Постанова № 69034575, 31.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"31" серпня 2011 р. № 2а- 6683/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №01-62юр18028 від 12.10.2010р.);

за участі представника позивача ОСОБА_2 (довіреність №01-62юр9700від 07.12.2010р.);

за участі представника відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №19869/10/10-017 від 28.11.2008р),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові зі збільшення суми грошового зобов'язання позивачу по податку на прибуток на 10 093,00 грн. за основним платежем та 5046,50 грн. за штрафними санкціями податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25.05.11 та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.11.

- Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові зі збільшення суми грошового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість на 8 728,00 грн. за основним платежем та 4 038,50 грн. за штрафними санкціями податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 25.05.11 та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.11.

- Судові витрати по справі віднести на рахунок відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень законодавчо визначених підстав для прийняття спірних податкових повідомлень рішень, складений за наслідками проведеної перевірки акт містить помилкові висновки податкового органу, оскільки порушень, які відображені в акті перевірки, підприємство не скоїло, первинні документи підтвердження здійснення господарської діяльності, що було предметом перевірки надано у достатньому обсязі, первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, товар, що придбавався у контрагентів використовувався позивачем у господарській діяльності, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців., податкові повідомлення - рішення від 24.05.2011 р. № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 прийняті необґрунтовано. Оскільки спірні податкові повідомлення рішення винесено на підставі помилкових висновків, то дані правові акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП) з поданим позовом не погодився.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на те що СДПІ ВПП у м.Харкові було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку АК "Харківобленерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з грудень 2007р.-січень 2011 р, за наслідками якої було складено складено акт від 29.04.2011 № 1230/43-010/00131954 «Про Результати невиїзної документальної позапланової перевірки Акціонерної компанії «Харківобленерго»з питання правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Україна-Спецагро», ТОВ "ТЕХЕНЕРГОРЕСУРС", ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Атос-Інвестгруп», ТОВ «Консаж», ПП фірми "Камертон», ПП „Донком». Висновки акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 29.04.2011 № 1230/43-010/00131954, щодо нікчемності правочинів укладених між АК "Харківобленерго" та ПП «Україна-Спецагро», ТОВ "ТЕХЕНЕРГОРЕСУРС", ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Атос-Інвестгруп», ТОВ «Консаж», ПП фірми "Камертон», ґрунтуються на матеріалах перевірок, що надійшли до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від ДПС в яких обліковуються зазначені контрагенти. В даних матеріалах органами ДПС доведено факт нікчемності правочинів контрагентів АК "Харківобленерго" по ланцюгу постачання. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вважає правочини, укладені між АК "Харківобленерго" та ПП «Україна-Спецагро», ТОВ "ТЕХЕНЕРГОРЕСУРС", ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Атос- Інвестгруп», ТОВ «Консаж», ПП фірми "Камертон»нікчемними, оскільки останні суперечать моральним засадам суспільства, не мають на меті одержання реального економічного ефекту в результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності, натомість покликані безпідставно набути право на податкову вигоду (безпідставно сформувати податковий кредит) та незаконно заволодіти коштами бюджету у вигляді податку на додану вартість. Згідно з висновками названого акту Акціонерною компанією "Харківобленерго" допущені порушення вимог 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та ст.185.1 ст. 185. п. 188.1 ст.188 , п. 187.1 ст.187, п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями), а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ та валових ватрат віднесені суми податку за взаємовідносинами з ПП «Україна-Спецагро», ТОВ "ТЕХЕНЕРГОРЕСУРС", ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Атос-Інвестгруп», ТОВ «Консаж», ПП фірми "Камертон»по господарським операціям, які фактично не відбулись, що суперечить закону і спричинило " завищення податкового кредиту на 8 728,0 грн, та завищення валових витрат на суму 40374,75 грн. та заниження податку на прибуток на суму 10093,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП у м.Харкові) було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку АК "Харківобленерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з грудень 2007р.-січень 2011 р, за наслідками якої було складено акт від 29.04.2011 № 1230/43-010/00131954 «Про Результати невиїзної документальної позапланової перевірки Акціонерної компанії «Харківобленерго»з питання правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Україна-Спецагро», ТОВ "ТЕХЕНЕРГОРЕСУРС", ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Атос-Інвестгруп», ТОВ «Консаж», ПП фірми "Камертон», ПП „Донком».

