Рішення № 69045249, 20.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 644/279/17 Головуючий суддя І інстанції Горчакова О. І.

Провадження № 22-ц/790/4464/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Колтунової А.І.,

Кругової С.С.,

за участю секретаря: Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі - продажу квартири, скасування їх державної реєстрації та визнання права власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної Ради народних депутатів міста Харкова від 09.11.1983 № 31 ОСОБА_9, батькові: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_10, було видано ордер від 23.11.1983 № 70817 на право отримання чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказане право ОСОБА_9 (батько) реалізував та вселився разом зі своєю родиною у складі шістьох осіб, а саме: ОСОБА_6 - дружиною, та синами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1. У січні 1994 року всі члени родини Громових взяли участь у безоплатній приватизації вищевказаної квартири, про що органом приватизації житлового фонду Харківського тракторного заводу ім. С. Орджонікідзе видано Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого право приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Харківському міському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10. ІНФОРМАЦІЯ_1 основний квартиронаймач ОСОБА_9 (батько) помер.

Звернувшись до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом, позивачі сини та дружина померлого ОСОБА_9 дізнались, що станом на 31.12.2015 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.1996 № V-04-376-H, укладеного на Харківській універсальній біржі. ОСОБА_8 придбав вищезазначену квартиру у ОСОБА_7, яка, в свою чергу, на той час набула право власності на вказане нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.1994 № 72. Вказаний договір був укладений на Харківській універсальній біржі без відому, згоди та присутності ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

У квартирі АДРЕСА_1, позивачі мешкають з моменту отримання ордеру від 23.11.1983 № 70817 та до теперішнього часу.

У зв*язку з викладеним, позивачі просили: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.01.1994 року № 72, укладений на Харківській універсальній біржі між ОСОБА_9,ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_10, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_7, з іншої сторони; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.04.1996 № V-04-376-H, укладений на Харківській універсальній біржі укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 04.01.1994 року НОМЕР_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового, яким просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 04.01.1994 року НОМЕР_1 - власниками квартири АДРЕСА_1 на дату його видачі були ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10.

ІНФОРМАЦІЯ_1 основний квартиронаймач - ОСОБА_9 помер, про що міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 4 Харківського обласного управління юстиції видано Свідоцтво про смерть від 09.07.2005 серія НОМЕР_2.

Сини померлого ОСОБА_4 ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та дружина померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_6, звернулися 06.12.2016 року до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом. За результатами розгляду вказаних заяв державним нотаріусом заведено спадкову справу №1259/2005.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані правочини нотаріально не посвідчені, дійсними не визнані, право власності на підставі цих угод не зареєстровано, такі угоди не створили правових наслідків, а тому є нікчемними.

Колегія суддів в повній мірі із судом першої інстанції погодитись не може.

Так, за змістом відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 3509 від 06.04.2017 року, згідно наявних архівних матеріалів квартира АДРЕСА_1 Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на праві спільної сумісної власності була зареєстрована за ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.01.1994 року Органом приватизації житлового фонду Харківського транспортного заводу р. НОМЕР_1. Згідно договору купівлі-продажу від 28.01.1994 року право власності на вищезазначену квартиру перейшло від ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 до ОСОБА_7 по договору купівлі-продажу від 28.01.1994, виданого Акціонерним товариством Харківська універсальна біржа р. № 72. Станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради зареєстровано на іншою фізичною особою.

Із відповіді четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 27.01.2016 року № 306/02-14 із посиланням на довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1903877 від 22.12.2015 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Харківській товарній біржі 06.04.1996 року № У-04-376-Н.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт укладання оспорюваних договорів та той факт, що право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Харківській товарній біржі 06.04.1996 року № У-04-376-Н. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано за ОСОБА_8, отже оспорювані правочини мають правові наслідки.

За зверненням позивачів була подана заява про вчинення кримінального правопорушення, вказана заява була внесена до ЄРДР за № 42016221050000020 від 14.03.2016 року, за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України. На даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню триває.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року надано доступ з можливістю вилучення оригіналів документів, а саме: договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Універсальній біржі від 06.04.1996 № V-04-376-H, договору купівлі-продажу від 28.01.1994 року № 72, посвідченого Харківською Універсальною біржею. Описом речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, вилучено: договір купівлі-продажу, зареєстрованій на Універсальній біржі від 06.04.1996 № V-04-376-H; договір купівлі-продажу від 28.01.1994 року № 72.

Зміст оспорюваних правочинів, копії яких містяться в матеріалах справи, та факт їх укладення сторонами не оспорюється.

Встановлено, що договір купівлі-продажу від 28.01.1994 року зареєстрований на Харківській універсальній біржі р. № 72. та договір купівлі-продажу, укладений на Харківській товарній біржі 06.04.1996 року № У-04-376-Н нотаріально посвідчені не були.

Згідно ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК Української РСР, чинного на час укладення оспорюваних угод, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Між тим, за змістом ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року, в редакції, яка була чинна на час укладення оспорюваних правочинів, членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного, за здійсненням угоди, дня. Угода вважається укладеною, з моменту її реєстрації на біржі. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Водночас, виходячи з положень ст. 227 Цивільного кодексу УРСР, нотаріальна форма договору купівлі-продажу нерухомого майна є обов'язковою.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» зі змінами та доповненнями роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

Оскільки учасники угоди купівлі-продажу від 28.01.1994 року, укладеній на Харківській універсальній біржі р. № 72, членами біржі або брокерами не були, тому ця угода не може бути визнана біржовою операцією у відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року.

За таких обставин, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 28.01.1994 року, укладеного на Харківській універсальній біржі р. № 72 недійсним, як такого, що не відповідає вимогам закону, а саме ст. 227 ЦК УРСР.

Про застосування позовної давності відповідачі не заявляли.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зіст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Отже, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК.

Позивачі не заявляли вимоги про витребування майна від ОСОБА_8

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Харківській товарній біржі 06.04.1996 року № У-04-376-Н оскільки позивачі не є сторонами цього договору, не позбавлені можливості позиватися про захист свого права власності у належний спосіб.

Оскільки ОСОБА_7 на даний час не зареєстрована власником спірного нерухомого майна, то відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності за нею.

Оскільки спірне нерухоме майно на цей час не витребувано у ОСОБА_8, то відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування за ним державної реєстрації та для визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачами.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 2, 3, ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017 року -скасувати.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 28.01.1994 рок № 72 на Харківській універсальній біржі між ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої сторони.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

С.С. Кругова