу здійснити певні дії ), і таке об'єднання має відповідати приписам частини першої статті 58 ГПК України. Порушення правил об'єднання вимог з урахуванням конкретних обставин справи може бути підставою для повернення додатково поданої заяви без розгляду на підставі пункту 5 частини першої ст. 63 ГПК України ( п. 7. Інформаційного листа ВГСУ від 14.08.2007 р. N 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” із змінами ).

Про недопустимість збільшення розміру позовних вимог пов”язаного з пред”явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві зазначається і в п. 3. Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228.

Враховуючи наведене, господарський суд повертає Доповнення до позовної заяви про визнання права власності і додані до неї документи без розгляду у зв”язку із порушенням правила по”єднання вимог.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:

16.10.2009 р. приватним нотаріусом Ярмолюк Маргаритою Миколаївною було винесено Виконавчий напис № 4417 в якому запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: будівлі та споруди: в прибудові літ. А-1 та в житловому будинку літ. А-10 вбудовано-прибудоване приміщення кафе та магазину поз. 1-23, 23а-29 загальною площею 327,7 кв. м., літній майданчик з навісом літ. а, ґанки а, а4, ґанок з дашком а2, ґанок з квітником а3, огорожа № 1, мостіння І-ІІІ що знаходиться за адресою в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, буд. 19.

Позивач просить суд визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення.

П. 21. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. N 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” передбачає, що відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, вирішується судом у позовному порядку. При

вирішенні питань підвідомчості такого спору слід крім суб'єктного складу спору виходити з того, що виконавчий напис нотаріального органу не є актом державного чи іншого органу ( ст. ст. 87-89 Закону України "Про нотаріат"). Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України. Справи, пов'язані з оскарженням виконавчого напису нотаріуса, не підвідомчі господарським судам.

Якщо заявник оспорює достовірність засвідченого факту, права і обов'язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права і обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальних дій, заяви розглядаються в порядку позовного провадження ( п. 6. поставнови Пленума Верховного Суду України N 2 від 31.01.1992 р. „Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні” ).

В обгрунтвання своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що приватний нотаріус не провів точний аналіз поданих документів від установи банку та запропонував звернути стягнення не враховуючи змін опису та площі зазначеного у позові нерухомого майна, чим порушив ст. ст. 87 - 89 Закону України „Про нотаріат” ( далі Закон ). Тобто, Позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв”язку з тим, що у ньому невірно вказаний опис та площа приміщень та споруд.

Ст. 87 Закону передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону регламентує умови вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зміст виконавчого напису встановлений ст. 89 Закону, згідно з якою у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи ( для громадян ), номери рахунків в установах банків ( для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти ( ст. 50 Закону ).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач не оспорює достовірність засвідченого факту, права і обов'язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхідних для цього, або наявність оспорювання прав і обов'язків, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальних дій, іншими особами.

Отже, спір по цій справі не є спором про право, основаним на вчиненні нотаріальної дії, а тому не повинен вирішуватися господарським судом в порядку позовного провадження.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню у зв”язку з тим, що спір не підлягає вирішення в господарських судах України ( в порядку ГПК України ).

Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, п. 5 ч. 1. ст. 63, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86 ГПК України, ст. ст. 50, 87 - 89 Закону України „Про нотаріат”, п. 6. поставнови Пленума Верховного Суду України N 2 від 31.01.1992 р. „Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні”, п. 21. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. N 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”, суд -

УХВАЛИВ:

Повернути доповнення до позовної заяви без розгляду.

Провадження у справі щодо позовних вимог пов”язаних із визнанням виконавчого напису № 4417 приватного нотаріуса Ярмолюк Маргарити Миколаївни від 16.10.2009 р. таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення - припинити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі „Дімекс” ( м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 19305541 ) з державного бюджету - 85 грн. 00 коп. витрат на державне мито сплачених квитанцією № 000030 від 11.11.2009 р. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених квитанцією № 000027 від 11.11.2009 р., які знаходяться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Суддя І.М. Кощеєв