Рішення № 69025547, 19.09.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2017 р. Справа № 918/522/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості в сумі 11 182,51 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Позивач або ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - Відповідач або ПАТ "Рівнеазот") про стягнення в сумі 10 303,20 грн. основного боргу, 611,89 грн. пені, 70,85 грн. 3% річних за період з 26.03.2017 р. по 27.06.2017 р. та 196,57 грн. збитки від інфляції за період з березня 2017 року по червень 2017 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами ОСОБА_3 про супроводження цінних вантажів в аеропорту № 02.4-12.7-70 від 31.12.2014 року в частині оплати наданих послуг.

29 серпня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання разом із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому останній зазначає, що 26.05.2017 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Рівнеазот" змінено тип та найменування товариства з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот", та оскільки Товариство не припиняло свою діяльність та не перетворювалось, то Приватному акціонерному товариству "Рівнеазот" належать в повному обсязі майно, права та обов'язки Публічного акціонерного товариства.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.06.2017 р. змінено найменування Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" на Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ".

Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року, за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Відтак, враховуючи подане відповідачем клопотання щодо зміни назви відповідача, суд вважає за можливе змінити назву відповідача з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот".

Крім того, 29 серпня 2017 року представник відповідача подав клопотання, яким долучає до матеріалів справи платіжне доручення № 24036 від 28 липня на суму 3 434 грн. 40 коп. та платіжне доручення № 24037 від 28 липня на суму 6 868 грн. 80 коп., якими сплачені кошти позивачу за надання послуг з супроводженням Цінних вантажів в в аеропорту.

Представник позивача в судове засідання 19.09.2017 р. не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи проте, подав клопотання №35-22/2-212 від 04.09.2017 року про розгляд справи без участі представника позивача.

19 вересня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує, просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 10 грн. 00 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні 19 вересня 2017 року просив суд зменшити розмір пені до 10 грн., в частині стягнення основної суми боргу припинити провадження по справі.

В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника відповідача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

31 грудня 2014 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Аеропорт) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" (Клієнт) укладено договір про супроводження цінних вантажів в аеропорту №02.4-12.7-70 (надалі Договір; а.с. 11-15), відповідно до п. 2.1. якого Аеропорт надає, а Клієнт отримує та сплачує послуги з супроводженням Цінних вантажів, послуги зберігання Цінних вантажів в спеціально обладнаному приміщенні в Аеропорту, під час: - ввезення Цінних вантажів на митну територію України, - вивезення Цінних вантажів за митну територію України, - відправки Цінних вантажів для їх перевезення по території України, - отримання Цінного вантажу на умовах ОСОБА_3 здійснюється на території Аеропорту у визначеному ним місці.

В розділі 3 ОСОБА_3 визначено вартість послуг з обробки цінних вантажів. Вартість разового обслуговування цінного вантажу становить (без ПДВ) 2 328,00 грн., ПДВ 465,60 грн., всього 2 793,60 грн. (п. 3.1. ОСОБА_3). Вартість послуги зберігання Цінного вантажу в спеціально обладнаному приміщенні по одній авіавантажній накладній за добу або її частину становить (без ПДВ) 534,00 грн., ПДВ (20%) 106,80 грн., всього 640,80 грн. за добу або її частину (п. 3.2. ОСОБА_3).

За умовами п. 3.4. ОСОБА_3 по факту надання послуг, Аеропорт та Клієнт складають ОСОБА_3 приймання - здачі виконаних послуг (надалі - ОСОБА_3 виконаних послуг). Акт виконаних послуг Клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати його отримання.Акти виконаних послуг підписуються керівниками Сторін або призначеними ними уповноваженими особами. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня отримання, ОСОБА_3 виконаних послуг не буде повернений Аеропорту, він вважається підписаним обома Сторонами.

Клієнт проводить розрахунки за надані послуги на підставі виставлених Аеропортом рахунків - фактур.

Відповідно до пункту 3.6. ОСОБА_3 Аеропорт до 10 числа кожного місяця, що слідує за звітним, направляє Клієнту рекомендованим листом або передає працівнику Клієнта рахунок - фактуру за надані послуги за місяць, а Клієнт оплачує його не пізніше 25 числа цього ж місяця. Сторони домовились, що даною отримання рахунку - фактури та ОСОБА_3 виконаних послуг буде вважатись кожне 20 число місяця, незалежно від дати їх фактичного отримання Клієнтом.

Пунктом 4.4.3. ОСОБА_3 Клієнт зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати отримані послуги за цим ОСОБА_3 та підписувати ОСОБА_3 виконаних послуг.

Відповідно до п. 8 ОСОБА_3, Договір набирає чинності з 01.01.2015 та діє до 31.12.2016 (включно). Якщо Договір підписується Сторонами окремо, даною підписання вважається пізніша дата. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо протягом місяця до закінчення терміну дії ОСОБА_3, жодна із Сторін не заявить письмово про припинення його дії. Лист про припинення дії ОСОБА_3 буде вважатись невід'ємною частиною ОСОБА_3.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов ОСОБА_3 позивач в лютому, березні 2017 року надав відповідачу послуги із обслуговування цінного вантажу (авіанакладна від 22.02.2017 року № 020-60471935, від 28.02.2017 року № 020-60258310 та від 07.03.2017 року № 020-60258332) та зберігання цінного вантажу в спеціально обладнаному приміщенні за вище зазначеними авіанакладними.

За надані послуги Аеропортом для оплати виставлено та направлено Клієнту рахунки - фактури від 28.02.2017 року № 118/33 на суму 6 868,80 грн. та від 31.03.2017 року № 118/58 на суму 3 434, 40 грн. (а.с. 16-19) та ОСОБА_3 приймання - передачі виконаних послуг. Відповідно п. 3.4. ОСОБА_3 виконаних послуг від 28.02.2017 року та від 31.03.2017 року вважаються підписаними Клієнтом.

Однак, всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обовязок по оплаті поставленого товару, у встановлений вищезазначеним правочином строк не виконав.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 10 303 грн. 20 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже позов в частині стягнення основної суми боргу є правомірним.

Водночас, як зазначалося вище, відповідачем подано суду платіжне доручення № 24036 від 28 липня 2017 року на суму 3 434 грн. 40 коп. та платіжне доручення № 24037 від 28 липня 2017 року на суму 6 868 грн. 80 коп., з яких вбачається, що основний борг в сумі 10 303 грн. 20 коп. сплачений відповідачем в повному обсязі 28 липня 2017 року (а.с. 47-48).

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 10 303 грн. 20 коп. сплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 24036 від 28 липня 2017 року на суму 3 434 грн. 40 коп. та платіжним дорученням № 24037 від 28 липня 2017 року на суму 6 868 грн. 80 коп., після звернення позивача до суду (26 липня 2017 року), то предмет спору у даній справі відсутній в частині стягнення основного боргу в сумі 10 303 грн. 20 коп. (припинив своє існування під час розгляду справи), у зв'язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Відтак, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 10 303 грн. 20 коп., за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 5.3. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 611 грн. 89 коп. пені за період з 26.03.2017 року по 27.06.2017 рік, 196 грн. 57 коп. інфляційних втрат за період з березня 2017 року по червень 2017 рік та 70 грн. 85 коп. 3% річних за період з 26.03.2017 року по 27.06.2017 рік.

Пунктом 5.3. ОСОБА_3 сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг за цим ОСОБА_3, Клієнт сплачує Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за ОСОБА_3.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Субєктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 611 грн. 89 коп. з 26.03.2017 року по 27.06.2017 рік є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Однак, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву від 18.09.2017 р. № 717-юв відповідач, просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем до стягнення суми пені до 10 грн. 00 коп. В обґрунтування даного клопотання Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ" посилалося, зокрема, на скрутне матеріальне становище підприємства.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано копії його податкових декларацій та довідки про стан рахунків підприємства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

На підставі аналізу поданих доказів, із врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, приймаючи до уваги, що відповідачем в повному обсязі погашено основний борг, і оскільки необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, господарський суд дійшов висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення розміру нарахованої пені до 61 грн. 18 коп.

Отже, суд частково задовольняє клопотання відповідача, щодо зменшення розміру пені та зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 61 грн. 18 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 364 грн. 56 коп., при заявленому - 196 грн. 57 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 196 грн. 57 коп., а 3 % річних у розмірі 70 грн. 85 коп. за період з 26.03.2017 року по 27.06.2017 рік є законними обгрунтованими, відповідачем не спростованими, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 61 грн. 18 коп. пені за період з 26.03.2017 року по 27.06.2017 рік, 70 грн. 85 коп. - 3% річних за період з 26.03.2017 року по 27.06.2017 рік та 196 грн. 57 коп. інфляційних втрат за період з березня 2017 року по червень 2017 рік.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статтями 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" (33017, м. Рівне - 17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069 р/р 26006000025484 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 322313) 61 (шістдесят одна) грн. 18 коп. пені, 70 ( сімдесят) грн. 85 коп. - 3% річних, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 57 коп. інфляційних та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 550 грн. 71 коп. пені.

4.Припинити провадження у справі № 918/522/17 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 303 грн. 20 коп.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21 вересня 2017 року

Суддя Марач В.В.