Постанова № 69026442, 18.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" вересня 2017 р. Справа № 924/347/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Гудак А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Фомова Т.М. (довіреність №954 від 12.12.2016р.);

відповідача- не з’явився

третьої особи 1- не з’явився;

третьої особи 2- не з’явився;

третьої особи 3- не з’явився;

третьої особи 4- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області апеляційну скаргу Відповідача-Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017р. у справі №924/347/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі

Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком» м.Хмельницький

до Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної

державної адміністрації Хмельницької області

м.Дунаївці Хмельницької обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-

1. Дунаєвецька районна рада м.Дунаївці Хмельницької обл.

2. Дунаєвецька міська рада м.Дунаївці Хмельницької обл.

3. Дунаєвецька селищна рада м.Дунаївці Хмельницької обл.

4. Маківська селищна рада с.Маків Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.

про стягнення 158 409 грн. 19 коп. відшкодування за надані телекомунікаційні послуги,-

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського проце-суального кодексу України. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017р. у справі №924/347/17 (суддя Танасюк О.Є.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в осо-бі Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком» (надалі в тексті – Товариство) до Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області (надалі в тексті – Управління), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача – Дунаєвецька районна рада, Дунаєвецька міська рада, Дунаєвецька селищна рада, Ма-ківська селищна рада про стягнення 158 409 грн. 19 коп. відшкодування за надані телекомуніка-ційні послуги.(т.2, арк.справи 40-43).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, як оператор телеко-мунікацій, надає послуги зв’язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах. За 2016 рік По-зивачем надано послуги зв’язку на пільговій основі. При цьому, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту на-селення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв’язку, які надавались спо-живачам на пільгових умовах є Управління праці та соціального захисту населення, тому саме на останнє покладено обов’язок щодо виконання зобов’язань з оплати наданих послуг зв’язку на пільгових умовах.(т.2, арк.справи 41-42).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Хмельницької області від 12.06. 2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.(т.2, арк.справи 109-111).

Відповідач вказує, що Управління не вправі самостійно реєструвати бюджетні зобов’язан-ня, а тому оскільки у Державному бюджеті асигнування на виконання програм щодо соціального захисту населення не передбачені, то в Управління відсутні кошти для відшкодування Товариству вартості наданих телекомунікаційних послуг.(т.2, арк.справи 110).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017р. поновлено про-пущений строк та прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 107, 108).

28.08.2017р. поштою від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він про-сить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.(т.2, арк.справи 135-143).

Крім того, ухвалою від 30.08.2017р. задоволено клопотання Товариства про проведення су-дового засідання в режимі відеоконференції із господарським судом Хмельницької області.(т.2, арк.справи 148,149).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.09.2017р. представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав свої пояснення.

Відповідач та Треті особи не забезпечили явку своїх представників у призначене на 18.09. 2017р. судове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлена у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 158-164). Однак 15.09.2017р. на адресу суду надійшло клопотання Скарж-ника про розгляд справи без участі його представника.(т.2, арк.справи 165).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що предметом діяльності ПАТ «Укртелеком», зокрема По-зивача – Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком», є надання телекомунікаційних послуг, у тому чис-лі місцевого, міжнародного та рухомого (мобільного) зв’язку, комп’ютерного зв’язку, радіозв’яз-ку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомуніка-ційних додаткових (супутніх) послуг.(т.1, арк.справи 199-201).

Матеріалами справи стверджено, що Управління соціального захисту населення Дунаєвець-кої районної державної адміністрації-платник та ВАТ «Укртелеком»-замовник уклали договір про фінансування пільг населенню від 20.01.2015р. №1 (надалі в тексті – Договір), який регламентує відносини щодо фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання дер-жавних програм соціального захисту населення згідно Закону України «Про державний бюджет України», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціальний захист», Закону Ук-раїни «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Укра-їни», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи», Закону України «Про охорону дитинства», постанови Кабінету міністрів Ук-раїни №256 від 04.03.2002р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджет-тів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за раху-нок субвенцій з державного бюджету», Постанови Кабінету міністрів України №38 від 24.01.2011 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20».(т.1, арк.спра-ви 11-12).

Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.4 Договору, платник зобов’язується забезпечити облік в Єдино-му державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; по мірі надходження субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетам на зазначені цілі у відповідному бюджет-ному році здійснювати розрахунки з замовником у відповідності до Постанови КМУ від 04.03. 2002р. №256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.3 Договору, замовник зобов’язаний надавати громадянам, які мають право, пільги на послуги зв’язку; щомісячно до 3-го числа подавати на паперових або в електрон-них носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою « 2-пільга».

Термін дії договору встановлюється з 01.01.2015р. та діє до 31.12.2015р.(п.6.1 Договору).

Договір підписаний начальниками та скріплений відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 13).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2016р. борг Управління перед Товарист-вом за надані ветеранам війни та праці пільгові послуги зв’язку становив 1 977 грн., про що сторо-ни склали акт звіряння розрахунків, підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. (т.1, арк.справи 10).

Крім того, матеріали справи свідчать, що у період з січня-грудня 2016р. Товариство надало телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 156 432 грн. 19 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, про що свідчать розрахунки видат-ків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг, за 2016 рік разом зі списками грома-дян, які відповідно до законодавства мають пільги, а також яким у вказаний період надавались позивачем телекомунікаційні послуги (за формою « 2 пільга» – компенсуючий орган 680300000000 0018 Відділ соціального забезпечення населення).(т.1, арк.справи 53-196).

Вказані розрахунки із супровідними листами та списками громадян, які відповідно до зако-нодавства мають пільги, а також яким у вказаний період надавались Позивачем телекомунікаційні послуги надсилались Відповідачеві, про що свідчать реєстри поштових відправлень, фіскальні че-ки та повідомлення про вручення поштових відправлень.(т.1, арк.справи 15-41).

Матеріали справи також містять:

- довідку від 19.05.2017р. №1524/01-13/2017р., підписану представниками та скріплену пе-чатками Управління та Товариства про звіряння розрахунків за надані населенню телекомуніка-ційні послуги на пільгових умовах по Дунаєвецькому району Хмельницької області за 2016 рік, з якої вбачається, що погоджена сума відшкодування за 2016 рік становить 156 432 грн. 19 коп.(т.2, арк.справи 15-16).

- лист Товариства від 28.01.2016р. №05/05-323 від 28.01.2016р. щодо роз’яснення механіз-му відшкодування у 2016р. структурними підрозділами з питань соціального захисту населення ви-трат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян з двома примірниками договору на підписання, у відповідь на який листом від 05.02.2016р. №439/01-15/2016 Управління повідомило, що Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не передбачена субвенція на надання пільг з послуг зв’язку окремим категоріям громадян. Тому укладати догово-ри про відшкодування пільг за послуги зв’язку немає фінансової можливості.(т.1, арк.справи 42-43,44).

- лист Управління від 23.06.2016р. №2117/01-04/2016 до Управління фінансів Дунаєвецької районної державної адміністрації про виділення з районного бюджету коштів для відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг на послуги зв’язку Хмельницькою філією ПАТ «Укртелеком» у 2016р.(т.1, арк.справи 212), у відповідь на що, Дунаєвецька районна державна адміністрація лис-том від 19.10.2016р. №2117/01-14/2016 повідомила, що при розгляді та обговоренні на сесії ра-йонної ради проекту рішення «Про внесення змін до районного бюджету у 2016р.» депутатами ра-йонної ради на засіданні постійної комісії з питань планування, бюджету та фінансів дана пропози-ція була відхилена, тому кошти на зазначені цілі не виділялися.(т.1, арк.справи 217).

- інформаційну довідку Управління від 19.05.2017р. №1525/01-13/2017 щодо обсягу забор-гованості, яка склалася перед Хмельницькою філією ПАТ «Укртелеком» за надані пільги окремим категоріям громадян станом 01.01.2017р., вказана заборгованість становить 158 408 грн. 19 коп., в тому числі 1 977 грн. – заборгованість, яка склалася станом на 01.01.2016р.(т.2, арк. справи 13-14).

З матеріалів справи також вбачається, що пропозиція сплатити 137 114 грн. 24 коп. за пері-од з 01.01.2016р. по 01.09.2016р., з яких: 132 987 грн. 19 коп. основна заборгованість, 2 748 грн. 05 коп. інфляційні втрати та 1 379 грн. -3% річних, яка вбачається з претензія Товариства №03/3618 від 06.10.2016р. – залишена Управлінням без відповіді і без задоволення.(т.1, арк.справи 14).

У зв’язку із несплатою Управлінням відшкодування за надані телекомунікаційні послуги Товариство звернулося до суду із позовом про стягнення 158 409 грн. 19 коп. такого відшкодування. Як зазначалося вище, рішенням від 12.06.2017р. господарський суд Хмельницької області задово-лив позов, присудивши до стягнення з Управління на користь Товариства вказану суму.(т.2, арк. справи 40-43).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з ог-ляду на наступне:

Предметом позову є стягнення компенсації за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення.

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сто-рони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чи-ном відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного за-конодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або ін-ших вимог, що звичайно ставляться.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціаль-ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Закону України «Про охорону дитинства» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв’язку.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пі-льги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодав-ства України.(ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації»).

Отже, норми відповідних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним кате-горіям громадян, за якими передбачено безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних пос-луг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондується обов’язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених поста-новою КМУ №295 від 11.04.2012р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг на-даються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач як оператор телекомунікацій, надає послуги зв’язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах.

Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінан-сування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціа-льного захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансуван-ня видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провади-ться за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обся-гів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Ки-єва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів міс-цевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про факти-чно нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів місь-ких рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроене-ргії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утриман-ня будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечис-тот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв’яз-ку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних ста-ціонарних абонентських терміналів та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).(п.5 Порядку).

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, непроведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів Ук-раїни від 11 січня 2005р. №20.

Варто також зазначити, що абз.2 п.12 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за зазна-ченими державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №117 від 29.01.2003р. «Про єдиний дер-жавний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (в редакції чинній на момент ви-никнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають пра-во на пільги (далі – Реєстр), – автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного дер-жавного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі – пільговики).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автоном-ної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київ-ської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту насе-лення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозді-лів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Згідно з п.10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вар-тості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Матеріалами справи стверджується, що Відповідач отримував від Позивача розрахунки за 2016 рік за формою « 2-пільга», а прийнявши вказані розрахунки, не заперечував факту надання по-слуг і підписавши довідку щодо звірки взаєморозрахунків, а також акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2016р. – вчинив дії, які свідчать про визнання боргу. Натомість, із змісту направле-них Позивачу листів вбачається, що такі кошти не відшкодовувались Відповідачем з мотиву, що Державним бюджетом вони не передбачались.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що борг Управління перед Товариством за нада-ні пільги ветеранам війни та праці за послуги зв’язку станом на 01.01.2016р. становить 1 977 грн. При цьому, вказані телекомунікаційні послуги надавалися на підставі не лише законів України, а й договору укладеного сторонами.

А відповідно до інформаційної довідки Управління від 19.05.2017р. №1525/01-13/2017 вба-чається, що заборгованість, яка склалася перед Хмельницькою філією ПАТ «Укртелеком» за нада-ні пільги окремим категоріям громадян станом 01.01.2017р. становить 158 408 грн. 19 коп., в тому числі 1 977 грн. – заборгованість, яка склалася станом на 01.01.2016р.(т.2, арк. справи 13-14).

Вирішуючи даний спір, колегія суддів також приймає до уваги, що пунктом 2.2 Порядку ре-єстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюд-жетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Мініс-терства фінансів України №309 від 02.03.2012р. – розпорядники бюджетних коштів протягом 7 ро-бочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’я-зання.

Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов’язання щодо виплати субси-дій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казна-чейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з дер-жавного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.(ст.102 Бюджетного кодексу України).

З огляду на зазначені приписи законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного виснов-ку, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання дер-жавних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв’язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, тому саме на ньо-го покладено обов’язок з оплати наданих послуг зв’язку на пільгових умовах.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів спра-ви – у 2016 році Позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, обчисливши вар-тість даних послуг в загальній сумі 158 408 грн. 19 коп., в тому числі 1 977 грн. – заборгованість, яка склалася станом на 01.01.2016р. за Договором.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відшкодування Позивачеві такої компенса-ції Відповідачем.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що з у листі від 30.06.2011р. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз’яснило, що деякі програми, які відно-сяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводи-ться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих жит-лово-комунальних послуг та послуг зв’язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із за-конами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначе-них на цю мету бюджетних призначень.

Крім того, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з поста-чальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержад-міністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і облас-ного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають ор-ганам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на ра-хунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та об-ласного значення пропорційно фактичним зобов’язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенса-ційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату про-ведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповід-них платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами су-ми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпоряд-ників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійс-нення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п’яти-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв’язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов’язковості укладення дого-вору про відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін, чим спростовується посилання Скаржника на не укладення договору про надання телекомунікаційних послуг.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактич-ного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних прог-рам соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи част-кове звільнення від обов’язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільго-вих умовах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду Украї-ни від 05.09.2017р. у справі №908/3196/16.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів відхиляє доводи Відпові-дача щодо порушення вимог п.4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Так, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального за-хисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Доводи Відповідача щодо відсутності правових підстав для здійснення відшкодування вит-рат на послуги зв’язку для пільгових категорій через зміни в законодавстві, а саме – відсутністю у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенції з дер-жавного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, відхиляються колегією суддів оскільки за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно якої за-кони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони по-м’якшують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втра-тою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у Відповідача були усі правові підстави для від-шкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.

Крім того, щодо доводів Відповідача про неможливість здійснення вищевказаного відшкоду-вання у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань для таких виплат, колегія суддів зазначає нас-тупне.

Частиною 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для зві-льнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможли-вості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рі-шення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 01 грудня 2004р. № 20 рп/2004, від 09 липня 2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить грома-дян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зо-бов’язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розг-ляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти Ук-раїни» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допу-скається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв’язку з цим, Європейсь-кий Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України «Про Дер-жавний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалю-вали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазначено, що від-сутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підста-вою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012р. у справі №11/446.

Таким чином, відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям грома-дян при цьому, зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знай-шло відображення у постанові від 12.04.2017р. у справі №927/ 1039/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що-до обґрунтованості позовна вимога про стягнення 158 408 грн. 19 коп., яка підлягає задоволенню, тому апеляційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов’язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішен-ня суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржува-ного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної дер-жавної адміністрації Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017р. у справі №924/347/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/347/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.