Рішення № 69025448, 20.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.17р. Справа № 904/7604/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ) в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харквітрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 105/502 від 29.12.2011 у загальному розмірі 30 211 грн. 37 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариства "Укртрансгаз" в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харквітрансгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (далі - відповідач) заборгованість за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 105/502 від 29.12.2011 у загальному розмірі 30 211 грн. 37 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 28 462 грн. 94 коп. - основний борг;

- 1 170 грн. 06 коп. - пеня;

- 440 грн. 96 коп. - інфляційні втрати;

- 137 грн. 41 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 105/502 від 29.12.2011 в частині повної та своєчасної оплати наданих за період з лютого по червень 2017 року послуг з транспортування природного газу та, відповідно, наявністю боргу у сумі 28 462 грн. 94 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.03.2017 по 20.07.2017 в сумі 1 170 грн. 06 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по червень 2017 року у сумі 440 грн. 96 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 21.03.2017 по 20.07.2017 у сумі 137 грн. 41 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.08.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 44481/17 від 09.08.2017), в якому він просив суд розгляд справи відкласти, у зв'язку з тим, що повноважний представник знаходиться у відпустці по 06.09.2017. Також, відповідач просив суд зобов'язати позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками, у зв'язку із неотриманням позовної заяви.

У судове засідання 14.08.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 14.08.2017 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 14.08.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.09.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Від позивача надійшов супровідний лист (вх.суду 46617/17 від 22.08.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 14.08.2017 документи.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 47029/17 від 28.08.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 51566/17 від 20.09.2017), однак роздрукований з ним аркуш має нечитаємий вид.

У судове засідання 20.09.2017 представник позивача не з'явився, але судом було відзначено, що вимоги ухвал суду були виконані позивачем у повному обсязі. Про день, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином у судовому засіданні 14.08.2017, що підтверджується проколом судового засідання (а.с.77).

Представник відповідача у судове засідання 20.09.2017 вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд зазначає наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49089, м. Дніпро, Красногвардійський район, провулок Архітектурний, будинок 5, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.65-72).

При цьому, конверт з ухвалою суду від 14.08.2017 був повернутий 29.08.2017 за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "Причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.95-97).

Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи відбулося саме з його волі та у зв'язку з недобросовісною поведінкою, що полягає у незабезпеченні своєчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

Також, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 28.072017 та від 14.08.2017 були надіслані позивачу та відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: адреса реєстрації, на яку надсилалась кореспонденція суду відповідачу, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2017; ухвали надсилалися завчасно, ухвала суду від 28.07.2017 була отримана відповідачем завчасно (а.с.75), а отже, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи судом, але не забезпечив своєчасного отримання кореспонденції за своєю адресою реєстрації під час надсилання ували суду від 14.08.2017. Обізнаність про розгляд даної справи судом підтверджується також наявністю клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.76).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень протягом майже двох місяців розгляду справи судом відповідач не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності їх представників, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Крім того, строк вирішення спору у даній справі закінчується 28.09.2017, а отже, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи та належним чином повідомити відповідача та позивача, який знаходиться в іншому населеному пункті, про день, час та місце розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 29.12.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої відповідно до пункту 1.2. статуту є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харквітрансгаз" (далі позивач, газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (далі відповідач, замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 105/502 (далі - договір, а.с.17-20), у відповідності до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору (пункт 1.1. договору).

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що річний плановий обсяг транспортування природного газу замовнику складає 585 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, згідно графіку передбаченого договором.

У пункті 11.1. договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з 01.01.2012 та укладається на строк до 31.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В частині проведення розрахунків за послуги по транспортуванню договір діє до повного здійснення розрахунків по договору. До вимог, що випливають з договору встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Пеня нараховується за весь термін прострочення платежу, але не більше ніж за один рік.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів зміни, розірвання, припинення або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У розділі 3 договору сторони визначили порядок оформлення актів послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, а саме:

- послуги по транспортуванню природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо замовник та/або його споживач (споживачі) безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачу визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. У випадку, якщо замовник та/або споживачі замовника отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам (пункт 3.1. договору);

- газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (пункт 3.2. договору);

- замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газорозподільного підприємства (пункт 3.3. договору);

- акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4. договору).

У розділі 5 договору сторони визначили вартість послуг за договором, зокрема:

- розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (пункт 5.1. договору);

- тарифи, визначені в пункті 5.1. договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2. договору);

- розрахунковий період за договором становить один місяць, з 9:00 години першого дня місяця по 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого природного газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість (пункт 5.3. договору);

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з лютого по червень 2017 року було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 36 043 грн. 56 коп., що підтверджується наступними актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:

- актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 858 від 28.02.2017 складений сторонами про те, що виконавець за лютий 2017 року виконав послуги по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам, а замовник безперебійно отримав 45,579 тис. куб. м. природного газу на суму 7 247 грн. 06 коп. (а.с.23);

- актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 1659 від 31.03.2017 складений сторонами про те, що виконавець за березень 2017 року виконав послуги по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам, а замовник безперебійно отримав 59,632 тис. куб. м. природного газу на суму 9 481 грн. 49 коп. (а.с.24);

- актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2347 від 30.04.2017 складений сторонами про те, що виконавець за квітень 2017 року виконав послуги по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам, а замовник безперебійно отримав 43,416 тис. куб. м. природного газу на суму 6 903 грн. 14 коп. (а.с.25);

- актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2823 від 31.05.2017 складений сторонами про те, що виконавець за травень 2017 року виконав послуги по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам, а замовник безперебійно отримав 43,618 тис. куб. м. природного газу на суму 6 935 грн. 27 коп. (а.с.89);

- актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 3179 від 30.06.2017 складений сторонами про те, що виконавець за червень 2017 року виконав послуги по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам, а замовник безперебійно отримав 34,444 тис. куб. м. природного газу на суму 5 476 грн. 60 коп. (а.с.90).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості наданих послуг, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки. У кожному акті сторонами вказано, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг претензій не має.

Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 5.5. договору оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 дні до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначений номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надані в спірний період послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу оплатив частково - в сумі 7 580 грн. 62 коп. Вказане підтверджується банківською випискою за 18.04.2017, наявною в матеріалах справи (а.с.87).

Враховуючи вищевикладене, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем в період з лютого по червень 2017 року послуг відповідач порушив, надані у вказаний період послуги оплатив лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 28 462 грн. 94 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до умов договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих в період з лютого по червень 2017 року послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем наданих послуг в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 28 462 грн. 94 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати наданих в спірний період послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період у сумі 28 462 грн. 94 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 28 462 грн. 94 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 28 462 грн. 94 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 7.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення з 21.03.2017 по 20.07.2017 в сумі 1 170 грн. 06 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано, що фактичний день оплати не включається в період прострочення, отже за актом № 858 від 28.02.2017 позивачем проведено невірний розрахунок.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи (а.с.12), визнається судом частково необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи в частині нарахування пені за актом № 858 від 28.02.2017.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені за вказаними періодами, судом було встановлено, що пеня підлягає нарахуванню наступним чином:

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 858 від 28.02.2017 на суму 7 247 грн. 06 коп., в період прострочення з 21.03.2017 по 17.04.2017 заборгованість становила 7 247 грн. 06 коп., а пеня складає 154 грн. 07 коп.;

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 1659 від 31.03.2017 на суму 9 481 грн. 49 коп., в період прострочення з 21.04.2017 по 20.07.2017 заборгованість становила 9 147 грн. 93 коп., а пеня складає 578 грн. 95 коп. (розрахунок позивача є вірним);

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2347 від 30.04.2017 на суму 6 903 грн. 14 коп., в період прострочення з 21.05.2017 по 20.07.2017 заборгованість становила 6 903 грн. 14 коп., а пеня складає 289 грн. 36 коп. (розрахунок позивача є вірним);

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2823 від 31.05.2017 на суму 6 935 грн. 27 коп., в період прострочення з 21.06.2017 по 20.07.2017 заборгованість становила 6 935 грн. 27 коп., а пеня складає 142 грн. 51 коп. (розрахунок позивача є вірним);

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 3179 від 30.06.2017 на суму 5 476 грн. 60 коп. позивач нарахування пені не здійснює.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 164 грн. 89 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з квітня по червень 2017 року у сумі 440 грн. 96 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 21.03.2017 по 20.07.2017 у сумі 137 грн. 41 коп.

За змістом частини 3 пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Вказана правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 904/11360/16.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані вказані вимоги.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи (а.с.13), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню наступним чином:

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 1659 від 31.03.2017 на суму 9 481 грн. 49 коп., в період прострочення з 21.04.2017 по 20.07.2017 інфляційні втрати за період з травня по червень 2017 року складають 267 грн. 19 коп.;

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2347 від 30.04.2017 на суму 6 903 грн. 14 коп., в період прострочення з 21.05.2017 по 20.07.2017 інфляційні втрати в червні 2017 року складають 110 грн. 45 коп., а всього 377 грн. 64 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 377 грн. 64 коп.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано, що фактичний день оплати не включається в період прострочення, отже за актом № 858 від 28.02.2017 позивачем проведено невірний розрахунок.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи (а.с.11), визнається судом частково необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи в частині нарахування 3% річних за актом № 858 від 28.02.2017.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом було встановлено, що 3% річних підлягають нарахуванню наступним чином:

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 858 від 28.02.2017 на суму 7 247 грн. 06 коп., в період прострочення з 21.03.2017 по 17.04.2017 заборгованість становила 7 247 грн. 06 коп., а 3% річних складають 16 грн. 68 коп.;

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 1659 від 31.03.2017 на суму 9 481 грн. 49 коп., в період прострочення з 21.04.2017 по 20.07.2017 заборгованість становила 9 147 грн. 93 коп., а 3% річних складають 68 грн. 42 коп. (розрахунок позивача є вірним);

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2347 від 30.04.2017 на суму 6 903 грн. 14 коп., в період прострочення з 21.05.2017 по 20.07.2017 заборгованість становила 6 903 грн. 14 коп., а 3% річних складають 34 грн. 61 коп. (розрахунок позивача є вірним);

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 2823 від 31.05.2017 на суму 6 935 грн. 27 коп., в період прострочення з 21.06.2017 по 20.07.2017 заборгованість становила 6 935 грн. 27 коп., а 3% річних складають 17 грн. 10 коп. (розрахунок позивача є вірним);

- за актом приймання-передачі по транспортуванню природного газу по магістральним газопроводам № 3179 від 30.06.2017 на суму 5 476 грн. 60 коп. позивач нарахування 3% річних не здійснює.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 136 грн. 81 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (49089, м. Дніпро, Красногвардійський район, провулок Архітектурний, будинок 5; ідентифікаційний код 30394678) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харквітрансгаз" (73008, м.Херсон, Бериславське шосе, будинок 15; ідентифікаційний код 25698645) 28 462 грн. 94 коп. - основного боргу, 1 164 грн. 89 коп. - пені, 377 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 136 грн. 81 коп. - 3% річних, 1 596 грн. 34 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи

Суддя ОСОБА_1