Постанова № 69026425, 19.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа № 917/1150/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Яцина О.М.

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2635Х/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.08.2017р. у справі

за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Горішні Плавні

до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Горішні Плавні, Полтавська область

про стягнення 48 115,39 грн. - відшкодування переплати пенсії

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянуто позовну заяву Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 48 115,39 грн. - відшкодування переплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.05.2012 року Управлінням було проведено перевірку довідки про заробіток № б/н від 24.01.1994 року (арк. с. 9) за 1992 - 1993 роки виданої Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (в подальшому змінив свою організаційно- правову форму на Приватне акціонерне товариство) (відповідач) на ім'я ОСОБА_2 для призначення пенсії.

При перевірці було встановлено, що дані довідки № б/н від 24.01.1994 року про заробіток для обчислення пенсії не співпадають з даними особових рахунків гр. ОСОБА_2 за рахунок невірно перенесених сум. По результатам перевірки було складено Акт № 182 від 15.05.2012 року (арк. с. 8). Так як ОСОБА_2 працювала касиром-білетером у Палаці культури та творчості, який на час видачі довідки був одним з цехів відповідача, то Акт № 182 був підписаний заступником головного бухгалтера по нарахуванню заробітної плати відповідача Дерев'янко О.В. та заступником головного бухгалтера КП «Комсомольський Палац культури і творчості» Дяченко О.М. без заперечень.

В ході перевірки відповідачем було видано нову довідку на ім'я ОСОБА_2 про заробіток для обчислення пенсії №3117 від 16.05.2012 року за період 1992 - 1993 роки, відомості якої виповідають даним, що містяться у відомостях про заробіток гр. ОСОБА_2 за вказаний період.

Внаслідок надання відповідачем довідки з недостовірними даними, протягом періоду з 01.01.2004 року по 31.07.2012 року гр. ОСОБА_2 виплачувалася пенсія в завищеному розмірі, що призвело до виникнення переплати пенсії на загальну суму 48 115,39 грн., що підтверджується копією розрахунку переплати від 07.11.2013 року №1427/04-03-70/33 (арк. с. 10-11).

На думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати вказану вище суму переплати пенсій, яка виникла внаслідок надання відповідачем довідки з недостовірними даними про заробіток для обчислення пенсії для громадянки ОСОБА_2.

Таким чином, з посиланням на ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 7, 17, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1116 Цивільного кодексу України, позивач просить суд задовольнити його вимоги за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.08.2017р. у справі №917/1150/17 (суддя Тимощенко О.М. ) у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву.

Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.08.2017р. у справі №917/1150/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що на його думку ним пропущено строк позовної давності з поважних причин, серед яких позивач зазначає відсутність фінансування, велике службове навантаження, а також відсутність коштів на сплату судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську зверталось до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до гр. ОСОБА_2 про відшкодування переплати пенсії в сумі 48 115,39 грн. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.04.2016 року у справі №534/1881/1 в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.06.2016 року апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України було відхилено.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську зверталось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення переплати пенсії в сумі 48 115,39 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-1670/7129/12 позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську було залишено судом без розгляду

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Предметом позову у даній справі є стягнення сум переплати пенсії, що виникли в зв'язку з видачею відповідачем довідки про заробіток для обчислення пенсій на ім'я гр. ОСОБА_2 з недостовірними даними.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Таким чином, зважаючи на матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки надмірна виплата сум пенсій відбулася внаслідок подання відповідачем недостовірної довідки, в якій відповідачем було вказано завищені розміри заробітної плати гр. ОСОБА_2., саме відповідач несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно з статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача переплати пенсії виникло у позивача 16.05.2012 року, тобто з наступного дня після виявлення розбіжностей за даними виданої відповідачем довідки про зарплату на підставі складеного позивачем акта перевірки від 15.05.2012 року.

З даним позовом позивач звернувся до суду 14.07.2017 року (що підтверджується поштовим штампом на конверті, в якому дана позовна заява надійшла до господарського суду Полтавської області (арк. с. 13), тобто зі плином трирічного строку позовної давності.

З огляду на вище викладене та заяву відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зазначив про те, що вимоги позивача про відшкодування з відповідача 48 115,39 грн. переплати пенсії не підлягають задоволенню як такі, що пред'явлені за межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

Щодо доводів апеляційної скарги про поважність, на думку позивача, причин пропуску строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Так, посилання позивача на те, що він не мав змоги раніше звернутися до господарського суду Полтавської області з даним позовом в зв'язку з відсутністю у нього коштів на сплату судового збору, колегією судів до уваги не приймається оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакціях чинних до 01.09.2015 року, позивач був звільнений від сплати судового збору.

Поданий ними адміністративний у 2012 році позов до Відкритого акціонерного товариства про стягнення 48 115,39 грн. переплати пенсії, який залишений судом ухвалою від 17.01.2013 року без розгляду не перериває загального строку позовної давності.

Зазначені ж позивачем обставини великого службового навантаження не визнаються судом поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин.

За викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву відповідачем.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.08.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.09.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.