Ухвала суду № 69034849, 12.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року, клопотання про зупинення виконання судових рішень у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Виноградівський районний суд Закарпатської області рішенням від 5 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовив.

Апеляційний суд Закарпатської області 18 листопада 2016 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив: стягнув з ОСОБА_4 на користь товариства 375 тис. 925 грн 94 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається зі 197 тис. 13 грн 94 коп. заборгованості за тілом кредиту та 178 тис. 911 грн 80 коп. заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Стягнув з ОСОБА_4 на користь товариства 11 тис. 841 грн 64 коп. судового збору.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року залишила без змін.

28 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 509, статей 510, 611, частини другої статті 625, частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня, 1 жовтня, 10 і 17 грудня 2014 року, 14 і 21 січня, 4 березня 2015 року, а також на постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 29 травня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції, залишивши без змін рішення апеляційного суду, погодився з його висновком про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_4 з огляду на те, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності доказів його виконання не припиняє кредитні правовідносини та не позбавляє кредитора права вимагати стягнення заборгованості з боржника в повному обсязі, а також не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.

При цьому суд касаційної інстанції погодився і з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог до поручителя ОСОБА_5, оскільки, пред'явивши вимогу до боржника про повне дострокове погашення заборгованості у 2013 році, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців із цієї дати, проте позов пред'явлено лише 17 серпня 2016 року.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалах від 23 липня, 1 жовтня і 10 грудня 2014 року, 14 і 21 січня, 4 березня 2015 року суд касаційної інстанції, направивши справи на новий розгляд, указав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ;

- в ухвалі від 17 грудня 2014 року суд касаційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки банк при зверненні до суду надав розрахунок нарахованих процентів та комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань і штрафів саме з дати укладання кредитного договору, тобто за той самий період, за який відповідним судовим наказом уже було стягнуто зазначену суму заборгованості. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є і судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом з тим виникає грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів у повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого зумовлює відповідальність, установлену положеннями статті 625 ЦК України.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Постанова Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, на яку також посилається заявник, не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки не є судовим рішенням суду касаційної інстанції.

Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.

Отже, відсутні й правові підстави для зупинення виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відмовити.

Клопотання про зупинення виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко