Постанова № 69023695, 19.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 917/735/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017у справі№917/735/17 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"провизнання недійсним пункту 12 кредитного договорув судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Карнаух Т.М., дов.№ 1-109 від 01.09.2017

- відповідача: Антонів Р.В., дов.№ 10200/102 від 04.05.2017

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 у справі № 917/735/17 (суддя Безрук Т.М.) припинено провадження на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі №917/735/17 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Терещенко О.І.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 скасовано, справу скеровано до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулось до Вищого господарського суду із касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статті 80 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017, а Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 залишити без змін.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, з мотивів у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Креді агріколь банк" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (позивачем) був укладений Кредитний договір № 159 СL від 24 листопада 2011 року.

25 грудня 2014 року сторони уклали Договір про внесення змін та доповнень № 7 до Кредитного договору № 159 СL від 24 листопада 2011 року, в якій виклали цей договір в новій редакції.

Зокрема, пунктом 12 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 7 від 25 грудня 2014 року) встановлено: "Спори в рамках Договору підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в порядку, передбаченому арбітражним застереженням (нижче). Якщо спір не підвідомчий Міжнародному комерційному арбітражному суду, такий спір передається на розгляд суду. Арбітражне застереження (арбітражна угода). Будь-які спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, в тому числі такі, які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту, текст якого розміщено на сайті www.ucci.org.ua. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання Арбітражного суду-м. Київ, Україна. Мова арбітражного провадження -українська".

Посилаючись на невідповідність даного пункту вимогам законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" звернулось до суду з позовною вимогою про визнання недійсним пункту 12 Кредитного договору № 159 від 24 листопада 2011 року в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 7 від 25 грудня 2014 року.

Після відкриття провадження у справі представником відповідача була подана заява щодо припинення провадження у справі, на підставі статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи існування між сторонами домовленості щодо розгляду усіх спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, відображеної в межах оскарженого пункту договору.

Зазначивши, що визначена в п. 12 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін № 7 від 25 грудня 2014 року) третейська угода на даний час недійсною не визнана, не втратила чинність та може бути виконана, та пославшись на приписи статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" місцевим господарським судом було припинено провадження у справі.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов висновку про передчасність припинення місцевим господарським судом провадження у справі з огляду на відсутність в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 висновків щодо дійсності третейського застереження, вміщеного сторонами у пункті 12 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін № 7 від 25 грудня 2014 року), з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоди про передачу даного позову на вирішення третейського суду.

Вказане положення не є безальтернативним, і сам факт наявності третейської (арбітражної) угоди, ще не свідчить про обов'язкове припинення провадження у справі.

Порядок функціонування та вирішення спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України врегульований Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року.

Порядок дії державного суду, в разі звернення до нього з позовом з питання, що є предметом арбітражної угоди, окремо врегульований у статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", яка в даному випадку є спеціальною нормою спеціального законодавчого акту.

За змістом даної статті суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Системний аналіз частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та частини 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень свідчить про те, що держаний суд повинен припинити провадження у справі лише за наявності сукупності наступних умов:

- існування арбітражної угоди за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції МКАС при ТПП України;

- існування прохання однієї із сторін, не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, стосовно припинення провадження у справі;

- встановлення судом за результатами оцінки дійсності арбітражної угода .

Таким чином, за загальним правилом наявність арбітражної угоди є підставою для припинення провадження у справі та можливості звернення сторін для розгляду спору в арбітраж.

З огляду на сформовані змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передумови припинення провадження вбачається специфіка її застосування в разі звернення особи з позовом про визнання недійсною самої арбітражної угоди.

Так, обов'язковою підставою для припинення провадження в порядку частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" є встановлення судом у законодавчому порядку дійсності арбітражної угоди, що передбачає існування висновку суду про відсутність підстав визнання арбітражної угоди недійсною.

Зазначені законодавчі приписи направлені на дотримання принципів об'єктивності та неупередженості, запобігання конфлікту інтересів та фактичному вирішенню арбітражним судом питання своєї ж юрисдикції, яка матиме місце у випадку розгляду арбітражним судом недійсності угоди про передачу спору до цього ж суду.

Про вказане також свідчить зміст частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що в разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У той же час, арбітражний суд не є судом в розумінні положень чинного законодавства України, про що зазначено в п.4 рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008.

Отже, як обґрунтовано зауважено апеляційним господарським судом, при вирішенні питання підставності припинення провадження в порядку частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до обов'язків господарського суду входить надання юридичної оцінки змісту арбітражної угоди на предмет її відповідності нормам законодавства, з подальшим наданням висновку щодо її дійсності або недійсності. З цього випливає, що в разі оспорювання однією із сторін її дійсності в судовому порядку господарський суд має процесуальний обов'язок з дослідження її законності.

Таким чином, якщо предмет спору полягає у визнанні арбітражної угоди недійсною і однією сторін подана заява про передачу спору на розгляд арбітражному суду, суд зобов'язаний повно та всебічно дослідити визначені позивачем підстави недійсності такої угоди, надати їм правову оцінку, та встановивши її незаконність, вирішити спір по суті визнавши її недійсною. Натомість, у випадку не встановлення судом порушень при укладенні угоди вимог законодавства, господарський суд повинен припинити провадження на підставі статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога про визнання недійсним пункту 12 Кредитного договору, яким встановлено, що "Спори в рамках Договору підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в порядку, передбаченому арбітражним застереженням (нижче). Якщо спір не підвідомчий Міжнародному комерційному арбітражному суду, такий спір передається на розгляд суду. Арбітражне застереження (арбітражна угода). Будь-які спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, в тому числі такі, які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту, текст якого розміщено на сайті www.ucci.org.ua. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання Арбітражного суду-м. Київ, Україна. Мова арбітражного провадження - українська".

Водночас, як убачається з тексту ухвали Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, судом не було надано жодної правової оцінки підставам позову стосовно обставин недійсності арбітражної угоди, не перевірено та не досліджено відповідність змісту угоди вимогам законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком Харківського апеляційного господарського суду про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, як такої, що винесена з порушенням вимог статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, без з'ясування обставин, що мають значення для розгляду заяви відповідача про припинення провадження у справі.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі №917/735/17 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова