Рішення № 69035294, 18.09.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/3832/17

Провадження № 2/127/2350/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі - Олійник І.Ю,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом кредитної спілки «Метроном» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,-

В С Т А Н О В И В:

Кредитна спілка «Метроном» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 4 жовтня 2011 року наказом № 42-к від 03.10.2011 року Кредитною спілкою «Метроном» було прийнято на роботу на умовах трудового договору ОСОБА_4, якого призначено на посаду начальника відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном». На даній посадів відповідач працював до 19 червня 2015 року.

Відповідно до умов безстрокового трудового договору, який був укладений між сторонами, працівник несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків по договору та відшкодовує збитки, заподіяні Кредитній спілці «Метроном» у розмірах і порядку, що встановлені діючим законодавством про працю.

21 березня 2013 року ОСОБА_4 від імені відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном», діючи як керівник відділення, уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № К11/13, згідно умов якого останній отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 7100 грн. На забезпечення даного кредитного зобов'язання цього ж числа між ОСОБА_6 та відділенням «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» в особі начальника відділення ОСОБА_4 було иукладено договір поруки № К11/13-П від 21.03.2013 року. За даними умовами договору ОСОБА_6 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_5 в повному обсязі його обов'язків, що виникли з кредитного договору №К11/13 від 21.03.2013. Однак, в 2016 році ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки №К11/13-П від 21.03.2013, так як такий договір ним не укладався. Так, рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 року визнано недійсним договір поруки №К11/13-п від 21.03.2011р., стягнуто судові витрати по оплаті судового збору у сумі 243,60 грн., 900,48 грн. за проведення почеркознавчого дослідження.

Зі змісту даного рішення суду вбачається, що ОСОБА_4 підписав договір поруки як керівник відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном», без особистої участі в укладенні даного правочину іншої сторони ОСОБА_6

З вказаного неналежного виконання своїх трудових обов'язків начальником відділення ОСОБА_4, заподіяно Кредитній спілкі «Метроном» матеріальну шкоду у вигляді відшкодування ОСОБА_6 понесених судових витрат в сумі 1144,08 грн. та сплати виконавчого збору за вчинення виконавчих дій в сумі 184,41 грн. В результаті виявлення даного факту позивачем було притягнуто ОСОБА_4 до матеріальної відповідальності за понесені кредитною спілкою зайвих грошових виплат в сумі 1328,49 грн. Однак, трудові відносини з ОСОБА_4 припинені 19.06.2015 року, тому стягнути дані кошти в досудовому порядку не має можливості. Крім того, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися за правовою допомогою, вартість якої становила 1000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, Кредитна спілка «Метроном» звернулася в суд з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_4 на їх користь 1328,49 грн. матеріальної шкоди, 1600,00 грн. судового збору, 1000,00 грн. витрат на правову допомогу.

До початку розгляду справи по суті представником позивача було подано суду клопотання, відповідно до якого в разі задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Метроном» включити до судових витрат та стягнути з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Метроном» 2500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_3 надала суду письмову заяву з проханням застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що вина ОСОБА_4 не доказана, судові витрати це не є майнова шкода в розумінні ст. 1166 ЦК України. Також зазначили, що предмет спору не являється матеріальною чи майновою шкодою, оскільки стосується стягнення судового та виконавчого збору в порядку виконання судового рішення. Крім того, позивач просить стягнути на його користь 1328,49 грн. матеріальної шкоди з яких 184,41 грн. це сплачений позивачем виконавчий збір за ВП №53157379. Однак, з долученої позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2016 р. вбачається, що розмір виконавчого збору становить 114,41 грн. Тому різниця в сумі по сплаті виконавчого збору не є матеріальною шкодою. Просили відмовити Кредитній спілці «Метроном» в задоволенні даного позову.

Вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справіBellet v. FranceСуд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як зазначалось раніше, представником відповідача ОСОБА_3 було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 131). В судовому засіданні представник пояснила, що початок перебігу позовної давності слід рахувати від рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 2 березня 2016 року по справі № 153/1208/15-ц. Оскільки позовна давність при вирішенні трудових спорів становить три місяці, тому строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущено.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Судом встановлено, що позивачу стало відомо про заподіяння відповідачем йому шкоди з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2016 року, а це 22.12.216 року. Тому, суд вважає за необхідне відраховувати початок позовної давності з 22.12.2016 року. Оскільки Кредитна спілка «Метроном» звернулася в суд з даним позовом 20.02.2017 року, то суд приходить до висновку, що позивачем не порушено термін звернення до суду з даним позовом.

Суд не приймає до уваги твердження представників відповідача, що початок перебігу позовної давності слід рахувати від рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 2 березня 2016 року по справі № 153/1208/15-ц, оскільки зі змісту даного рішення вбачається, що представник Кредитної спілки «Метроном» був відсутній при ухваленні даного рішення. Таким чином, позивачу не було відомо про завдання ОСОБА_4 йому шкоди.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності, задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідача ОСОБА_4 було призначено на посаду начальника відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» за сумісництвом з окладом згідно штатного розпису з 04.10.2011 року. Даний факт підтверджується наказом №42-к від 03.10.2011 року «Про прийняття нових працівників» (а.с. 5). Оклад відповідача в квітні, травні 2015 року становив 1 500,00 грн. (а.с. 26).

Згідно трудового договору № 11 від 04.10.2011 року, укладеного між Кредитною спілкою «Метроном» та ОСОБА_4, останній прийняв на себе обовязки по посаді «Начальник відділення» Відділення «Ямпільське» КС «Метроном» і зобовязався особистими діями забезпечити роботу кредитної спілки відповідно до напрямків діяльності, визначених його Посадовою інструкцією, що є невідємною частиною його договору. Трудовий договір є безстроковим (а.с. 6-7).

Пунктом 6.2. вказаного трудового договору визначено, що працівник несе дисциплінарну та матеріальну відповідальність за належне виконання своїх обовязків по договору, та відшкодовує збитки, заподіяні ним КС «Метроном», у розмірах і порядку, що встановлені діючим законодавством про працю України.

Рішення про притягнення працівника до відповідальності або про неналежне виконання ним своїх обовязків і заподіяння шкоди КС «Метроном» приймаються Головою правління (п. 6.3. трудового договору).

Згідно п.п. 1.3, 5.1, 5.3, 6.5 Положення про Відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» (а.с. 18-19), дане Відділення не є юридичною особою та діє під керівництвом органів управління Кредитної спілки, користується правами та виконує функції, передбачені цим Положенням. Керівництво поточною діяльністю Відділення здійснює Начальник, який підпорядковується в своїй діяльності Голові правління Кредитної спілки. Начальник Відділення організовує поточну діяльність Відділення; в межах повноважень, визначених в довіреності Голови правління, підписує від імені Кредитної спілки договори та інші угоди. Для прийняття рішення про надання або ненадання кредитів членам Кредитної спілки через Відділення, заяви на отримання кредиту та інші документи, необхідні для прийняття рішення про надання кредиту передаються Відділенням до Кредитної спілки. Рішення про надання або ненадання кредиту приймається відповідним органом управління відповідно до Статуту Кредитної спілки та рішень Спостережної ради.Копія документу, яким оформлюється рішення про надання або ненадання кредиту передається до відділення.

Як вбачається з Посадової інструкції начальника Відділення (а.с. 20), за довіреністю Голови правління має право укладати від імені Кредитної спілки будь-які угоди, вчиняти від імені кредитної спілки будь-які правомірні дії, що тягнуть за собою набуття, зміну чи припинення цивільно-правових та інших прав та обовязків кредитної спілки, з урахуванням статуту та внутрішніх положень кредитної спілки, що не перевищують прав Голови правління. Начальник відділення кредитної спілки несе персональну відповідальність за результати роботи відділення згідно повноважень визначених законами, іншими нормативно-правовими актами, цією інструкцією, статутом та внутрішніми положеннями кредитної спілки.

Матеріалами справи встановлено, що 21 березня 2013 року між Відділенням «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» , в особі Начальника відділення ОСОБА_4, та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № К11/13-п (а.с. 8-9). Відповідно до умов договору ОСОБА_6 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_7 в повному обсязі усіх його обовязків, що виникли з кредитного договору №К11/13 від 21.03.2013 року та за будь-якими додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені у майбутньому. Даний договір був підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Відповідно до рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 2 березня 2016 року по справі № 153/1208/15-ц позов ОСОБА_6 до Кредитної спілки «Метроном», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки було задоволено частково (а.с. 10-11). Визнано недійсним договір поруки №К11/13-п від 21 березня 2013 року, укладений у місті Ямпіль між відділенням «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» в особі начальника відділення ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Стягнуто із Кредитної спілки «Метроном» на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 243 гривні 60 копійок, а також 900 гривень 48 копійок за проведення почеркознавчого дослідження простої складності, а всього 1144 гривні 08 копійок. Дане рішення суду вступило в законну силу 12.03.2016 року.

Зі змісту даного рішення вбачається, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №404-П від 06 січня 2016 року підпис у графі «Поручитель» в оригіналі договору поруки №К11/13-п укладеному між відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» в особі начальника відділення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 21 березня 2013 року, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_6 у правовідносинах з відповідачем КС «Метроном» не перебував та договору поруки не укладав, зобовязань ніяких на себе не брав. Судом встановлено, що підпис у графі «Поручитель» в оригіналі договору поруки №К11/13-п від 21.03.2013 року виконаний не позивачем ОСОБА_6, а іншою особою.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до … остаточного рішення суду.

Таким чином, даним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_5 без відома і дозволу ОСОБА_6, з метою отримання кредиту та забезпечення виконання зобовязання по споживчому кредиту, використав його персональні данні при укладенні кредитного договору з Кредитною спілкою «Метроном» у м. Ямпіль. У свою чергу, керівник вище вказаного відділення ОСОБА_4 прийняв відповідні документи без особистої присутності ОСОБА_6 та додав до матеріалів кредитного договору як такі, що відповідають дійсності. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 404-П від 06.01.2016 підпис в договорі поруки виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

За вищевказаним судовим рішенням Ямпільським районним судом Вінницької області 01.12.2016 року видано виконачий лист № 153/1208/15-ц.

Встановлено судом і те, що виконавче провадження за виконавчим листом № 153/1208/15-ц, виданого 01.12.2016 року Ямпільським районним судом Вінницької області, відкрито головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_8 21.12.2016 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 53157379 (а.с. 27). Зі змісту даної постанови вбачається, що з КС «Метроном» слід стягнути на користь ОСОБА_6 борг в сумі 1144,08 грн., а також в дохід держави виконавчий збір в сумі 114,41 грн.

З платіжного доручення № 296 від 23.12.2016 року, суд вбачає, що позивачем було перераховано на рахунок стягувача ОСОБА_6 1144,08 грн. боргу згідно виконавчого провадження № 53157379 (а.с. 12). Також позивачем було сплачено заборгованість по виконавчому провадженню № 53157379 в розмірі 184,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 23.12.2016 року. Отже,рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 2 березня 2016 року по справі № 153/1208/15-ц позивачем було виконане в повному обсязі.

Щодо заперечень представників відповідача щодо розміру виконавчого збору 184,41 грн., то суд зазначає, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику необхідно було сплатити 114,41 грн. виконавчого збору. Однак, відповідно до пояснень представника позивача їм також було нараховано ще 70,00 грн. виконавчих витрат, про які не зазначалось в даній постанові.

Слід зазначити, що наказом № 14.2-к від 19 червня 2015 року начальника відділення ОСОБА_4 було звільнено з 19.06.2015 року відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, а саме розпорядження Кредитної спілки «Метроном» № 16-р від 23.12.2016 року (а.с. 55), що діями, зазначеними в рішенні Ямпільського районного суду Вінницької області від 2 березня 2016 року по справі № 153/1208/15-ц, начальник відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» порушив вимоги ч. 1, 3, 4 ст. 202, п. 2 ч. 1 ст. 208, ч. 2 ст. 207 ЦК України, пунктів 5.1, 5.3 Положення про відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном», пунктів 3.3.2, 4.3.1., 4.3.5. Положення про фінансові послуги Кредитної спілки «Метроном», пунктів 2.10., 4.1. Посадової інструкції начальника відділення, пунктів 1.1., 6.2. трудового договору, що полягало в укладенні останнім договору поруки без особистої участі іншої сторони по договору громадянина ОСОБА_6 В результаті неналежного виконання своїх трудових обов'язків Кредитній спілці «Метроном» заподіяно матеріальної шкоди у вигляді відшкодування ОСОБА_6, понесених останнім на захист своїх порушених прав судових витрат в сумі 1144,08 грн. та сплати виконавчого збору за вчинення виконавчих дій в сумі 184,41 грн. Вказана матеріальна шкода перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку із порушенням трудових обов'язків ОСОБА_4 За таких обставин, враховуючи вимоги ст.ст. 130, 132 КЗпП україни начальник відділення ОСОБА_4 підлягає притягненню до матеріальної відповідальності.

В результаті цього Головою правління КС «Метроном» ОСОБА_9 було притягнуто начальника відділення «Ямпільське» Кредитної спілки «Метроном» до матеріальної відповідальності та стягнуто з останнього завдану Кредитній спілці матеріальну шкоду в розмірі 1328,49 грн. Враховуючи припинення трудових відносин з ОСОБА_4 19.06.2015р., що унеможливлює проведення відрахування завданої останнім шкоди з заробітної плати, стягнення провести шляхом захисту інтересів кредитної спілки в судовому порядку.

Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП України).

Згідно ст. 138КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихстаттею 130цього Кодексу.

Статтею 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП України).

Суд вважає, що на виконання вимогст. 138 КЗпП Українипредставником позивача надано належні і допустимі докази, що доводять порушення ОСОБА_4 трудових обов'язків; розмір заподіяної дійної шкоди КС «Метроном», а також доводять наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем трудових обов'язків і виявленням матеріальну шкоду у розмірі 1328,49 грн.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в розмірі, що не перевищує цей заробіток (перевищує, але законом встановлена відповідальність в межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв'язку з закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було видано розпорядження про стягнення завданої матеріальної шкоди, однак трудові відносини з ОСОБА_4 вже припинені, тому кредитна спілка «Метроном» правомірно звернулася до суду з даним позовом.

Також відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови Пленуму, за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Суд звертає увагу, що матеріалами справи встановлено те, що внаслідок порушення працівником Кредитної спілки «Метроном» - ОСОБА_4 трудових обовязків, позивач змушений був понести зайві грошові витрати, які відповідно до норм законодавства є матеріальною шкодою.

Слід зазначити, що твердження представників відповідача про те, що стягнення судового та виконавчого збору в порядку виконання судового рішення не є матеріальною чи майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України не заслуговують на увагу, з наступних підстав.

Так, загальні умови відповідальності за заподіяння майнової шкоди визначають положення статті 1166ЦК України, виходячи з якої, умовами за якими виникає зобов'язання по відшкодуванню майнової шкоди є: наявність шкоди, протиправна дія (бездіяльність), вина особи, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою. Слід зазначити,що предметом розгляду даної справи є саме відшкодування матеріальної шкоди (грошових коштів), завданої працівником, а в даному випадку ОСОБА_4, під час виконання ним своїх трудових обовязків на посаді начальника відділення «Ямпільське» КС «Метроном».

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, що позивач відшкодував шкоду завдану його працівником ОСОБА_4, тому Кредитна спілка «Метроном» має право зворотної вимоги до ОСОБА_4

З платіжних доручень, суд вбачає, що позивачем було виплачено 1328,49 грн. (1144,08 грн. - оплата боргу ОСОБА_6 та 184,41 грн. виконавчий збір) за виконавчим провадження № 53157379, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Метроном».

Суд не приймає до уваги рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.12.2015 року (справа № 153/562/15-ц), рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.12.2015 року (справа № 127/16611/15-ц), рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.03.2016 року (справа № 127/16611/15-ц), виконавчий лист № 127/16611/15-ц та витяг з реєстру заяв про злочин, надані представниками відповідача, та як вони не стосуються підстав та предмету позову.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення судового та витрат на правову допомогу. То судом враховано наступне.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею першою Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, щорозмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути:

- 1600,00 грн. витрат на оплату судового збору, що підтверджені платіжним дорученням № 348 від 14.02.2017 року;

- 2500,00 грн. витрат на правову допомогу, що підтверджено рахунком-фактурою № 2/10/1-02/2017 від 10.02.2017 р. (а.с. 22), актом виконаних робіт №1 від 10.01.2017 року (а.с. 23), розрахунком розміру винагороди за надання правової допомоги (а.с. 24), рахунком-фактурою № 2/22/1-03/2017 від 22.03.2017 року (а.с. 105), актом виконаних робіт №2 від 28.03.2017 року (а.с. 106), рахунком-фактурою № 2/15/1-05/2017 від 15.05.2017 року (а.с. 107), актом виконаних робіт №3 від 02.06.2017 року (а.с. 108), рахунком-фактурою № 2/20/1-06/2017 від 20.06.2017 року (а.с. 109), актом виконаних робіт № 4 від 21.06.2017 року (а.с. 110), розрахунком розміру винагороди за надання правової допомоги (а.с. 111) та платіжними дорученнями (а.с. 112-114).

Отже, позивачем було понесено судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн, згідно вищевказаних документів, які відповідають вимогамЗакону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Повноваження представника позивача підтверджені належними і допустими доказами, тому підлягають стягненню витрати на правову допомогу з відповідача на користь позивача.

Також, Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 1191 ЦК України, ст.ст. 130, 132, 136, 138, 139, 233 КЗпП України, п.п. 2, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Метроном» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АА№ 866337, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь кредитної спілки «Метроном» (ЄДРПОУ 37159234, р/р № 26508161100002 в ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142) 1328 (тисяча триста двадцять вісім) грн. 49 коп. матеріальної шкоди, 1600 (тисяча шістсот) грн. витрат на оплату судового збору та 2500 (дві тиясі пятсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: