Рішення № 69025481, 12.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017р. Справа № 917/1105/17

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 36023, АДРЕСА_1

про стягнення 25 118,96 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 29-14/13 від 03.01.2017 р.

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4207 від 17.10.2016 року, в розмірі 25 118,96 грн., з яких:12 462,52 грн. - основна заборгованість; 12 225,40 грн. - пеня; 330,79 грн. - інфляційні втрати та 100,25 грн. - 3 % річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, зокрема посилається невиконанням відповідачем належним чином договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду від 22.08.2017р. про відкладення розгляду справи, направлена відповідачу за адресою зазначеною в позові та на веб-сайті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою поштової установи: "За закінченням встановленого строку зберігання".

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

17.10.2016р. між Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація; позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач; відповідач по справі) був укладений Договір №4207 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, а.с. - 13-14), згідно умов якого теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Соборності, 50 - нежитлове приміщення (п. 1 Договору).

Пунктом 21 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством "Полтаватеплоенерго", встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною Комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

- 1153,45 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 жовтня 2016 року на підставі постанови № 1757 від 29.09.2016р.;

- 1389,88 грн./Гкал (без ПДВ) з 30 грудня 2016 року на підставі постанови № 2126 від 02.12.2016р.;

- 1513,28 грн./Гкал (без ПДВ) з 24 лютого 2017 року на підставі постанови № 151 від 01.02.2017р.

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п.23 договору, кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря проводиться Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Як зазначає позивач, за період з 01.10.2016р. по 30.04.2017р. за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 12 462,52 грн. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, за вказаний період, відповідач не здійснив жодної оплати.

Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача, за даними позивача, в частині оплати за отриману теплову енергію за період з з 01.10.2016р. по 30.04.2017р. за відпущену теплову енергію становить 12 462,52 грн.

Пунктом 26 Договору передбачено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно статті 625 ЦК України.

Крім того, позивач на підставі договору (п. 26 Договору), ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 12 225,40 грн. пені та 100,25грн. - 3% річних за період з 15.11.2016р. до 16.05.2017р., 330,79грн. інфляційних за період з грудня 2016р. - квітень 2017р. на грошові зобов'язання за жовтня 2016р. - квітня 2017р.,

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 25 118,96грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12 462,52 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом здійснено перевірку правильності нарахувань сум, заявлених до стягнення, за результатами якої суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 12 225,40грн. пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (36023, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарство "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 2603230201972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк"; МФО 331467; код ЄДРПОУ 03338030) 12 462,52грн. основного боргу, 12 225,40грн. пені, 100,25грн. 3% річних, 330,79грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2017року

Суддя Гетя Н.Г.