Рішення № 6903726, 25.11.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2009 р.Справа № 3/82-38. за позовом дочірнього підприємства „Солокія-Сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВТП Солокія”, м. Львів до відповідача: державного підприємства „Волиньвугілля” в особі відокремленого структурного підрозділу Шахта №1 „Нововолинська”, м. Нововолинськ про стягнення 85119 грн. 57 коп. заборгованості, пені, суми інфляційних та процентів річних

Голова господарського суду Волинської області

Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Волянюк Р.М. –представник (дов. №02 від 24.02.2009р.)

від відповідача: не з’явились

Суть спору: дочірнє підприємство „Солокія-Сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВТП Солокія” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з державного підприємства „Волиньвугілля” в особі відокремленого структурного підрозділу Шахта №1 „Нововолинська” 85119,57 грн., в тому числі 59881,13 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт і послуг (згідно укладених між сторонами договорів постачання №№90, 91 від 27.03.2008р. та договорів підряду №92 від 10.04.2008р., №93 від 09.06.2008р.), 9796,54 грн. штрафних санкцій, 12898,39 грн. суми інфляційних та 2543,51 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2009р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні, ухвалою суду від 11.11.2009р. у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог суду розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача пред’явлені до відповідача позовні вимоги уточнив, у зв’язку з втратою товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей зменшив суму основної заборгованості на 2646,98 грн., здійснив перерахування сум пені, інфляційних, процентів річних та просить суд задовольнити позовні вимоги підприємства на суму 81356,95 грн., що включає в себе 57234,15 грн. основної заборгованості, 9363,50 грн. штрафних санкцій, 12328,23 грн. суми інфляційних нарахувань та 2431,07 грн. трьох процентів річних (клопотання №138 від 24.11.2009р. а.с. 41).

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 27.10.2009р. про порушення провадження у справі та від 11.11.2009р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду відзиву на позовну заяву, доводів та заперечень з приводу пред’явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання відокремлений структурний підрозділ Шахта №1 „Нововолинська” державного підприємства „Волиньвугілля” не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначені ухвали суду направлялись на адресу відповідача: м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 53, рекомендованою кореспонденцією та на адресу суду без вручення адресату не повернулись).

У зв’язку з викладеними обставинами розгляд справи здійснюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у останній матеріалами та документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2008 року між дочірнім підприємством „Солокія-Сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВТП Солокія”, м. Львів та відокремленим структурним підрозділом Шахта №1 „Нововолинська” державного підприємства „Волиньвугілля” було укладено договори постачання за №№90, 91 у відповідності до умов котрих ДП „Солокія-Сервіс” було взято на себе зобов’язання щодо поставки відповідачу товарно-матеріальних цінностей в обумовлених між сторонами асортименті та кількості.

10 квітня 2008 року та 09 червня 2008 року між сторонами у справі було укладено договори №№92, 93 на виконання робіт та надання послуг з виготовлення елементів конструкцій збірних трубопроводів у відповідності до котрих та згідно до додатків №№1 до вказаних договорів позивач зобов’язувався надати відповідачу визначений комплекс послуг та робіт, а останній прийняти їх та оплатити на умовах визначених угодами.

На виконання умов вказаних договорів дочірнім підприємством „Солокія-Сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВТП Солокія” було поставлено відокремленому структурному підрозділу Шахта №1 „Нововолинська” ДП „Волиньвугілля” товарно-матеріальних цінностей та виконано робіт з виготовлення конструкцій збірних трубопроводів на загальну суму 157634,15 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково представником останнього в судовому засіданні оригіналами видаткових накладних №РН-0000007 від 29.05.2008р., №РН-0000008 від 04.06.2008р., специфікаціями до договорів постачання, калькуляціями до договорів на виконання робіт, підписаними між сторонами актами виконаних робіт від 12.06.2008р. та від 08.07.2008р. (а.с. 12, 14, 16, 17, 19-22).

У відповідності до пунктів 6.1 договорів постачання та про виконання робіт №№90-93 відповідач зобов’язувався проводити оплату вартості поставлених позивачем товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт і наданих послуг шляхом проведення стовідсоткової попередньої оплати вартості матеріалів та шістдесяти відсоткової попередньої оплати вартості робіт.

На виконання умов договорів відповідачем було перераховано позивачу лише 100400 грн., решту вартості товарів та виконаних робіт і наданих послуг на суму 57234,15 грн. відокремлений структурний підрозділ Шахта №1 „Нововолинська” ДП „Волиньвугілля” дочірньому підприємству „Солокія-Сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВТП Солокія” не дивлячись на отримання товарів та послуг перерахував у зв’язку з чим заборгував ДП „Солокія-Сервіс” визначену суму.

Викладене виступило підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. При цьому до позовних вимог ДП „Солокія-Сервіс” було включено вимоги відносно стягнення з відповідача, поруч із сумою основної заборгованості 57234,15 грн., 2646,98 грн. заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг з перевезень вантажів, 9796,54 грн. штрафних санкцій, 12898,39 грн. суми інфляційних та 2543,51 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори поставки та договори про виконання робіт і надання послуг предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, поставку позивачем на виконання їх умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт по виготовленню елементів конструкцій трубопроводів, отримання товарів, послуг та робіт відокремленим структурним підрозділу Шахта №1 „Нововолинська” ДП „Волиньвугілля” та не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 57234,15 грн.

Сума заборгованості 57234,15 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, визнана відповідачем у підписаних з позивачем актах звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2009р. та на 01.09.2009р. (а.с. 23, 24), спростована чи заперечена у встановленому порядку не була.

Беручи до уваги те, що заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів в розмірі 2646,98 грн. не підтверджується жодним документальним доказом, що також вбачається із клопотання позивача за №138 від 24.11.2009р., суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Розглянувши позовні вимоги ДП „Солокія-Сервіс” відносно стягнення на його користь з відповідача суми штрафних санкцій, суд вважає, що останні безпідставні та не підлягають до відповідного задоволення.

Викладене пов’язане з тими обставинами, що Викладене пов’язане з тими обставинами, що у відповідності до положень статей 546-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В даному випадку, господарські відносини між сторонами, спрямовані на поставку позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідачу виконання робіт, надання послуг та їх отримання останнім, встановлення строків та порядку проведення належних розрахунків по оплаті товарів і робіт, носять договірний характер. Однак сторонами у встановленому законодавством порядку у договорах постачання №№90, 91 від 27.03.2008р. та договорах на виконання робіт і надання послуг №92 від 10.04.2008р., №93 від 09.06.2008р. не було визначено чіткої майнової відповідальності сторін, встановлення тієї чи іншої відповідальності в якості санкції за невиконання або неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за весь період існування заборгованості було нараховано відповідачу 12898,39 грн. суми інфляційних та 2543,51 грн. трьох процентів річних, згідно з уточненими позовними вимогами вказані суми становлять відповідно 12328,23 грн. та 2431,07 грн.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення в уточненому позивачем розмірі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об’ємі за рахунок відокремленого структурного підрозділу Шахта №1 „Нововолинська” ДП „Волиньвугілля” (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 509, 526, 527, 530, 546-549, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відокремленого структурного підрозділу Шахта №1 „Нововолинська” ДП „Волиньвугілля” (м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 53, р/р 2600632221537 в Нововолинському відділенні Промінвестбанку, МФО 303310, код ЄДРПОУ 00176242) на користь дочірнього підприємства „Солокія-Сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВТП Солокія” (м. Львів, вул. Вояків УПА, 57а/1, р/р 260053011097/980 в філії Львівського міського відділення №5319 ВАТ „Ощадбанк”, МФО 385048, код ЄДРПОУ 25550500) 57234,15 грн. заборгованості, 12328,23 грн. суми інфляційних нарахувань, 2431,07 грн. трьох процентів річних, а всього 71993,45 грн., 719,94 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 199,61 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Голова господарського суду

          Волинської області В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 26.11.2009р.