Згідно з висновками названого акту встановлено порушення Акціонерною компанією "Харківобленерго" пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та гі.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188 , п. 187.1 ст.187, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., та п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями).

Висновки про порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. п.5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями) зроблені з врахуванням рішення постійної комісії по спірним питанням, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення - рішення: податкові повідомлення-рішення від 24.05.2011 р. № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання АК «Харківобленрго»з податку на прибуток в сумі 10 093,00 грн. за основним платежем та 5 046,50 грн. за штрафними санкціями та по податку на додану вартість на 8 728.00. грн. за основним платежем та 4 038,50 грн. за штрафними санкціями, відповідно.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 29.04.2011 № 1230/43-010/00131954 висновок субєкта владних повноважень про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: формування податкового кредиту з ПДВ в розмірі 8728,00грн. за взаємовідносинами з контрагентами по господарським операціям, які фактично не відбулись.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що у відповідності до письмових пояснень позивача між ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж" та АК "Харківобленерго" (Позивач) письмові договори у формі окремого Документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, не укладались.

Так, між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Консаж" існували відносини за договором поставки продуктів харчування, укладеним шляхом прийняття замовлення до виконання.

Між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 інвестгруп" існували відносини за договором поставки будівельних матеріалів, укладеним шляхом прийняття замовлення до виконання.

Між Позивачем та приватним підприємством "Україна - спецагро" існували відносини за договором поставки запасних частин до механізмів, укладеним шляхом прийнятім замовлення до виконання.

Між Позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 існували відносини та договором поставки електротехнічної продукції укладеним шляхом прийняла замовлення до виконання.

Між Позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 існували відносини за договором з виготовлення та установки воріт в'їзних ПС "Есхар" і виготовлення та установки дверей (тобто відносини за договором підряду), укладеним шляхом прийняття замовлення до виконання.

Отже погодження асортименту, кількості, вартості товару та інших істотних умов договору поставки відбуватись шляхом надіслання покупцем, тобто АК «Харківобленерго»замовлень на адресу постачальників, тобто ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж".

Окрім того, відповідно до наданих позивачем пояснень матеріально-відповідальних осіб (т.1. а.с. 152, а.с. 164, а.с.184. а.с.185, а.с.235)товари нібито прийняті від постачальників відповідали вимогам якості та підтверджувалися супровідною технічною документацією тобто постачальники мали надати покупцю, тобто АК «Харківобленерго»сертифікати(паспорти) якості на товар.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не подав до матеріалів справи ані згаданих заявок, ані сертифікатів якості на товари, котрі б можна було достеменно ідентифікувати стосовно спірного товару.

Суд зауважує, що приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється у відповідності з Інструкцією П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»та у відповідності з Інструкцією П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», разом з тим, жодних доказів дотримання цих умов позивач до суду не подав.

Керуючись статтею 86 КАС України, суд відмічає, що подані позивачем до матеріалів справи поясненя матеріально-відповідальних осіб (т.2. а.с. 1-9, т.с.1 а.с.153, а.с.165, а.с.186, а.с.187, а.с.237 - 250) та акти списання в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами того що саме ТМЦ отримані АК «Харківобленерго»від зазначених постачальників, тобто ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж" використані позивачем в своїй господарській діяльності, а отже висновок податкового органу про неможливість визначити, чи пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача по операціям з зазначениими постачальниками, тобто ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж" є обґрунтованим, а витрати на придбання таких товарів та послуг з урахуванням сум сплаченого ПДВ не відповідають вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, висновок податкового органу про відсутність права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з зазначеними контрагентами є правомірним.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено судом при огляді податкових накладних виписаних ПП "Україна Спецагро" №ук-90 від 04.09.08 на суму 630,00 в т.ч. ПДВ 105,00 грн. та податкова накладна №ук-31 від 05.05.09 на суму 2585,00 в т.ч. ПДВ 430,83 грн. копії яких долучені до матеріалів справи (т.с.1 а.с. 156-157) зазначені документи мають дефекти форми бо з огляду на різку відмінність зразків підпису особи яку зазначено як ОСОБА_5 є сумніви щодо осіб, які виписали такі податкові накладні бо неможливо чітко (достовірно) ідентифікувати осіб, що виписали такі податкові накладні.

Відповідно до п.п. 7.4.5 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг ) не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ. затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, передбачено, що дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера та печаткою.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку, що податкові накладні №ук-90 від 04.09.08 на суму 630,00 в т.ч. ПДВ 105,00 грн. та податкова накладна №ук-31 від 05.05.09 на суму 2585,00 в т.ч. ПДВ 430,83 та видаткові накладні №ук-92 від 04.09.2008 та ук-35 від 05.05.09 виписані від імені ПП "Україна Спецагро" (т.с.1 а.с. 156,157, 159,167) та видаткова №15 від 25.01.2011 на суму 3919,18 грн. у т.ч. ПДВ 653,20(т.с.1 а.с.151) виписана від імені ТОВ «Консаж», не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані особами які не брали участь здійсненні господарської операції або яких неможливо чітко (достовірно) ідентифікувати.

Письмові договори між позивачем та ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж" у формі окремого Документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, не укладались, а отже встановити, на кого з контрагентів покладався обов'язок доставки товару, з наданих документів не можливо.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, доставку здійснювали контрагенти позивача. Однак, як вбачається з податкових накладних, виписаних ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж", транспортні витрати дорівнюють «0».

З огляду на зазначене, зібрані по справі докази не доводять реальність здійснення господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Крім того незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не подав до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів здійснення фізичного переміщення активів від одного субєкта господарювання до іншого, якими відповідно до приписів Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) є товаро-транспортні накладні або подорожні листи, з зазначенням даних осіб котрі здійснювали перевезення вантажу, та характеристик вантажно-розвантажувальних робіт.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд критично ставиться до твердження позивача про реальність господарських операцій між АК «Харківобленерго»та ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж", бо позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності фізичного переміщення активів у просторі та часі від перелічених субєктів господарювання до АК «Харківобленерго», а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

Правова позиція щодо необхідності проведення перевірки своїх контрагентів для майбутньої спільної діяльності викладена також в ОСОБА_6 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначається, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платників податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Провівши системний аналіз норм Закону України Про ПДВ, «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ та податку на прибуток документів, складених за господарськими операціями, які фактично не відбулись, так як для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" такої господарської операції, котра спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та контрагентами ТОВ «ПП "Україна Спецагро", СПДФО ОСОБА_4, ТОВ "ОСОБА_1 інвесгруп», ТОВ "Консаж" не відбувалось, а тому надані позивачем до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Стосовно позовних вимог щодо визнання незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові зі збільшення суми грошового зобов'язання Позивачу по податку на прибуток на 10093,00 гри. за основним платежем та 5046,50 грн. за штрафними санкціями податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25.05.11 та зі збільшення суми грошовою зобов'язання Позивачу по податку на додану вартість на 8728,00 грн за основним платежем та 4 038,50 грн. за штрафними санкціями податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 25.05.11 суд вказує на положення п.10.2 ст.10 Закону №168, яким встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. За таких обставин суд вважає, що обовязки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган. Отже законодавством саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. У випадку якщо податковими органами під час перевірки буде достовірно з використанням належних та допустимих доказів встановлено факти порушення платниками податків податкового законодавства, у тому числі і у звязку із відображенням в обліку результатів господарських операцій, вчинених платниками податків на виконання правочинів, укладених з метою суперечною інтересам держави та суспільства, то визначення у цьому випадку податкових зобовязань є обовязком податкового органу (підпункт 54.3.1. пункту 54.3. статті 54 ПК України).

За загальним правилом в основі дій або бездіяльності субєкта владних повноважень, що суперечать чинному законодавству, лежать певні юридичні факти, субєктивні обставини, застосування яких потягло за собою порушення прав сторони. При цьому такі дії чи бездіяльність носять явний характер, тобто повинні підтверджуватись відповідними доказами.

Доказами в розумінні статті 79 КАС України є документи, листи, телефонограми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (КАС України) закріплено принцип змагальності. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та норми законодавства, суд прийшов до висновку про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача та підставність застосування відповідачем економічних санкцій до позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Шляхом аналізу законодавчої та нормативно-правової бази судом досліджено як дотримання відповідачем процесуального порядку здійснення перевірки, так і відповідність застосування ним норм чинного законодавства з даного питання. Судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування рішення СДПІ ВПП, також судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою субєктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.