Ухвала суду № 69033352, 07.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28891/16ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8886/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» ( далі - Кіностудія), третя особа - Міністерство культури України про визнання права на приватизацію.

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з вищевказаним позовом, де ставили питання про визнання за ними права на приватизацію квартири АДРЕСА_1. Також просили зобов'язати відповідача здійснити приватизацію вказаної квартири у приватну спільну сумісну власність позивачів.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у господарському управлінні (на балансі) Кіностудії, яка належить до сфери управління Міністерства культури України перебуває багатоквартирна жила будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 167 від 02 лютого 1979 року відповідачу було дозволено заселення квартири у зазначеному жилому будинку. Разом з тим, жила будівля за вказаною адресою до цього часу не внесена до реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Шевченківському районі м. Києва. 11.11.1991 року ОСОБА_4 було видано ордер НОМЕР_1 на право зайняття сім'єю із двох осіб житлової площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_4 заселилася у квартиру № 105. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народився син ОСОБА_5 у зв'язку з чим на початку 1992 року спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переселено до квартири №508 де вони проживають до теперішнього часу. Реалізовуючи своє право на житло шляхом набуття у власність у спосіб приватизації квартири, в якій проживають позивачі звернулися до відповідача із заявами від 12 та 21 липня 2016 року про оформлення передачі в приватну спільну сумісну власність квартири № 508 та додали необхідні документи. Однак, відповідач, у порушення ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» не виконав вимоги вказаного закону у визначені строки, відповіді на заяву про оформлення передачі в приватну спільну сумісну власність квартири не надав. Що змусило їх звернулися до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року позовні вимоги були залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивачів подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники судового розгляду будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили ( а.с. 151, 154)

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову з урахуванням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), виходив з того, що порядок передачі жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначено відповідною процедурою щодо передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка проводиться лише уповноваженими на те органами. Зазначаючи також, що будинок ( готель - гуртожиток) в якому знаходиться квартира позивачів не перебуває у власності територіальної громади ( як гуртожиток) і ніколи не перебував, як і не перебуває у господарському управлінні відповідача ( Кіностудії) так як право власності на будинок в липні 2016 року визнано за Міністерством культури України, яке не було залучено до участі в справі при розгляді даного позову.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач вказував на те, що судом було залишено поза увагою те, що відповідачем не було виконано обов'язку щодо приватизації державного житлового фонду який перебуває у нього в господарському управлінні (на балансі), що призвело до невизнання права позивачів на приватизацію квартири наймачами якої вони є та постійно в ній проживають, як наслідок неможливість реалізувати позивачами право на житло.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Згідно до положень ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир ( будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень ( підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом. А саме приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до Акту прийому в експлуатацію державною приймальною комісією завершеного будівництва (реконструкцією) будівлі (споруди) житлово-громадського призначення від 30 вересня 1977 року, прийнято в експлуатацію готель-гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто вказана будівля на момент звернення позивачів до відповідача з заявами про приватизацію продовжувала мати статус готелю - гуртожитку.

За відсутності в матеріалах справи даних про передачу зазначеного приміщення, у власність територіальної громади в статусі гуртожитку приватизація не може здійснюватися за рішенням відповідної територіальної громади з урахуванням особливостей приватизації житлових приміщень згідно із Законом № 3716 -У1 від 08.09.2011 року.

Як встановлено у ході розгляду справи рішенням виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради № 167 від 02 лютого 1979 року було дозволено Київській кіностудії художніх фільмів імені О.П. Довженко після звільнення квартир в гуртожитку на 1 і 2-му поверхах в будинку для малосімейних по АДРЕСА_1, вказані квартири заселити сім'ями згідно з Положенням «Про порядок надання жилої площі в УРСР». Заселення сім'ями таких квартир проводити при умові, якщо вони будуть повністю звільнені на поверсі будинку.

11 листопада 1991 року ОСОБА_4 був виданий ордер НОМЕР_1 на право заняття сім'єю житлової площі у гуртожитку, а саме кімнати АДРЕСА_1 розміром 16,5 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_5, у зв'язку з чим на початку 1992 року останніх було переселено до квартири № 508, де вони проживають до теперішнього часу, згідно довідки з місця проживання про склад родини та прописку, виданою ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» від 24 червня 2016 року.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" законодавчо визначено об'єкти приватизації. А саме до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках ( житлові кімнати, житлові блоки ( секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів ( далі - квартири ( будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Частиною 2 даної статті визначені об'єкти які не підлягають приватизації.

Отже, готель - гуртожиток не визначений положеннями зазначеного вище Закону як такий що може бути об'єктом приватизації.

Посилання позивачів ( осіб що подали апеляційну скаргу) на лист від 16 березня 2015 року № 109/02/31 -2012 в якому Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація вказала, що приватизацію державного житлового фонду по частині будинку АДРЕСА_1 доцільно проводити як квартир у житловому будинку, а не житлових приміщень у гуртожитку, на думку колегії суддів не спростовують висновків суду. Так як матеріали справи не містять у собі доказів, що саме квартира позивачів за № 508 відноситься до тієї частини будинку ( згідно тексту листа) в якій доцільно проводити приватизацію як квартир у жилому будинку.

Крім того для здійснення приватизації як зазначено в листі необхідно прийняти зазначений будинок до комунальної власності м. Києва на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» При цьому Кіностудія має вирішити певний перелік питань та забезпечити подання переліку документів необхідних для здійснення такої передачі.

Також матеріали справи не містять у собі доказів на підтвердження того, що Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація приймала в межах своєї компетенції рішення щодо приватизаційних питань пов'язаних з будівлею АДРЕСА_1. Як і Міністерство культури України, якому Міністерством економічного розвитку було надано роз'яснення, де одним із шляхів вирішення порушеного питання вбачало внесення змін до відповідних нормативно - правових актів, з урахуванням певних особливостей.

Згідно до положень ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

У ході розгляду справи встановлено, що Кіностудія такого органу не створила. Така бездіяльність відповідача на момент розгляду справи не була ніким із учасників ос порена. Питання ( вимоги) щодо зобов'язання створення відповідного органу відповідачем у відповідності до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» також не заявлялися.

Доводами апеляційної скарги було також, що підставою у відмові в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції вказано ненадання до заяв позивачів на приватизацію квартир від 12.07.2016 року та від 21.07.2016 року необхідних документів визначених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 року. Проте такі обставини, на думку апелянта, не відповідають дійсності, оскільки позивачами були надані пакетно необхідні документів для приватизації житла згідно до п. 18 вищезазначеного Положення.

Відтак представник позивачів вважав, що судом неповно було з'ясовано, вибірково не об'єктивно з'ясовані обставини справи, а відтак оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України

Відсутність у рішенні суду першої інстанції конкретизації переліку документів, які не були подані, на думку колегії суддів не можуть бути підставою для задоволення заявлених позивачем вимог. З урахуванням того, що передача квартир ( будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішення відповідних органів приватизації. Підготовка та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир ( будинків) може бути покладено на спеціально створені органи приватизації і саме органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру ( будинок) житлове приміщення у гуртожитку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у відповідності до доводів апеляційної скарги нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 відхилити.

РішенняШевченківськогорайонного суду м. Києва від 19 червня 2017року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена вкасаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: