Постанова № 69036719, 21.09.2017, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/793/17

Провадження № 2-а/492/22/17

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Арциз Одеської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просила суд скасувати постанову № 267 від 14.06.2017 року, посилаючись на те, що зазначена постанова складена особою, яка не є головним інспектором будівельного нагляду в області, справа про адміністративне правопорушення розглядалася не за місцем його вчинення. Крім того, позивачка вказує на те, що протокол та постанова містять розбіжності в нормі права, а саме: протокол про адміністративне правопорушення складений за ч. 7 ст. 96 КУпАП, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП, у зв'язку з чим позивачка змучена звернутися до суду із вказаним позовом.

Представник позивачки в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду не з'являвся, клопотання про розгляд справи у його відсутність не подавав, про причини неявки суд також не повідомляв.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають зі спорів фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності, які повинні розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил буд. АДРЕСА_1, за наслідком якої складено акт від 14.03.2017 року, в якому зазначено, що позивачкою виконувалися роботи з поточного ремонту, а саме: заміни вікон, ремонту підлоги та стелі (а. с. 5). Також, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил буд. АДРЕСА_1, за наслідком якої складено акт від 01.06.2017 року, в якому зазначено, що позивачкою виконуються будівельно-монтажні роботи з реконструкції без отримання будь-якого документу дозвільного характеру, що надає право на виконання будівельних робіт (а. с. 6-7).

Враховуючи зазначені в акті перевірки порушення від 01.06.2017 року, відповідачем видано припис позивачці про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, згідно якого позивачці необхідно було негайно зупинити виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції, терміном до 01.07.2017 року (а. с. 8-9).

01.06.2017 року посадовою особою Державної архітектурно-будівельною інспекції України Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 96 КУпАП (а. с. 10-11).

14 вересня 2017 року постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі В.П. № 267 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була притягнена до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн. (а. с. 12-13).

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та Законами України.

У відповідності до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом, передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В силу ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (з відповідними змінами та доповненнями) судам роз'яснено, що розглядаючи відповідно до ст. 293 КУпАП скаргу або протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

Відповідно до ч. 7 ст. 96 КУпАП ( в редакції чинній станом на час складення адміністративного протоколу) передбачена відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчиненні щодо об'єктів ІІ категорії складеності.

Частиною 5 статті 96 КУпАП (в редакції чинній станом на момент складення адміністративного протоколу) передбачена відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.

Згідно частини 1 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17.01.2017 року № 1817-19, який набрав чинності з 10 червня 2017 року п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

У відповідності до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року по справі № 21-433а14 рішення якого є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суд зазначає, що конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

За таких обставин, ст. 96 КУпАП (в редакції від 07.05.2017 року) погіршує становище позивачки і вводить відповідальність за діяння, за які не було передбачено адміністративної відповідальності, а тому її застосування при притягненні до відповідальності ОСОБА_1 є незаконним.

Крім того, суд вважає, що головний інспектор будівельного нагляду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вийшов за межі адміністративного протоколу, яким визначено відповідальність ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 96 КУпАП (в редакції до 07.05.2017 року) і застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме ч. 5 ст. 96 КУпАП, що є неприпустимим.

За таких обставин, суд вважає, що головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області при винесенні постанови в справі про адміністративні правопорушення № 267 від 14 вересня 2017 року не дотримано вимог ст. 280 КУпАП, а тому вважає вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, такими, що знайшли соє підтвердження в судовому засіданні, тому приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Нормою ч. 2 ст. 71 КАС України доказування законності своїх дій покладено саме на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який вчинив дію, що оспорюється в судовому порядку позивачем.

Отже, в даному випадку, обов'язок доказування вини позивачки у вчиненні правопорушення у сфері порушення законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва покладено на орган від імені, якого посадова особа винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме на Державну архітектурно-будівельною інспекцію України.

Відповідач не надав суду доказів правомірності винесеної ним постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення при розгляді справи по суті, тоді як саме на нього законом покладено обов'язок доказування вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суд зазначає, що питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є виключними повноваженнями відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тому в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. 19, 58 Конституції України, ст. ст. 2, 6-14, 18, 41, 69, 70, 71, 158-163, 166, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7-9, 96, 251, 256, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 267 від 14 червня 2017 року, складену головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі В.П. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 про закриття адміністративної справи - відмовити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі