Ухвала суду № 69042846, 19.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1464/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

19.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Кіселика С.А.

секретар - Бодопрост М.М.

за участю представників сторін, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» завернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову Банк зазначав, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який перейменовано у ПАТ «УкрСиббанк» (далі Банк) та відповідачем 21 березня 2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким банк надав відповідачу у кредит грошові кошти в сумі 17000 доларів США, а відповідач зобовязався повернути кредит не пізніше 20 березня 2018 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти.

Відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, у звязку з чим утворилась заборгованість. Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року з відповідача на користь банку було стягнуто заборгованість станом на 04 січня 2010 року у розмірі 129324 грн.69 коп..

Виконання вказаного рішення було відстрочено ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року строком на 60 місяців зі сплатою 2178,94 грн. щомісячно з 11 травня 2011 року по 11травня 2016 року. В рахунок погашення заборгованості надійшли кошти від відповідача в сумі 125400 грн., з яких погашено судові витрати, проценти у розмірі 1313,13 доларів США та кредит у розмірі 10173,27 доларів США. Проте, станом на 28 лютого 2017 року залишаються невиконаними зобовязання по сплаті кредиту у розмірі 4701,68 дол.США, процентів за строк з 04 січня 2010 по 28 лютого 2017 року у розмірі 12125.40 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 12 травня 2016 по 28 лютого 2017 року у сумі 13606,38 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за строк з 28 лютого 2016 року по 25 січня 2017 року у розмірі 103843,38 грн..

Банк просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, що не була предметом розгляду попереднім судом, а саме процентів за користування кредитом за строк з 04 січня 2010 року по 28 лютого 2017 року в сумі 12125,40 доларів; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 12 травня 2016 року по 28лютого 2017 року в сумі 13606,38 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 28 лютого 2016 року по 25 січня 2017 року в сумі 103843,38 грн. (а.с.2-3).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку проценти за користування кредитом за кредитним договором від 21 березня 2008 року у сумі 2066,90 доларів США та 1600 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.108-113).

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності, не врахував розстрочку виконання рішення суду про стягнення заборгованості, не взяв до уваги, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами ,повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, а також не врахував, що строк виконання зобовязання за кредитним договором визначено - 20 березня 2018 року (а.с.135-141).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що судовим рішенням вся кредитна заборгованість була стягнута, тому договірні правовідносини між сторонами припинились. Суд не врахував, що строк позовної давності у три роки закінчився 31 серпня 2013 року, тому вимоги Банку задоволенню не підлягають(а.с.123-127).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Банку підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та заперечив проти доводів апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 21 березня 2008 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11318754000, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на споживчі потреби в сумі 17000 доларів США, зі встановленням за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентної ставки в розмірі 13,90 % річних, яка підлягає після закінчення цього строку перегляду, а також з погашенням кредиту у відповідності до графіка та з кінцевим терміном повернення кредиту до 20 березня 2018 року (а.с.4-13).

Кошти в сумі 17000 доларів США, еквівалент в гривнях 85850, відповідачем отримано, що ним не заперечується.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов вказаного кредитного договору, рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 31 серпня 2010 року, з ОСОБА_2 на користь Банку було стягнуто загальну заборгованість за кредитним договором, яка станом на 04 січня 2010 року становила 129824,69 грн., з яких:

-заборгованість за простроченим кредитом 14874,95 дол.США, що еквівалентно 118776,48 грн.;

-заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 1257,69 дол.США, що еквівалентно 10042,65 грн.

-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 224,94 грн.;

-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом 280,62 грн.(а.с.14-15).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2011 року, розстрочено виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2010 року строком на 60 місяців, зі сплатою 2178,94 грн. щомісячно (а.с.16-17,18-19).

На виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2010 року відповідач сплатив всього 125400 грн., з яких погашено судові витрати в сумі 1413,25 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 1313,13 дол.США та кредит у розмірі 10173.27 дол.США.

Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Світловодського МРУЮ від 12 березня 2016 року виконавче провадження закінчено, оскільки боржником ОСОБА_2 борг сплачено у повному обсязі (а.с.78).

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч.2 ст.1050 ЦК України).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Пунктами 3.1.3,6.1.2. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 цього договору.

Відповідно до пункту 6.2. кредитного договору в разі застосування Банком права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит, Банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит обовязковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32-го календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що Банк направив за адресою позичальника вимогу про порушення зобовязань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених Банком порушень зобовязань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вказаної вимоги Банку.

Матеріалами справи підтверджується, що умови кредитного договору боржник виконував неналежним чином. У звязку з цим Банк направив відповідачу письмову вимогу 05 жовтня 2009 року за № 278 в порядку, передбаченому пунктом 6.2. кредитного договору про виконання зобовязань за кредитним договором у повному обсязі, яку відповідач отримав 06 жовтня 2010 року особисто (а.с.101).

Ці обставини також встановлені рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2010 року , яке набрало законної сили, у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги Банку про те, що суд не взяв до уваги умови кредитного договору про обовязок відповідача здійснювати щомісячні платежі, а також не прийняв до уваги, що зміст зобовязання повернення позики у повному обсязі визначено кредитним договором у строк не пізніше 20 березня 2018 року, тому банк не пропустив позовну давність, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настаннястроку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредитудостроково.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом № 278 від 05 жовтня 2009 року, яку ОСОБА_2 отримав особисто 06 жовтня 2009 року, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України є зміною строку виконання основного зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, у справі № 6-2251цс16 від 09 листопада 2016 року, що відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для судів України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі у розділі 6 питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Оскільки відповідач не виконував умови договору, виникла прострочена заборгованість на 01 жовтня 2009 року, про що банк повідомив 05 жовтня 2009 року, то відповідно до п.6.2 кредитного договору строк виконання основного зобов'язання є зміненим, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 32 календарні дні з часу отримання вимоги банку, тобто 07 листопада 2009 року. Після зміни строку виконання зобовязання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача за довіреністю подав до суду заяву про застосування до вимог банку строку позовної давності (а.с.77,76,96).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 достроково заборгованість по кредиту, відсоткам, пені, визначену станом на 04 січня 2010 року.

Згідно з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2016 року, вказане рішення боржник виконав у повному обсязі.

За змістом ст.ст.263,264 ЦК України виконання державною виконавчою службою рішення суду, не зупиняє та не перериває перебігу позовної давності.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що строк позовної давності закінчився 31 серпня 2013 року, тому вимоги банку про стягнення процентів за користування коштами задоволенню не підлягають, є безпідставними.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі до 12 березня 2016 року повернуто не було, проценти за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у справі № 6-249 цс15 від 02 грудня 2015 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягненню з відповідача на користь банку в межах строку позовної давності з урахуванням звернення з позовом до суду 06 березня 2017 року підлягають нараховані проценти за користування кредитними коштами відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з березня 2014 року по час виконання ним рішення суду , тобто по 12 березня 2016 року в сумі 2066,90 дол.США.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року, є безпідставними.

Як свідчать матеріали справи, Банк предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й предявив позов до боржника протягом трьох років, від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

У справі № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року правовий висновок Верховного Суду України висловлено щодо обставин, коли кредитор Банк, звернувся до суду із позовом до боржника з пропуском цього строку. Отже цей висновок зроблено у справі з іншими обставинами, тому він не підлягає застосуванню у даній справі.

Доводи Банку про те, що проценти за користування кредитом підлягають до стягнення за період з 04 січня 2010 року не грунтуються на положеннях ст.ст. 256, 257, 260, ч.1,ч.5 ст.261 ЦК України, тому висновків суду щодо часткового задоволення цих вимог, не спростовують.

Оскільки кошти за кредитним договором було повернуто 12 березня 2016 року, а Банк просив стягнути пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 12 травня 2016 року по 28 лютого 2017 року, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 28 лютого 2016 року по 25 січня 2017 року, суд прийшов до правильного висновку про безпідставність вказаних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Банку такого висновку суду не спростовують, є такими, що не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційні скарги Банку та відповідача підлягають відхиленню. А рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315,319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т. М.Авраменко

ОСОБА_3