Постанова № 69023781, 19.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 910/23617/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Селіваненка В.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-77"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.06.17у справі№910/23617/16господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-77"доПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України"простягнення суми

за участю представників від: позивачаЧугуєнка Д.В. (дов. від 18.01.17),відповідачаСкрицького О.М. і Ляховича С.О. (дов. від 05.01.17)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-77" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (далі - відповідач) заборгованості за договором генпідряду №ДГ-18/9 від 29.05.2009 р. на будівництво об'єктів мобільного зв'язку ЗАТ "Телесистеми України" у розмірі 128 780,24 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2017 р. (суддя Лиськов М.О.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 р. (судді: Л.П. Зубець, С.О. Алданова, Б.О. Ткаченко) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-77" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову, рішення господарських судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.05.2009 р. між позивачем, як генпідрядником, та відповідачем, як замовником, було укладено договір генпідряду №ДГ-18/9 на будівництво об'єктів мобільного зв'язку ЗАТ "Телесистеми України" (далі - Договір генпідряду).

За умовами Договору генпідряду (п.п.1.1) замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання комплексу робіт з будівництва об'єктів "під ключ" у відповідності до "Технічних вимог на будівництво типового майданчика базової станції CDMA" на території південного територіального управління ЗАО "ТСУ". Комплекс робіт визначається відповідним Додатком по Об'єкту до даного Договору, оформленим належним чином.

Генпідрядник починає роботу негайно після отримання від замовника Технічного завдання на проектування та будівництво, достатнього для початку проектування та будівництва. Початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Додатку до об'єкту (Додаток 2). Генпідрядник має право на дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику. В разі дострокового виконання робіт генпідрядником на 10 календарних днів і передачі об'єкта по Акту виконаних робіт замовнику, генпідрядник заохочується премією у розмірі 1% від суми договору на підрядні роботи (п.п.2.1, 2.4 Договору генпідряду).

Сума по кожному Додатку по об'єкту на будівництво відповідного майданчика розраховується на основі "Тарифів будівельних робіт" (Додаток 3) (п.3.1 Договору генпідряду).

Порядок приймання-передачі закінчених робіт врегульований сторонами у розділі 14 Договору генпідряду, відповідно до п.14.6 якого документом, що фіксує завершення генпідрядником своїх зобов'язань по відповідному Додатку по об'єкту та є основою для отримання повного розрахунку за замовлення, є підписаний Акт комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікацій у відповідності до наказу Мінзв'язку від 27.02.2006 р. №180 (Акт Державної приймальної комісії).

В п.18.2 Договору генпідряду передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р., а в частині відповідальності та фінансових взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним.

21.06.2010 р. між сторонами було укладено Додаток по об'єкту №S ODE IZM 0062 до Договору генпідряду (далі - Додаток), яким було узгоджено комплекс робіт по будівництву об'єкта № S ODE IZM 0062, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Білгород-Дністровська, №147/1, строки та порядок виконання робіт, вартість об'єкта на підставі твердої договірної ціни, договірну ціну та перелік доповнень до Додатку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що на виконання умов Договору генпідряду він у повному обсязі здійснив комплекс погоджених сторонами будівельно-монтажних робіт на загальну суму 107 899,25 грн.

У серпні 2010 року відповідач перерахував позивачу в оплату першого етапу робіт 32 369,78 грн.

За виконані на другому та третьому етапі роботи за Договором генпідряду відповідач повинен був сплатити на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 75 529,48 грн.

Позивач направив відповідачу на підписання Акт здачі-приймання виконаних робіт, але відповідач Акт не підписав та не розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 75 529,48 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення 75 529,48 грн. основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 624,89 грн. 3% річних та 48 625,87 грн. інфляційних втрат.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди виходили з настання пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних підрядних робіт по другому та третьому етапах за Договором генпідряду у загальному розмірі 75 529,48 грн. (53 949,63 грн. - по другому етапу, 21 579,85 грн. - по третьому етапу).

За твердженням позивача, ним було виконано підрядні роботи по трьом етапам на загальну суму 107 899,25 грн., з яких відповідач оплатив лише роботи по першому етапу у сумі 32 369,78 грн. Решта грошових коштів у розмірі 75 529,48 грн. відповідачем не оплачено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень п.14.3 Договору генпідряду позивач направив відповідачу на підписання Акт здачі-приймання виконаних робіт. Оскільки відповідач Акт не підписав, позивач повторно направив відповідачу вищезгаданий Акт листом №99 від 04.11.2014 р., а також в листі №102 від 24.11.2014 р. просив направити на його адресу підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу Акт прийому-здачі документів від 08.06.2011 р. в день його складання, тобто 08.06.2011 р. При цьому вказаним Актом було передано 4 примірника Акту комісії з прийняття закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.14.6 договору, документом, що фіксує завершення генпідрядником своїх зобов'язань по відповідному Додатку по об'єкту та є основою для отримання повного розрахунку за замовлення, є підписаний Акт комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікацій у відповідності до наказу Мінзв'язку від 27.02.2006 р. №180 (Акт Державної приймальної комісії).

В матеріалах справи наявний Акт комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікацій.

Однак зі змісту цього Акту вбачається, що він не містить відомостей щодо: реквізитів розпорядження відповідача про затвердження Акту; дати складання Акту; реквізитів документу (наказу), який було створено комісію; реквізитів щодо затвердження проектної документації. При цьому, Акт загалом містить друкований текст, але у ньому містяться рукописні дописки. Зокрема, вказано, що закінчення робіт фактично відбулося 13.12.2013 р. (п.6 Акту). Окрім того, в матеріалах справи відсутні додатки до Акту, на які міститься посилання у тексті цього Акту (п.п.10, 11 Акту).

Отже, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки відсутності в матеріалах справи оригіналу чи належно завіреної копії Акту комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що як наслідок неможливо встановити дійсну дату ведення в експлуатацію об'єкта.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір про постачання електричної енергії від 13.12.2013 р.

Таким чином, при новому розгляді, суди попередніх інстанцій повинні з'ясувати дату введення об'єкта в експлуатацію та чи можливо його ввести без постачання електричної енергії.

З'ясування відповідних вказівок суду касаційної інстанції судам надасть можливість встановити дату початку відрахування строку позовної давності.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12).

Таким чином, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-77" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2017 р. у справі № 910/2317/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Б.М. Грек

Судді І.В. Вовк

В.П. Селіваненко