Рішення № 6904501, 01.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.09р. Справа № 25/203-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький Торгівельний Дім "Белшина", м. Донецьк до Приватного підприємства "ДОКА", м. Дніпропетровськ про стягнення 1 853 098,08 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: директор Абрамчук Л.М. - протокол №8 від 12.05.09р.

Петунин М.В. - дов. № б/н від 11.08.09р.

від відповідача: Карпенко О.І. - дов. №78 від 25.09.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 1 853 098,08 грн. за договором № 12-09-1 від 28.01.2009р.

02.11.2009р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог на суму 25200,00грн., на яку між сторонами було проведено залік зустрічних грошових зобов’язань.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань по оплаті поставленого товару по договору поставки № 12-09-1 від 28.01.2009р. та ст.ст. 16, 526 ЦК України.

Позивачем, також було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 1 853 098,08 грн., які знаходяться на рахунках останнього.

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що ним не укладалося з позивачем договору № 12-09-1 від 28.01.2009р., отже умови оплати поставленого товару не були відповідачем порушені. Відповідач, також зазначає, що позивачем не доведено направлення відповідачу вимоги про оплату поставленого товару та вартості поставленого товару у тому розмірі, що позивач вимагає сплатити, оскільки відповідачу було передано інший комплект накладних, які містять іншу вартість товару ніж у накладних, наданих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до умов договору № 12-09-1 від 28.01.2009р. позивач (постачальник) здійснив поставку відповідачу автомобільних шин виробництва ВАТ „Белшина” на загальну суму 2153098,08грн., що підтверджується довіреністю на одержання ТМЦ відповідача № 2-1 від 05.02.2009р. та наступними видатковими накладними, які підписані представниками сторін: від 05.02.2009р. № 18/1 на суму 365 194.80 грн.; від 05.02.2009р. № 18/2 на суму 375 601,20 грн; від 05.02.2009р. № 18/3 на суму 339 172,80 грн; від 05.02.2009р. № 18/4 на суму 331091,28 грн; від 05.02.2009р. № 18/5 на суму 365 997,60 грн.; від 09.02.2009р. № 25/1 на суму 376 040,40 грн., а також відповідними товаротранспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 3.1. договору № 12-09-1 від 28.01.2009р., оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачеві товар до одержання передоплати за нього, який відповідачем 09.02.2009р. було оплачено частково у сумі 300000,00грн., що сторонами не заперечується.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений по договору товар становила 1853098,08грн.

11.08.2009р. позивачем була направлена відповідачу вимога про сплату заборгованості по договору № 12-09-1 від 28.01.2009р. у сумі 1853098,08грн., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення позивачу вимоги 27.08.2009р. та поштовими описами вкладення і поштовою квитанцією.

На вимогу суду між сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків по договору станом на 18.11.2009р. згідно з яким за даними позивача заборгованість відповідача становить 1802898,08грн. При цьому враховано, що між сторонами було проведено залік зустрічних грошових зобов’язань по договору № 12-09-1 від 28.01.2009р. та по договору № 324 від 25.06.2009р., укладених між сторонами на загальну суму 50200,грн.., що також підтверджено сторонами у судовому засіданні. За даними відповідача його заборгованість за договором перед позивачем становить 1506721,08грн.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем помилково було передано відповідачу два комплекти видаткових накладних, у яких різнилися суми ПДВ, нараховані на вартість переданих автошин, що і стало підставою для визначення відповідачем своєї заборгованості у меншому розмірі. Обидва комплекти накладних були підписані сторонами та ціна товару визначена у накладених є однаковою, тобто розбіжності стосуються саме розміру ПДВ.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог позивача у розмірі 1802898,08грн., оскільки саме в накладних, які стали підставою для пред’явлення даного позову розмір ПДВ визначено у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, що також підтверджується довідкою ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 19.08.2009р. № 29229 та податковми накладними, які були передані позивачем відповідачу. У накладних же, на які посилається відповідач розмір ПДВ визначено за іншою ставкою ПДВ, ніж яка встановлена Законом України „Про податок на додану вартість”.

Також, необґрунтованими є посилання позивача на не укладення між сторонами договору № 12-09-1 від 28.01.2009р., оскільки матеріалами справи підтверджується його виконання позивачем та часткове виконання відповідачем. Окрім того, між сторонами було укладено додаткову угоду до цього договору від 22.06.2009р., видаткові накладні містять інформацію щодо здійснення поставки саме за договором № 12-09-1 від 28.01.2009р., між сторонами було проведено залік взаєморозрахунків за цим договором. Укладення ж договору шляхом обміну факсограмами не суперечить ч. 1 ст. 181 ГК України.

Отже, на час розгляду справи, заборгованість відповідача за поставлені позивачем автошини, враховуючи здійснення між сторонами зарахування зустрічних грошових вимог та приписи ст. 601 ЦК України, становить 1802898,08грн., включаючи ПДВ. Доказів сплати зазначеної заборгованості на час розгляду справи відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 1802898,08грн. В решті ж позову слід відмовити внаслідок припинення зобов’язання відповідача у цій частині зарахуванням.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 18530,99грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. згідно з ст. 49 ГПК України слід віднести на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання ж позивача про забезпечення позову є необґрунтованим належним чином, тому у суду з огляду на приписи ст. 66 ГПК України відсутні правові підстави для його задоволення.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 16, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ДОКА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 2/15, п/р № 26009000001492 в ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 306931, ЄДРПОУ 20234326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький Торгівельний Дім "Белшина" (83001, м. Донецьк, пр-т Театральний, 21, п/р № 26000098723980 в філії «Донецьке РУ ВАТ «Банк Фінанси і Кредит», МФО 335816, ЄДРПОУ 35237656) основний борг у розмірі 1802 898,08грн. та судові витрати по сплаті держмита у сумі 18028,98грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219,89грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано