Рішення № 69029755, 13.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/893/17 Головуючий у І інстанції Косович Т. П.Провадження № 22-ц/780/4475/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 58 13.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Волохова Л.А.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Київпассервіс" на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАВТО», публічного акціонерного товариства «Київпассервіс», третя особа: Тетіївська районна державна адміністрація про визнання права на безкоштовний проїзд та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що вони - ОСОБА_2 як інвалід війни 1 групи, а ОСОБА_3 як особа, яка його супроводжує, мають право на безкоштовний проїзд автобусами міжміських маршрутів незалежно від відстані та місця проживання. 27.04.2017 року ОСОБА_3 звернулася до автостанції «Тетіїв» з проханням видати їм два безкоштовні квитки на маршрут Тетіїв-Київ на 11 годину 40 хвилин 28.04.2017 року. Проте касиром автостанції їм було відмовлено у видачі безкоштовних квитків, натомість видано квитки зі знижкою як інвалідам 2 групи. У зв'язку з цим просять визнати за ними право на безкоштовний проїзд автобусами міжміських маршрутів незалежно від відстані та місця проживання, стягнути з відповідача ПАТ «Київпассервіс» суму сплачених квитків на проїзд за 28.04.2017 року за мінусом автостанційного збору та моральну шкоду в сумі 5000 гривень, а також винести окрему ухвалу щодо скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 133-1 КУпАП, відповідно до якої безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від 8 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року позов задоволено частково, визнато за ОСОБА_2 право на безкоштовний проїзд автобусами міжміських маршрутів незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, визнато за ОСОБА_3, право на безкоштовний проїзд автобусами міжміських маршрутів незалежно від відстані та місця проживання як за особою, яка супроводжує ОСОБА_2, стягнуто з ПАТ «Київпассервіс», на користь ОСОБА_2, вартість сплачених ОСОБА_2 квитків на проїзд маршрутом Тетіїв-Київ за 28.04.2017 року за мінусом авто станційного збору в сумі 108,44 грн., стягнуто з ПАТ «Київпассервіс», на користь ОСОБА_2, моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Київпассервіс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на його незаконність, ненеогрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що права позивачів не було порушено, квитки на автобус були продані належною вартістю відповідно до норми закону. Вважає, що підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди також не було.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачі - ОСОБА_2 як інвалід війни 1 групи, а ОСОБА_3 як особа, яка його супроводжує, мають право на безкоштовний проїзд автобусами міжміських маршрутів незалежно від відстані та місця проживання, а оскільки, саме діями відповідача ПАТ «Київпассервіс» позивачі позбавлені можливості щодо задоволення своїх вимог то вартість квитків підлягає стягненню саме з ПАТ «Київпассервіс». Визначаючи розмір належного позивачу відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходив з засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер, глибину та тривалість моральних страждань, що носили характер душевних переживань з приводу порушення його права на пільговий проїзд, суд вважав, що заявлений ОСОБА_2 позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 2000 гривень, що, на думку суду, є достатнім відшкодуванням понесених позивачем немайнових втрат.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом війни 1 групи як працівник, який став інвалідом внаслідок виконання обов'язків військової служби, та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 2009 року, копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 2015 року (а.с. 6) та копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 144397 від 08.04.2011 року (а.с.14).

Маючи намір здійснити проїзд по маршруту Тетіїв-Київ 28.04.2017 року, ОСОБА_3 як дружина ОСОБА_2 та супроводжуюча його особа, 27.04.2017 року звернулася до автостанції «Тетіїв» з проханням видати їм два безкоштовні квитки на маршрут Тетіїв-Київ на 11 годину 40 хвилин 28.04.2017 року, пред'явивши при цьому посвідчення інваліда війни, видане на ім'я ОСОБА_2. Проте касиром автостанції було відмовлено у видачі безкоштовних квитків, натомість видано квитки зі знижкою як інвалідам 2 групи, що підтверджується копіями виданих квитків від 27.04.2017 року (а.с.16).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік пільг, що надаються інвалідам війни, визначений ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.

Так, відповідно до п. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни надається така пільга як безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи.

Згідно з п. 21 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту. Інвалідам війни та особам, які супроводжують у поїздках інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.

Таким чином, передбачені п. п. 7 та 21 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги є окремими й самостійними та відрізняються, зокрема, за видом транспорту, частотою користування пільгами та порядком їх надання.

Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року установлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

При цьому виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою автомобільний транспорт галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами, а автобус транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що позивачі вирішили придбати квитки на 28.04.2017 року на маршрут Тетіїв-Київ, автобус який здійснював зазначений рейс є міжміським автомобільним транспортом та здійснював міжміський маршрут, а в силу вимог п. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як інвалід війни та його дружина, як особа, що його супроводжує у поїздках мають право на користування міжміським транспортом зазначеного виду у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок отже, відповідач законно відмовив позивачу у здійсненні безкоштовного проїзду та продав їм білети зі знижкою встановленою законом.

Враховуючи наведене, колегія судів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Київпассервіс» про визнання права на безкоштовний проїзд та стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягаю задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київпассервіс" задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАВТО», публічного акціонерного товариства «Київпассервіс», третя особа: Тетіївська районна державна адміністрація про визнання права на безкоштовний проїзд та стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: